<p><strong>Новоолексіївка – Ми зустріли цю тендітну престарілу жінку на городі. Вона дбайливо прополювала грядки і поливала квіти. Не віриться, що Аліме Куртамет цього року виповнилося 84 роки.</strong></p> <div class="tag_image tag_image5 floatLeft" contenteditable="false" mode="img|expand|39835145-CD7D-4A07-BA81-22F2FBBA19E9.jpg|5|floatLeft|||1"> <img src="http://gdb.rferl.org/39835145-CD7D-4A07-BA81-22F2FBBA19E9_r1_w268.jpg" /></div> <p>«Працювати на землі – це вже звичка, – розповідає наша співрозмовниця. – Коли сталася депортація, мені було 14 років, жили ми в невеликому селі, недалеко від Алушти. Мами у нас тоді вже не було, вона померла при пологах. Чотирьох дітей батько піднімав сам. Але й він не зміг пережити труднощі на чужині, і в травні 1945-го помер. Так ми залишилися круглими сиротами».<br /> <br /> Після смерті батька діти були змушені йти працювати, щоб не бути голодними: хто на бавовняні поля, хто на баштан. Так вони і виросли.</p> <div class="tag_image tag_image5 floatLeft" contenteditable="false" mode="img|expand|96083E51-DF76-4122-8E46-812CCDBEDB20.jpg|5|floatLeft|||1"> <img src="http://gdb.rferl.org/96083E51-DF76-4122-8E46-812CCDBEDB20_r1_w268.jpg" /></div> <p>Аліме Куртамет вийшла заміж в Узбекистані, а через кілька років вона разом з чоловіком спробувала повернутися на Батьківщину в Крим. Однак пробути на півострові їм вдалося лише кілька днів, після чого співробітники КДБ і місцевої міліції повторно виселили їх за межі півострова. Так сім'я Куртамет опинилася в прикордонному селищі Новоолексіївка Херсонської області, де і живе ось уже 46 років.<br /> <br /> «Усе, що ми бачили за своє життя, – це одна суцільна біда і біда. Ніколи не зможу цього забути. Ніколи. Наша душа наполовину є, а наполовину – немає. Серце плаче день у день ось уже 70 років поспіль», – витираючи сльози, каже жінка.<br /> <br /> Досі старенька не може зрозуміти, за що сталінський режим оголосив її народ зрадниками, чому постраждали старі, діти, жінки. За її словами, Радянський Союз позбавив її не тільки Батьківщини і сім'ї, а й серця.</p> <div class="tag_image tag_image5 floatLeft" contenteditable="false" mode="img|expand|7DEA0CF2-EA4C-45FC-BA24-BF534621A7CB.jpg|5|floatLeft|||1"> <img src="http://gdb.rferl.org/7DEA0CF2-EA4C-45FC-BA24-BF534621A7CB_r1_w268.jpg" /></div> <p>«Скажіть мені, моя сестричка, якій було 5 років, – вона зрадник?! Хто продає свою Батьківщину, скажіть мені? Моє серце плаче. Завжди плаче і плакатиме до самої смерті. Хоча, напевно, і після смерті, це буде неможливо забути!» – емоційно говорить Аліме-ханум.<br /> <br /> Незважаючи на свій поважний вік, ця жінка не втрачає надії повернутися на Батьківщину в Крим. І пісні, які вона так часто співає, присвячені тільки любові до рідної землі.</p> <p> </p> <p></p> <p> </p>
Свідки депортації. «Наша душа наполовину є, а наполовину – немає»
ЗВЕРНИ УВАГУ!
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ