Київ – Одним з небагатьох російських політиків, які приїхали в Україну спостерігати за перебігом президентських виборів, був Ілля Пономарьов – єдиний депутат Державної думи, який відмовився голосувати за анексію Криму. Він перебуває в опозиції до Кремля, є противником агресії Росії щодо України і критикує федеральні ЗМІ за поширення брехні про події на Майдані. Інтерв'ю Крим.Реалії російський опозиціонер дав у конгрес-холі готелю «President Hotel», де проводила брифінг Юлія Тимошенко. Пономарьов поділився своїми враженнями про перебіг виборів, а також про те, чи вдасться новому президенту України повернути Крим, і які кроки потрібно для цього зробити.
– Ілля, а що ви робите в штабі Тимошенко?
– Те, що ми спочатку прийшли в цей штаб – звичайна випадковість. У нас в планах об'їхати штаби різних кандидатів. Цей виявився першим географічно. Наше завдання бути тут нейтральними і подивитися, що відбувається на виборах. Ми тут, аби переконатися, що вибори проходять чесно, діють усі демократичні процедури, немає ніякого насильства і примусу. Загалом це ми і побачили. Ми почали свою подорож з Одеси, потім побували в багатьох населених пунктах дорогою до Києва. Все виглядає так, як і мають виглядати чесні та вільні вибори.
– Частина населення України не змогла взяти в них участь. Чи не дасть це привід Кремлю говорити про те, що обраний президент нелегітимний?
– Зараз дійсно є кілька територій, що не контролюються центральним київським урядом. Це Крим, який не контролюється повністю. Це і Донеччина, і Луганщина, що не контролюються частково. Звичайно, головне завдання новообраного президента, в першу чергу, полягає в тому, щоб налагодити контакт із цими двома областями. А після цього потрібно думати, що робити стосовно кримського питання.
– Як впливає обрання Петра Порошенка на шанси України повернути собі анексований Крим?
– З Кримом питання дуже складне. Я б спочатку зосередився на тому, щоб зупинити процес розпаду країни, який триває і не думає сповільнюватися. Після цих виборів у Порошенка є мандат на те, щоб все-таки переламати цю ситуацію. Але чи вистачить мудрості? Поки що у київської влади з мудрістю було складно. На мій погляд, вина за те, що відбувається в східних областях, у тому числі лежить і на тих, хто ухвалював рішення в Києві. Центральна влада не хотіла чути, що там відбувається, і дала зелене світло маніпуляторам ззовні, які розпалили громадянську війну.
– Анексувавши Крим, Росія зіткнулася з низкою труднощів. Незрозуміло, звідки брати воду, стався колапс банківської системи. На ваш погляд, як швидко Росії вдасться вирішити ці проблеми? І як швидко кримчани, які голосували за входження до складу Російської Федерації, розчаруються у своєму виборі?
– Невдоволення в Криму обов'язково виникне, тому що очікування, пов'язані з Росією, невиправдано високі. Коли люди зіткнуться з реальністю, буде розчарування. У цьому сумнівів у мене немає жодних. Але розчарування буде
не через проблеми з водопостачанням. Це якраз ті складнощі, які Росія, поза всяким сумнівом, подолає. Ці та інші інфраструктурні проблеми будуть вирішені. Кримчани розчаруються через проблеми, пов'язані з зарплатами, пенсіями, цінами, інфляцією, туристичною сферою, відносинами між центром і периферією. Крим буде в привілейованому становищі, але масштаб цих проблем у Росії такий високий, що, звичайно, розчарування буде.
Але я сумніваюся в тому, що це розчарування призведе до повернення Криму Україні. Люди пам'ятатимуть, що, коли вони були в Україні, їхні питання так само не вирішувалися. Загальний сепаратистський настрій збережеться. Але багато залежатиме від позиції кримських татар.
«Крим потрібен Путіну, щоб виглядати переможцем»
– На ваш погляд, чи розглядає Путін Донецьку і Луганську область як можливі території для анексії? Чи його окупаційні апетити обмежуються Кримом?
– Путін розглядав Крим у контексті свого внутрішньополітичного позиціонування в Росії. Йому було важливо позбутися статусу «той, хто програв Майдан», і показати росіянам, що він таки переможець. І він це реалізував.
А Донецьк і Луганськ він розглядає в контексті того, що відбувається в Києві. Події, що відбуваються там, – це механізм тиску на українську владу. По суті, це розмінна карта. Там може трапитися що завгодно: і приєднання до Росії, і придністровський варіант, і сирійський варіант, і який завгодно... А, можливо, там нічого не відбудеться, і все розсмокчеться само собою. Все залежатиме від того, наскільки новообраний президент України буде здатний робити кроки назустріч населенню цих областей. І не в останню чергу на долю Донбасу впливатиме те, як у нього складеться контакт з Путіним.
– Останнім часом Путін і глава російського МЗС Сергій Лавров помітно пом'якшили риторику з приводу України. На ваш погляд, з чим це пов'язано?
– Я думаю, що пом'якшення пов'язане із Заходом. Усе це гра на зовнішню публіку. Їм треба показати, що вони займають об'єктивну і нейтральну позицію. Я не бачу ніякої принципової зміни політики Росії щодо східних областей України. Там, в принципі, вже нічого не треба робити. Процес запущено, і він вже некерований у тому числі і самою Росією. Зараз на ситуацію там впливатимуть такі фактори, як ополчення, створенням якого займається Ахметов, а також загальна соціальна ситуація в Україні. Також багато залежить від того, чи піде новий український уряд на реформи, які диктує МВФ: монетизацію пільг, підвищення пенсійного віку та інші непопулярні заходи.
– Ілля, а що ви робите в штабі Тимошенко?
– Те, що ми спочатку прийшли в цей штаб – звичайна випадковість. У нас в планах об'їхати штаби різних кандидатів. Цей виявився першим географічно. Наше завдання бути тут нейтральними і подивитися, що відбувається на виборах. Ми тут, аби переконатися, що вибори проходять чесно, діють усі демократичні процедури, немає ніякого насильства і примусу. Загалом це ми і побачили. Ми почали свою подорож з Одеси, потім побували в багатьох населених пунктах дорогою до Києва. Все виглядає так, як і мають виглядати чесні та вільні вибори.
– Частина населення України не змогла взяти в них участь. Чи не дасть це привід Кремлю говорити про те, що обраний президент нелегітимний?
– Зараз дійсно є кілька територій, що не контролюються центральним київським урядом. Це Крим, який не контролюється повністю. Це і Донеччина, і Луганщина, що не контролюються частково. Звичайно, головне завдання новообраного президента, в першу чергу, полягає в тому, щоб налагодити контакт із цими двома областями. А після цього потрібно думати, що робити стосовно кримського питання.
Головне завдання новообраного президента, в першу чергу, полягає в тому, щоб налагодити контакт із цими двома областями. А після цього потрібно думати, що робити стосовно кримського питання
– Як впливає обрання Петра Порошенка на шанси України повернути собі анексований Крим?
– З Кримом питання дуже складне. Я б спочатку зосередився на тому, щоб зупинити процес розпаду країни, який триває і не думає сповільнюватися. Після цих виборів у Порошенка є мандат на те, щоб все-таки переламати цю ситуацію. Але чи вистачить мудрості? Поки що у київської влади з мудрістю було складно. На мій погляд, вина за те, що відбувається в східних областях, у тому числі лежить і на тих, хто ухвалював рішення в Києві. Центральна влада не хотіла чути, що там відбувається, і дала зелене світло маніпуляторам ззовні, які розпалили громадянську війну.
– Анексувавши Крим, Росія зіткнулася з низкою труднощів. Незрозуміло, звідки брати воду, стався колапс банківської системи. На ваш погляд, як швидко Росії вдасться вирішити ці проблеми? І як швидко кримчани, які голосували за входження до складу Російської Федерації, розчаруються у своєму виборі?
– Невдоволення в Криму обов'язково виникне, тому що очікування, пов'язані з Росією, невиправдано високі. Коли люди зіткнуться з реальністю, буде розчарування. У цьому сумнівів у мене немає жодних. Але розчарування буде
Кримчани розчаруються через проблеми, пов'язані з зарплатами, пенсіями, цінами, інфляцією, туристичною сферою, відносинами між центром і периферією
Але я сумніваюся в тому, що це розчарування призведе до повернення Криму Україні. Люди пам'ятатимуть, що, коли вони були в Україні, їхні питання так само не вирішувалися. Загальний сепаратистський настрій збережеться. Але багато залежатиме від позиції кримських татар.
«Крим потрібен Путіну, щоб виглядати переможцем»
– На ваш погляд, чи розглядає Путін Донецьку і Луганську область як можливі території для анексії? Чи його окупаційні апетити обмежуються Кримом?
– Путін розглядав Крим у контексті свого внутрішньополітичного позиціонування в Росії. Йому було важливо позбутися статусу «той, хто програв Майдан», і показати росіянам, що він таки переможець. І він це реалізував.
А Донецьк і Луганськ він розглядає в контексті того, що відбувається в Києві. Події, що відбуваються там, – це механізм тиску на українську владу. По суті, це розмінна карта. Там може трапитися що завгодно: і приєднання до Росії, і придністровський варіант, і сирійський варіант, і який завгодно... А, можливо, там нічого не відбудеться, і все розсмокчеться само собою. Все залежатиме від того, наскільки новообраний президент України буде здатний робити кроки назустріч населенню цих областей. І не в останню чергу на долю Донбасу впливатиме те, як у нього складеться контакт з Путіним.
– Останнім часом Путін і глава російського МЗС Сергій Лавров помітно пом'якшили риторику з приводу України. На ваш погляд, з чим це пов'язано?
– Я думаю, що пом'якшення пов'язане із Заходом. Усе це гра на зовнішню публіку. Їм треба показати, що вони займають об'єктивну і нейтральну позицію. Я не бачу ніякої принципової зміни політики Росії щодо східних областей України. Там, в принципі, вже нічого не треба робити. Процес запущено, і він вже некерований у тому числі і самою Росією. Зараз на ситуацію там впливатимуть такі фактори, як ополчення, створенням якого займається Ахметов, а також загальна соціальна ситуація в Україні. Також багато залежить від того, чи піде новий український уряд на реформи, які диктує МВФ: монетизацію пільг, підвищення пенсійного віку та інші непопулярні заходи.
