«Присягаю Українському народові». Пам’яті Валерії Новодворської

У Москві в середу ховають Валерію Новодворську – відомого опозиційного політичного діяча Радянського Союзу і Росії. Вона померла 12 липня у віці 64 років від інфекційно-токсичного шоку в реанімації однієї з московських лікарень.

(Пряма трансляція громадянської панахиди розпочнеться на сайті Радіо Свобода о 9:00 за київським часом)

Безкомпромісний прибічник демократії та вільного ринку, Валерія Новодворська прожила майже все своє життя в опозиції до Кремля. Вона почала критикувати владу ще підлітком і продовжувала активну громадську діяльність і в пострадянський період, зокрема атакуючи авторитарні тенденції російського уряду, особливо при президенті Володимирі Путіні.

У розмові з Радіо Свобода у вересні 2013 року Новодворська назвала уряд Путіна «чекістською хунтою». Її рецепт для зцілення Росії доводить, наскільки сильно відрізнялася її позиція від переважаючих політичних настроїв у її країні.

«Для початку Росія повинна зробити західний вибір, – сказала вона. – Смиренно сідати за шкільну парту і вчитися у західних демократій. Згадати Єльцинські часи, найщасливіші в нашій історії. Написати на своїх прапорах Гайдарівські слова: «Свобода, власність, законність». Можна ще «гуманізм» додати».

«Спасибо, партия, тебе за наше подлое молчание»

Публіцист, політик, гостра на язик соціальний критик Новодворська народилася у 1950 році в місті Барановичі в Білорусі. У віці 19 років, 6 грудня 1969 року, вона розкидала антирадянські листівки зі словами «Геть радянську владу!» з балкона кремлівського Палацу з’їздів. Таким чином вона протестувала проти тодішнього радянського вторгнення до Чехословаччини.

Серед доказів проти неї під час першого суду був долучений вірш її авторства, саркастичне звернення до Комуністичної партії Радянського Союзу з такими словами:

Спасибо, партия, тебе
За ночи, полные отчаянья,
За наше подлое молчание
Спасибо, партия, тебе!

Ця судимість відправила Новодворську до радянської психіатричної лікарні. Цей досвід вона згодом описала у своїй влучно названій книзі «По той бік відчаю». Її визнали винною в антирадянській діяльності ще тричі – в 1978, 1985 і 1986 роках. Із 1990-го по 1996 роки проти її політичної діяльності п’ять разів порушували кримінальні розслідування.

У серпні 2008 року вона виступала проти російської агресії в Грузії. У 2010 році Новодворська однією з перших підписала петицію «Путін має піти». А нещодавно вона опублікувала звернення до сепаратистів на сході України, в якому розповіла про те, що Путін не зацікавлений в тому, щоб ця територія стала незалежною державою.

«Йому потрібен кордон, щоб гнати через нього ПЗРК, зброю і щоб нападати на Україну, щоб та не знала жодного спокійного дня, щоб весь час йшла війна, щоб Україна не зробила реформи, – сказала вона. – А ви тільки гарматне м’ясо. Ви тільки засіб забезпечити війну. Чим більше вас буде, тим більш задоволений буде Путін».

Валерія Новодворська часто брала участь у програмах Радіо Свобода.

Дещо із висловлювань Валерії Новодворської

Худой мир для Украины может выглядеть так: Донбасс будет сильнейшим тормозом на пути реформ, колорады будут стращать НАТО своими рожами и российскими флагами так, что вопреки всем референдумам (а референдум теперь даст хороший результат – Путин постарался) НАТО побоится взять к себе Украину. Организация робкая, Россией зашуганная, сами знаете. Донбасс будет митинговать в пользу России, похваляться тем, что они убивали украинцев, отмежевываться от своей страны. Получив амнистию, колорады изберут в мэры, губернаторы и в депутаты Рады своих любимых боевиков, а уж Губарева и Пономарева – в первую голову. Будут грабежи по ночам, потому что бандюки, вырвавшиеся на оперативный простор, ни в шахты, ни в автосервис работать не пойдут. Колорады будут требовать русских школ, чтобы ненавистный им украинский язык совсем не звучал и даже дети его не учили.

Я, Новодворская Валерия Ильинична, вступаю на військову службу і урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю. Присягаю виконувати свої обов’язки в інтересах співвітчизників. Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!

Кажется, это наше последнее приключение... На западе мы гнусно и предательски напали на Украину, и эта война навсегда лишила нас доверия и уважения цивилизованных народов, от Швеции до Австралии, от Канады до Чили.

Крым не бросят. Там же люди живут: крымские татары, порядочные украинцы, антипутинские русские. Ради этого меньшинства Крым не оставят России на растерзание. Через перешеек люди будут бежать в Украину, пока Россию не вышвырнут оттуда вместе с Черноморским флотом и Гоблином Аксеновичем.

Донецко-палестинская автономия узаконена не будет. Да, она послужит Кремлю плацдармом для безумных пиратских набегов «колорад». И все пойдет по нотам знакомой нам песни: «Пусть ярость благородная вскипает как волна, идет война народная, священная война».

...те изменники, которые сейчас бегают по Донбассу с колорадскими ленточками и российскими флагами (которые они профанировали и оскорбили), имеют право только на одно: на хорошие европейские тюрьмы, где они будут отбывать срок за государственную измену. Рано пташечка запела: как бы кошечка не съела.

Хорошо бы найти необитаемую планету и сослать на нее всех злодеев Земли, включая нас. Не щадить неправедных и злых – этого еще Державин требовал. Доколь? Украина, хочется верить, еще вернет себе Крым, если кары земные и небесные постигнут Россию. А вот мы индульгенцию нашу себе не вернем. Крым был такой индульгенцией, букетом цветов, что мы возложили в знак своего раскаяния на могилу загубленного в наших лагерях великого украинского поэта, которого сравнивают с Рильке, – Василя Стуса, и на безымянные холмики, под которые легли миллионы украинских крестьян – жертв Голодомора.

... пусть Россию вернут экономически в 1990 год. Чтобы вареная колбаса была в одной Москве, чтобы масло было по карточкам (200 граммов в месяц), чтобы ни устриц, ни бутиков, ни айфонов, ни модных кафе, ни иномарок. 90 (или 80%) поддержавших Путина выбрали Советский Союз. Пусть узнают вновь, что это такое: очередь за костями, всеобщий дефицит, железный занавес. Мы все это безропотно разделим. Мы знаем, за что.

Для Украины выход один – прочный мир. А прочный мир наступает тогда, когда противник не может поднять головы, потому что ее ему оторвали

Я бы разорвала дипотношения с Россией, как это сделала Грузия. Крым, как и Южная Осетия, захвачен, и всем известно, кто такие и от кого пришли Стрелков и Бородай.

Новому президенту Украины Петру Порошенко лучше выстраивать отношения с главой РФ Владимиром Путиным «при помощи крупнокалиберных пулеметов».

Я не знаю, как Порошенко должен себя с ним вести, но, наверное, Порошенко, как человек степенный, это знает лучше меня. Я бы лично здороваться не смогла, хотя газ Украине нужен. Но, может, лучше его купить у Азербайджана или Туркмении?

Всем жителям юго-востока Украины, так страстно желающим войти в состав России, скажу одно: вы – плохие граждане для любого государства, потому что предателей презирают везде. Уверена, если кто-то даст дороже, чем Россия, вы быстро объявите еще один «референдум». Но никто ничего вам уже не даст. Россия, кстати, тоже, зарубите у себя на носу. В Крыму «граждане» тоже мечтали о российском рае. Теперь же на полуострове собираются вводить продуктовые карточки, а воду проведут к 2017 году. Пока же российские крымчане посидят без воды.

Я убеждена: если Украина не добьет гадину в виде российской пятой колонны, то гадина добьет Украину. Сепаратистам предлагали все: и децентрализацию, и статус русского языка, и самоуправление. Но они выбрали роль Иуды. Только Иуда сам повесился, а эти вешаться не собираются, они хотят повесить всю Украину. Те, кто заодно с агрессором – изменники, враги и предатели. Об их участи можно не заботится, но официальный Киев должен выиграть битву на Донбассе, иначе проиграет всю Украину.