Київ – Колишній міністр курортів і туризму Криму Олександр Лієв уже кілька місяців працює першим заступником директора українського телеканалу «Перший національний». Як відомо, він не визнав анексії Криму, пішов у відставку, а згодом був оголошений «владою» півострова персоною нон грата. Лієв переїхав до Києва разом із членами своєї команди, з якою він працював в мінкурортів автономії. Зі своїми однодумцями він створив громадську організацію, яка веде моніторинг туристичної сфери в Криму та на материковій Україні. В інтерв'ю для Крим.Реалії екс-міністр дав оцінку нинішньому курортному сезону на півострові, пояснив, чому російські туристи масово не їдуть до Криму, і розповів про свої взаємини з колишніми колегами у Радміні автономії.
– Тема курортного сезону зараз стала дуже політизованою. Прихильники анексії Криму кажуть, що в Крим приїхали багато туристів, незважаючи на обставини, що склалися. А противники називають сезон провальним. Хто правий?
– Я не чув від адекватних людей про те, що сезон проходить успішно. Зокрема й від тих, хто на вигляд є адекватними прихильниками анексії. Курортний сезон, звичайно ж, провальний, і очікувати чогось іншого було б дурістю! При такому розкладі, який цього року склався з логістикою, курортний сезон може охопити максимум півтора мільйони осіб. І то, це можливо тільки при надзусиллях, якщо ці надзусилля застосовуватимуться серед іншогоі з боку Росії.
Сьогодні такі зусилля робляться. Вони являють собою спроби врятувати становище за допомогою адміністративного ресурсу. Почали працювати державні програми, і людей штабелями відправляють на відпочинок. Не буду давати цьому оцінку, але ці програми, як правило, не можуть нормально сприйматися у вільній країні. Звичайно, це може якось врятувати курортний сезон і створити півтора мільйона осіб. Але на тлі шести мільйонів, які ми мали минулого року, це несуттєвий показник.
– В яких регіонах півострова ситуація найбільш критична?
– Однозначно, сезон повністю провалений у східних регіонах Криму: у Феодосії і Судаку, Керчі, Ленінському районі. На західному узбережжі, яке включає Євпаторію, Чорноморське, така сама ситуація. Найчастіше люди відпочивали там у приватному секторі. Сьогодні в цьому секторі дуже серйозне падіння, яке доходить до дев'яноста відсотків.
Більш-менш наповнюється Ялта, як найвідоміший курорт. Але все одно показники там не дотягують навіть до третини того, що було в минулому році. Ялта наповнюється в основному туристами, які зупиняються в готелях. Тобто там припинило розвиватися санаторно-курортне лікування, яке для Криму має бути найважливішим, тому що воно є цілорічним, створює зайнятість і приносить надходження до бюджету.
Цілком очевидно, що в приватних домоволодіннях навіть в Ялті такого курортного сезону не було з 1991–1992 років, коли спостерігався найбільший спад.
Цілком очевидно, що в приватних домоволодіннях навіть в Ялті такого курортного сезону не було з 1991–1992 років, коли спостерігався найбільший спад.
Перспективи у курортної сфери в Криму зараз теж досить туманні. Раніше нашим головним стратегічним завданням був розвиток санаторно-курортного сектора і туризму. Сьогодні вже не йдеться про те, що туризм є пріоритетом номер один. На перший план виходять галузі, несумісні з туристичною індустрією. Це військово-промисловий комплекс, розвиток хімічної промисловості, які служитимуть інтересам олігархів, що зберегли там свій бізнес. Фірташ зараз бореться за те, щоб його бізнес став там пріоритетним.
– Нещодавно «влада» Криму повідомила, що півострів відвідають три мільйони туристів...
– Це дуже далеко від істини. Вони називали цифру вісім, потім казали шість, а потім знову вісім. Я не хочу коментувати кожен сплеск їхніх емоцій. Прокинувся хтось, придумав якусь цифру і ляпнув її.
А ми готували розрахунки, які діяли на базі транспортних можливостей, роботи туроператорів, ємності ліжко-місць, кількості бронювань, довголітніх спостереженнях. Як правило, ми лавірували в рамках: 5 700 000 – 5 900 000 туристів на рік.
– А зараз свої оцінки курортного сезону в Криму ви на чому базуєте?
– Зараз ми продовжуємо використовувати методику НАПКБ (Національної академії природоохоронного і курортного будівництва – прим. ред.). За нею ми працюємо з командою, яка виїхала разом зі мною. У нас є громадська організація, що спостерігає за туристичною сферою.
– Яка?
– Вона називається «Open Ukraine». Ми спостерігаємо за туристичною сферою, тому що хвилюємось за неї. Ми даємо реальну об'єктивну оцінку. Я не намагаюся щось гіперболізувати і говорити, що в Криму все зовсім погано або зовсім добре. Я говорю об'єктивні та адекватні речі.
– Зрозуміло, чому в Крим тепер не їдуть жителі України. Але чому росіян, які відпочивають на півострові, не стало в рази більше?
Якщо уявити, що декому прийшло в голову повернути Росії Аляску, це не означає, що туди повалять відпочивати росіяни
– Основних причин декілька. Перша – емоційна. Вигук «Крим наш!» рівносильний гаслу «Аляска наша!». Якщо уявити, що декому прийшло в голову повернути Росії Аляску, це не означає, що туди повалять відпочивати росіяни. Більшість з них дивиться на все це, як на серіал по телевізору і просто спостерігає за подіями, що відбуваються. Вони не планували, не планують і не плануватимуть їхати до Криму відпочивати.
По-друге, кількість туристів у Криму визначається транспортною логістикою. Росіяни можуть потрапити на півострів за допомогою трьох видів транспорту. Перший – це морський. Поромна переправа зараз працює на рівні 2006 і 2004 року. Вона здатна перевезти триста тисяч туристів. Я підкреслюю: туристів, а не просто пасажирів. І це дуже багато.
– Триста тисяч за який період часу?
– За рік. Я маю на увазі навігаційний рік, який дещо коротший, ніж календарний. Але як усе це виглядає? Наприклад, людина з Пітера має упоперек перетнути Російську Федерацію, доїхати до Краснодарського краю, і звідти вже поїхати до Криму. Цей шлях неймовірно некомфортний. І потрібно дуже захотіти поїхати в Крим, щоб його подолати.
Друге транспортне сполучення – авіаційне. Сьогодні кількість літаків – знаходиться на рівні минулого року. Тільки раніше вони прибували зі Стамбула, Києва, Франкфурта-на-Майні, Мінська, Баку, Риги та інших міст. А зараз це, в основному, Москва і російські міста поменше. Це не «природні» рейси, це рейси, які російська держава простимулювала. Кількість рейсів вони, може, і заповнили до показників минулого року. Але торік весь авіапарк, який приземлявся в аеропорту Сімферополь, зміг привезти мільйон пасажирів, з яких ми ідентифікували як туристів лише 530 тисяч. Тобто сьогодні величезними надзусиллями російський авіапарк може привезти 530 тисяч або, може, 600.
Є ще залізничний та автомобільний транспорт, який іде через материкову Україну. Але жодний розсудливий росіянин добровільно не поїде через цю зону після того, як він подивився канал «Россия24» або НТВ.
– Днями Володимир Путін підписав закон про створення гральної зони в Криму. Як ви це оцінюєте?
– Це все симптоми, які показують зміну вектора. Ми раніше теж виступали з пропозицією створити в Криму умови для розвитку грального бізнесу в готелях чотирьох-п'яти зірок. Я вважаю, що це було б правильно. Дуже шкода, що нас тоді не почули.
Гральна зона, яка прописана в російському законі, це щось інше. Ми хотіли додати щось нове до розвитку готелів. А в цій ситуації йдеться про створення анклаву, де робитиметься акцент саме на гральний бізнес. По-перше, це не стане фактором розширення рамок курортного сезону. Це стане способом залучення в літній період ще більшої кількості людей. Раніше влітку Крим був і так достатньо завантажений. У сьогоднішній російській темі, можливо, таким способом і треба буде дозавантажувати.
Але як би ви сприйняли, якби Карлові Вари оголосили гральної зоною? Карлові Вари – це курорт, де можна отримати лікування, це оздоровниця. Ми також бачили Крим оздоровницею, яку можна збудувати в майбутньому. Яким бачить Крим Москва? Явно не оздоровницею. У них є свої плани. Але ці плани явно не передбачають зробити туристичний сектор пріоритетом номер один.
– Нещодавно ваш давній політичний партнер Рустам Теміргалієв давав брифінг у Москві і сказав там, що Крим може стати всеросійською оздоровницею. Але наступного дня його звільнили з посади радника «прем'єр-міністра» Криму. Чи продовжуєте ви спілкуватися з ним?
Яким бачить Крим Москва? Явно не оздоровницею. У них є свої плани. Але ці плани явно не передбачають зробити туристичний сектор пріоритетом номер один.
– Я ніколи не був його політичним партнером. Я його дуже добре знаю, але ніколи не працював з ним на політичній ниві. Я розумію, що він, як хороший і грамотний політтехнолог, має говорити те, що хочуть чути кримчани. Майже 76 відсотків кримчан підтримували ідею, що туризм і санаторно-курортне лікування в Криму було пріоритетом номер один.
Після виїзду з Криму я жодного разу з ним не спілкувався.
– А з іншими членами уряду, з якими ви працювали?
– З багатьма колишніми членами уряду ми спілкуємося. З тими, хто виїхав. Наприклад, з Георгієм Псарьовим (колишній віце-прем'єр Криму – прим. ред.), який зберіг громадянство України і виїхав з Криму. Я добре знаю Олександра Чабанова (колишній голова Республіканського комітету АРК із земельних ресурсів – прим. ред.). Він також зберіг громадянство України і залишив півострів. І ще багато хто. Але друзів в уряді у мене ніколи і не було. У мене своя команда, своє коло спілкування. Я нетиповий чиновник, і моє коло друзів дещо інше.
