Західна преса закликає не допустити «гуманітарної інтервенції» Росії у Східній Україні. Також тлумачать відмінності між пропонованою Москвою «гуманітарною допомогою» для Донбасу та американськими авіаударами проти ісламістських екстремістів в Іраку, які також були здійснені на підставі гуманітарних міркувань. Пишуть газети також і про те, як президент Росії Путін недооцінив рішучість і принциповість німецького канцлера Анґели Меркель.
Газета Washington Post пише, що Росія підійшла впритул до вторгнення в Україну під виглядом «гуманітарної операції». Згідно з заявою генсекретаря НАТО Андерса Фоґ Расмуссена, Росія нагромадила десятки тисяч вояків біля кордону з Україною й нині існує «велика ймовірність» їхнього вторгнення. Президент Обама хоча й перебуває у відпустці, однак тримає під увагою американські авіаудари в Іраку. США та їхні союзники повинні бути готовими діяти швидко, якщо російська військова потуга перетне кордон України, пише газета. Мотив для нового витка ескалації з боку Росії цілком очевидний: не «гуманітарна криза» на теренах, які перебувають під контролем сепаратистів, а загроза перемоги української армії та добровольчих батальйонів. Українські сили притисли сепаратистів до Донецька та Луганська і звільнили вже три чверті території, яка колись контролювалася проросійськими сепаратистами. Відтак Путін постав перед можливістю поразки своїх маріонеток, що означало б не лише втрату контролю над ситуацією в Україні, але й також потенційно призвело б і до політичних бід вдома в Росії, де пропаганда роздмухала націоналістичний запал через Україну. Але бойові дії, які тривають на Сході України, ризикують надати президентові Путіну привід для «гуманітарного» вторгнення. Проте західні лідери, як виглядає, погоджуються з аргументацією президента Порошенка, що при проведенні операції українських сил йдеться не про поразку Росії, а про порятунок України. І якщо вірні Путінові сепаратистські сили зможуть втримати бодай клаптик української території, тоді російський президент зможе заблокувати стабілізацію України на невизначений термін – так як він це зробив із «замороженими конфліктами», займаючись саботажем інших сусідів Росії.
Видання World Politics Review помітила дуель між США та Росією щодо гуманітарних інтервенцій в Іраку та Україні. Росія тисне, щоб реалізувати свій намір щодо «гуманітарної місії» в зоні конфлікту в Східній Україні. США та їхні союзники кажуть Москві, що вона просто використовує цю зачіпку для вторгнення в Україну. В той час як адміністрація Обами стримує Москву, США самі втягнулись у нову інтервенцію в Іраку, нанісши авіаудари проти сил «Ісламської держави» в Іраку, відомої раніше як «Ісламська держава Іраку та Великої Сирії». Гуманітарний мотив американських дій чіткий: бойовики «Ісламської держави» якраз у розпалі проведення кампанії геноциду проти меншини язидів у північному Іраку. Майже 40 тисяч язидів втекли до Синджарських гір, і Вашингтон постав перед звинуваченнями у бездіяльності, адже згадалася неспроможність адміністрації Клінтона зупинити геноцид у Руанді. Американські авіаудари дали змогу втекти ще 15-20 тисячам язидів. Але провідним критиком дій Вашингтона все одно буде Росія, пише видання. І хоча Москва постійно попереджає про загрозу ісламізму, яка виходить із Сирії, вона також не має підстав симпатизувати «Ісламській державі». Раніше цього місяця Росія навіть подала проект резолюції до Ради безпеки ООН, в якому йшлося про заборону торгувати з «Ісламською державою». Але саме президент Путін має нагоду спотворювати і підривати американську позицію щодо гуманітарних втручань, як показує його намагання «допомогової» місії у Східній Україні.
Газета Financial Times пише про німецького канцлера Анґелу Меркель, яка, на думку видання, прагне стабільного світу і готова за це заплатити ціну. Президент Путін провів 5 років у колишній комуністичній Східній Німеччині у 1980-х роках як офіцер радянського КДБ. Він дуже тішиться тим, що розуміє Німеччину. Але російський президент надзвичайно прорахувався щодо настроїв та налаштованості Меркель щодо української кризи. Бо досвід Путіна застарів. Коли 28 країн-членів ЄС погодились запровадити жорсткіші санкції проти Москви «за її підтримку озброєних сепаратистів в українській громадянській війні», пише газета, рішення викликало шок у Кремлі. Путін сподівався, що німецький канцлер виступить проти будь-яких кроків, які можуть завдати серйозної шкоди німецьким експортерам. І він помилився! Двигуном нового пакета санкцій був саме Берлін. Принциповим для німецької політики Меркель та її міністра закордонних справ Штайнмайєра було бажання зберегти єдність європейської позиції. «Путін – кадебіст старого штибу. Він тримає відкритими різні сценарії й намагається розділити ЄС і Захід через двосторонні контакти та галузеві канали у бізнесі», – цитує газета чільного депутата Бундестагу від партії Меркель Андреаса Штоккенгоффа. А канцлер, додає він, провела дуже багато часу для відпрацювання спільної позиції ЄС та переконуючи бізнес пристати на санкції проти Росії.
