Міжнародна преса порівнює стратегію Кремля щодо Криму та нинішню під час бойових дій на сході України. Чи справді Москва могла би зробити більше в плані підтримки сепаратистів на Донбасі? І що стримує російське керівництво від цього? Пише міжнародна преса і про геополітичні змагання Вашингтона та Москви поблизу російських кордонів.
Газета Moscow Times пише про стратегію Кремля щодо Східної України, звертаючи увагу на те, що в Росії багато ультра-патріотів вже запитують: чи не зрадила Москва бойовиків Донецька, Слов’янська і Луганська? І справді, зазначає газета, який контраст між діями Росії у Криму та майже повною бездіяльністю – принаймні на офіційному рівні – на сході та півдні України. Ціла кримська операція відбулася, фактично, без пострілів та кровопролиття, а на сході України течуть ріки крові… Але треба дивитися на ситуацію без істерії, зазначає видання. Хоча Путін ухвалив рішення не надсилати війська в Україну, він все ще може серйозно розглянути цю можливість. Поки що немає сенсу надсилати війська, краще почекати. Москва холодно прораховує, адже наразі сепаратисти мають слабку політичну організацію і низький рівень підтримки населення – це, а також непоступливість української армії, може взагалі зробити військове втручання Росії неможливим. До того ж сепаратисти мають обмежені військові можливості, незважаючи на підкріплення людьми та зброєю. Та й так звані «народні республіки» Донецька та Луганська, які Україна офіційно визнала терористичними організаціями, не спромоглися створити серйозних структур і переманити на свій бік місцевих бюрократів і – що навіть важливіше – силовиків. Та й терени, які контролюються сепаратистами, не є значними. Газета пише, що переважна більшість місцевого населення не підтримує лідерів сепаратистів, а настрій на вулицях далекий від кримського. Також Москва не була в захваті від нашвидкуруч проведених «референдумів» у двох регіонах сходу України. А сила, яку демонструє українська армія в боротьбі з озброєними сепаратистами, теж працює проти введення російського війська. Та й надсилати в Україну треба було б 100 тисяч вояків! А це розмір радянського контингенту в Афганістані. Їхнє перебування в степах України не було би легкою прогулянкою, зауважує газета.
Американське аналітичне видання Stratfor пише про намагання Росії протистояти Заходові біля своїх кордонів, незважаючи на посилення впливу Вашингтону в регіоні. «Російські представники будуть використовувати економічні важелі та військові погрози, а також заохочення у вигляді знижок на енергоносії для того, аби завадити зусиллям Вашингтона щодо побудови регіонального союзу проти Москви», – зазначає видання. Stratfor зокрема пише про візит російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова до Фінляндії, який припав на час обговорення фінами теми можливого вступу до НАТО. Президент Фінляндії Саулі Нііністо заявив, що його країна ухвалюватиме рішення після широкого безпекового огляду і референдуму. «Фінський нейтралітет сягає корінням початкових років Холодної війни. Однак, криза в Україні, яка триває, підкреслила ключову характеристику зовнішньої політики Фінляндії: потребу пошуку балансу між Сходом і Заходом», – пише видання. Вступ до НАТО поклав би край цьому балансу, оскільки це посилило б Альянс поблизу кордонів Росії. Російська ж стратегія – як і радянська раніше – розглядає Фінляндію як важливу буферну державу.
Брюссельське видання EurActiv пише про висунення фракцією консерваторів та реформістів у Європарламенті кандидатури Саджада Гайдера Каріма на посаду президента Європарламенту. Карім у 2005 році став першим британським євродепутатом-мусульманином. Але шанси Каріма, на думку видання, не дуже великі, хоча він вже написав листа лідерам усіх фракцій з проханням про підтримку. Він зазначив, що імідж ЄС у світі був затьмарений недавніми виборами до Європарламенту через активізацію екстремістських партій. Карім народився в Британії в пакистанській родині, а в Європарламенті брав активну участь в реалізації Угоди про вільну торгівлю між ЄС та Індією. Він також, зазначає видання, активно відстоює права людини. Повноваження президента попереднього Європарламенту Мартіна Шульца добігають кінця наступного місяця, а нові євродепутати мають обрати наступного президента на сесіях на самому початку липня або в середині місяця.
Газета Moscow Times пише про стратегію Кремля щодо Східної України, звертаючи увагу на те, що в Росії багато ультра-патріотів вже запитують: чи не зрадила Москва бойовиків Донецька, Слов’янська і Луганська? І справді, зазначає газета, який контраст між діями Росії у Криму та майже повною бездіяльністю – принаймні на офіційному рівні – на сході та півдні України. Ціла кримська операція відбулася, фактично, без пострілів та кровопролиття, а на сході України течуть ріки крові… Але треба дивитися на ситуацію без істерії, зазначає видання. Хоча Путін ухвалив рішення не надсилати війська в Україну, він все ще може серйозно розглянути цю можливість. Поки що немає сенсу надсилати війська, краще почекати. Москва холодно прораховує, адже наразі сепаратисти мають слабку політичну організацію і низький рівень підтримки населення – це, а також непоступливість української армії, може взагалі зробити військове втручання Росії неможливим. До того ж сепаратисти мають обмежені військові можливості, незважаючи на підкріплення людьми та зброєю. Та й так звані «народні республіки» Донецька та Луганська, які Україна офіційно визнала терористичними організаціями, не спромоглися створити серйозних структур і переманити на свій бік місцевих бюрократів і – що навіть важливіше – силовиків. Та й терени, які контролюються сепаратистами, не є значними. Газета пише, що переважна більшість місцевого населення не підтримує лідерів сепаратистів, а настрій на вулицях далекий від кримського. Також Москва не була в захваті від нашвидкуруч проведених «референдумів» у двох регіонах сходу України. А сила, яку демонструє українська армія в боротьбі з озброєними сепаратистами, теж працює проти введення російського війська. Та й надсилати в Україну треба було б 100 тисяч вояків! А це розмір радянського контингенту в Афганістані. Їхнє перебування в степах України не було би легкою прогулянкою, зауважує газета.
Американське аналітичне видання Stratfor пише про намагання Росії протистояти Заходові біля своїх кордонів, незважаючи на посилення впливу Вашингтону в регіоні. «Російські представники будуть використовувати економічні важелі та військові погрози, а також заохочення у вигляді знижок на енергоносії для того, аби завадити зусиллям Вашингтона щодо побудови регіонального союзу проти Москви», – зазначає видання. Stratfor зокрема пише про візит російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова до Фінляндії, який припав на час обговорення фінами теми можливого вступу до НАТО. Президент Фінляндії Саулі Нііністо заявив, що його країна ухвалюватиме рішення після широкого безпекового огляду і референдуму. «Фінський нейтралітет сягає корінням початкових років Холодної війни. Однак, криза в Україні, яка триває, підкреслила ключову характеристику зовнішньої політики Фінляндії: потребу пошуку балансу між Сходом і Заходом», – пише видання. Вступ до НАТО поклав би край цьому балансу, оскільки це посилило б Альянс поблизу кордонів Росії. Російська ж стратегія – як і радянська раніше – розглядає Фінляндію як важливу буферну державу.
Брюссельське видання EurActiv пише про висунення фракцією консерваторів та реформістів у Європарламенті кандидатури Саджада Гайдера Каріма на посаду президента Європарламенту. Карім у 2005 році став першим британським євродепутатом-мусульманином. Але шанси Каріма, на думку видання, не дуже великі, хоча він вже написав листа лідерам усіх фракцій з проханням про підтримку. Він зазначив, що імідж ЄС у світі був затьмарений недавніми виборами до Європарламенту через активізацію екстремістських партій. Карім народився в Британії в пакистанській родині, а в Європарламенті брав активну участь в реалізації Угоди про вільну торгівлю між ЄС та Індією. Він також, зазначає видання, активно відстоює права людини. Повноваження президента попереднього Європарламенту Мартіна Шульца добігають кінця наступного місяця, а нові євродепутати мають обрати наступного президента на сесіях на самому початку липня або в середині місяця.
