У Великій Британії розслідують те, як працює російський англомовний телеканал Russia Today (RT). Регулюючий орган, OFCOM, реагує на скарги глядачів про порушення принципів правдивості й неупередженості у повідомленнях, пов’язаних зі збитим у липні над Донбасом малайзійським авіалайнером.
Російські ЗМІ та робота інших журналістів опинилися під особливою увагою на тлі агресії Москви у Криму та підтримки Кремлем сепаратистів на сході України. Російське телебачення часто звинувачують у тому, що воно виконує роль пропагандистської машини. З Москви лунають закиди, що українські ЗМІ, мовляв, також упереджені.
Коментуючи проблеми у роботі журналістів, міжнародний редактор британського журналу Economist Едвард Лукас сказав Радіо Свобода, що використання ЗМІ і журналістів як зброї в інформаційній війні не є явищем унікальним для українсько-російського конфлікту.
Бувають журналісти ледачі, дурні, а деякі з них можуть бути жадібні і корумпованіЕдвард Лукас
«Треба визнати, що журналістика не ідеальна. Бувають журналісти ледачі, дурні, а деякі з них можуть бути жадібні і корумповані. Не варто навіть сподіватися, що колись журналістика буде бездоганною. Такі недоліки проявляються навіть у країнах із вільною пресою. Єдине, що можна робити – це домагатися, щоб була подана також протилежна сторона подій, щоб до інформації був доступ. Я, наприклад, палко підтримую громадських мовників. Я вважаю, що треба підтримувати «Бі-Бі-Сі» і виділяти гроші на інших громадських мовників у Європі, щоб було надійне інформування», – сказав Єдвард Лукас, який наголошує, що за 30 років свого журналістського досвіду він бачив чимало позитивного, але багато і негативного в журналістиці.
Журналісти, вирушаючи в зону конфлікту, повинні розуміти політичний контекст подійЕдвард Лукас
А для журналістів, які працюють в умовах війни у нього є окремі поради: «Я вважаю, що журналісти, вирушаючи в зону конфлікту, повинні розуміти політичний контекст подій. Дуже легко просто переказати: «я бачив убитих», або «я бачив знищений вибухом будинок – це жахливо». Але війна завжди жахлива! Якщо ви їсте ковбасу, то майте на увазі, що десь недалеко має бути бійня, де ріжуть тварин. Запитання мають бути такі: хто несе відповідальність за ті жахи? Хто намагається дотримуватися законів війни, а хто їх порушує? Як поводяться з полоненими, чи намагаються оминати лікарні та інфраструктурні об’єкти і зменшити кількість жертв серед цивільних».
Свої і чужі
На війні журналісти постають перед особливими труднощами. Часто одна сторона для репортера є ворожою, а інша – своєю. Однаково критично дивитися на дії обидвох сторін часом легше іноземним кореспондентам, але важче тим, для кого війна відбувається на рідній землі.
Особливі складнощі постають для тих репортерів, які прибувають на місце бойових дій за сприяння збройних сил однієї зі сторін конфлікту. Виконавчий директор правозахисної організації Index on Censorship Джоді Ґінсберґ вважає, що навіть у таких умовах можливо досягти об’єктивності.
Є чимало дискусій щодо роботи журналістів, яким створюють умови для роботи армія чи інші збройні формування у зонах конфліктівДжоді Ґінсберґ
«У Британії та в інших країнах є чимало дискусій щодо роботи журналістів, яким створюють умови для роботи армія чи інші збройні формування у зонах конфліктів. Очевидно, що такі репортери мають доступ до інформації лише з одного боку. Отже питання повертається до відповідальності мовника – телеканалу або радіостанції, наприклад, щоб домогтися подачі повної інформації про події. Можна мати доступ, наприклад, до військовополонених супротивника, але канал, наприклад, повинен забезпечити інформацію і від протилежної сторони», – вважає Джоді Ґінсберґ.
Але це можливо тоді, коли телеканал дійсно зацікавлений і намагається подавати повну і неупереджену інформацію. Тому Джоді Ґінсберґ також припускає, що є ситуації, коли певні ЗМІ зосереджуються на пропаганді лише окремих оцінок і точок зору.
В країнах, де усі ЗМІ контролюються владою, це створює ситуацію, в якій аудиторія і журналісти вимушені шукати альтернативи, про які каже Даніелла Пеллед, редактор сайту організації Institute for War & Peace Reporting.
Необхідно навчати журналістів, як їм не ставати лише на один бік, і не проштовхувати лише одну відверто пропагандистську інформаціюДаніелла Пеллед
«Я вважаю, що змінити щось можна. Насамперед, треба звернути увагу на державні ЗМІ й країни з репресивними режимами, в яких багато треба зробити, поширюючи знання про етику журналістики. Ці речі потрібно роз’яснювати не лише журналістам, але й серед населення. Необхідно навчати журналістів, як їм не ставати лише на один бік, і не проштовхувати лише одну відверто пропагандистську інформацію. Переконувати їх не використовувати емоційно забарвлені слова й вирази які розпалюють неприязнь. Це частина навчання журналістів, яке провадимо і ми. А також багато роботи може бути зроблено за межами традиційних ЗМІ: через інтернетні блоги, поширюючи інформацію через соціальні мережі. Кожен активіст може бути репортером. Зараз можна знайти або створити місце для більш моральної журналістики і подавати альтернативну інформацію», – наголосила Даніелла Пеллед в інтерв’ю Радіо Свобода.
Брехню долають правдою
Моральна журналістика часто стає однією з перших жертв інформаційних воєн, що супроводжують реальні бойові дії. Деколи поширювання неправдивої інформації супротивником може виглядати якщо не перемогою, то принаймні успіхом. І тоді постає питання: а що робити у відповідь? Чи варто забороняти роботу журналістів які працюють на ворожу сторону в конфлікті? Чи потрібно запроваджувати цензуру?
Британський політичний оглядач Джеймс Шерр сказав Радіо Свобода, що на його думку українцям копіювати дії російської пропагандистської машини не лише на варто, але й було б контрпродуктивно.
Єдиною і найкращою протидією дезінформації є правдива інформаціяДжеймс Шерр
«Єдиною і найкращою протидією дезінформації є правдива інформація. Проблема в тому, що Україна у порівнянні з Росією і далі має дуже мало людей, які розуміють західний інформаційний простір, які би розуміли, як поводитися в дискусіях, і які розуміли б аудиторію, з якою вони мають справу. Бракує професійності. Росіяни у цьому плані мають перевагу. Але той факт, що вони розчленовують і перекручують інформацію, повідомляючи напівправду і навіть вкидають відверту брехню, це не перевага, і українцям ніколи не варто навіть пробувати робити таке саме, – зазначає Шерр.
Україні варто дотримуватися принципів «Бі-Бі-Сі» під час Другої світової війни, які полягали у тому, щоб повідомляти про перемоги і поразки точніше, ніж це робить супротивник. У такий спосіб можна завоювати повагу й довіру. Повагу і довіру не заробляють, приховуючи погані новини і повідомляючи лише позитивні. Аудиторію треба переконати, що саме від вас вони отримають правдиву і повну інформацію», – радить Джеймс Шерр.
Канали пропаганди російської влади досить потужні. Наприклад, на каналі Russia Today працюють кілька тисяч людей, і на роботу каналу Кремль витрачає десятки мільйонів доларів річно. Але зараз можна сказати, що попри розмаїття оцінок, а часом і помилки, у міжнародних і насамперед західних ЗМІ переважає об’єктивна інформація про Україну.
