Київ – Диверсійна діяльність спецпризначенців Росії, залучення криміналітету до так званої «самооборони», блокади та штурми адміністративних установ повністю шокують людей на сході та півдні України. Кожен, хто не підтримує проросійські мітинги, стає перед дилемою: пересидіти удома чи відкрито заявити про підтримку єдності України.
Боятися озброєних бандитів і диверсантів на вулицях своїх міст чи небезпеки стати малоросами у новітній імперії Путіна? Перед цим вибором стали люди на сході та півдні України. Від їхньої активної протидії агресії залежить те, чи розпочне Росія масштабне вторгнення в Україну, вважає Юрій Костюченко, експерт із безпекових питань, провідний науковий співробітник Наукового центру аерокосмічних досліджень НАН України.
На думку Юрія Костюченка, зараз є ознаки переходу військово-політичної операції Росії проти України у нову стадію. Через низку причин, зокрема й міжнародного тиску, повномасштабне військове вторгнення не відбулося, тож ми бачимо зміну тактики: використання терористичних засобів впливу з метою шантажу, тобто досягнення політичних цілей, а саме контролю над країною через дестабілізацію обстановки і недопущення виборів. При цьому введення військових контингентів залишається актуальним.
Схід та південь України – це не Крим
Ситуація на сході та півдні України кардинально відрізняється від кримської, вважає Юрій Костюченко.
«По-перше, відсутня широка соціальна база проросійських рухів. Якщо в Криму частка проросійськи налаштованого населення складала не менше 45-50%, то в південно-східних регіонах вона складає від 5-8 (в Херсонській і Одеській) до 12-19% (в Донецькій і Луганській областях). Тому ставку можна робити виключно на загони екстремістів терористичного типу і окремі провокації з використанням місцевого ресурсу», – каже експерт.
По-друге, на його думку, на відміну від Криму, де провідники сепаратистів були частиною місцевого політичного поля, всі лідери сепаратистів Південного Сходу є відвертими маргіналами без політичної або хоч якоїсь публічної історії. Для легітимації своїх дій, вони потребують хоч якусь фігуру. Тому випливає «фактор Януковича», але це має малу ефективність.
Саме тому, коли хоч хтось, крім спеціально навчених осіб, бере участь у сепаратистських заходах, там неминуче виникають суперечки і, навіть, бійки. У так званих «сепаратистів» або «федералістів» немає не лише спільної платформи, а і спільних гасел – лише спільні, сформовані пропагандою несправжні страхи.
Також місцеві еліти мають свої, відмінні від кремлівських, інтереси, впевнений Юрій Костюченко. І вони мають намір використати напруження для шантажу центральної влади і досягнення таким чином своїх економічних і політичних інтересів. Тобто вони на певному етапі будуть грати на стороні сепаратистів, але стратегічно їхні цілі є відмінними. І навіть несумісними. Тому хоча тактично місцеві еліти грають на боці сепаратистів, стратегічно вони є ресурсом стабілізації.
З іншого боку, зауважує експерт, той тип міліарного тоталітаризму, що виникає сьогодні в Росії, має свою майже неминучу логіку розвитку. Тоталітарний агресор не зупиняється сам собою. Та шовіністична істерія, яка охопила російське суспільство, не зможе зупинитися і вимагатиме подальших дій: або зовнішньої агресії, або внутрішніх репресій, наголошує експерт.
Крім того, утримання і забезпечення захопленого Криму вимагає контролю над його ресурсним забезпеченням, зокрема й над прилеглою континентальною частиною України.
Безпечних регіонів немає?
Юрій Костюченко проаналізував кількісні показники проявів агресії на сході України. На думку експерта, можна говорити про високий рівень ризиків, пов’язаних із виникненням силового протистояння, «зокрема збройних зіткнень на українській території, як пов’язаних із військовим вторгненням, так і через діяльність диверсійних і терористичних груп».
Якщо минулі 4 тижні характеризувалися найвищими показниками ризиків військової агресії, то зараз її рівень трохи знизився, але зростає кількість бойових зіткнень з терористами, зазначає експерт.
Цей рівень буде ще зростати, при майже постійному рівні ризику військового вторгнення. Таким чином, високі ризики будуть зберігатися ще довго й не лише для окремих регіонів, а для усієї країни.
«Розподіл ризиків свідчить, що вони є стабільно високими для всієї території країни. Звичайно, в східних і південних областях – найвищими, але безпечних регіонів немає», – вважає Юрій Костюченко.
Ефективність діяльності українських силовиків, хоч і дуже повільно, але зростає, а от що точно могло б зупинити агресію Росії – це масові акції у всіх містах сходу та півдня України із чітким посилом: «Руки геть від України!»
Боятися озброєних бандитів і диверсантів на вулицях своїх міст чи небезпеки стати малоросами у новітній імперії Путіна? Перед цим вибором стали люди на сході та півдні України. Від їхньої активної протидії агресії залежить те, чи розпочне Росія масштабне вторгнення в Україну, вважає Юрій Костюченко, експерт із безпекових питань, провідний науковий співробітник Наукового центру аерокосмічних досліджень НАН України.
На думку Юрія Костюченка, зараз є ознаки переходу військово-політичної операції Росії проти України у нову стадію. Через низку причин, зокрема й міжнародного тиску, повномасштабне військове вторгнення не відбулося, тож ми бачимо зміну тактики: використання терористичних засобів впливу з метою шантажу, тобто досягнення політичних цілей, а саме контролю над країною через дестабілізацію обстановки і недопущення виборів. При цьому введення військових контингентів залишається актуальним.
Схід та південь України – це не Крим
Ситуація на сході та півдні України кардинально відрізняється від кримської, вважає Юрій Костюченко.
«По-перше, відсутня широка соціальна база проросійських рухів. Якщо в Криму частка проросійськи налаштованого населення складала не менше 45-50%, то в південно-східних регіонах вона складає від 5-8 (в Херсонській і Одеській) до 12-19% (в Донецькій і Луганській областях). Тому ставку можна робити виключно на загони екстремістів терористичного типу і окремі провокації з використанням місцевого ресурсу», – каже експерт.
По-друге, на його думку, на відміну від Криму, де провідники сепаратистів були частиною місцевого політичного поля, всі лідери сепаратистів Південного Сходу є відвертими маргіналами без політичної або хоч якоїсь публічної історії. Для легітимації своїх дій, вони потребують хоч якусь фігуру. Тому випливає «фактор Януковича», але це має малу ефективність.
 15.04.2014Дві третини населення Донецька підтримує єдність України – соціолог Донеччани висловлюються різко порти насилля, зазначає Володимир Кіпень далі |
Саме тому, коли хоч хтось, крім спеціально навчених осіб, бере участь у сепаратистських заходах, там неминуче виникають суперечки і, навіть, бійки. У так званих «сепаратистів» або «федералістів» немає не лише спільної платформи, а і спільних гасел – лише спільні, сформовані пропагандою несправжні страхи.
 15.04.2014Хто «здає» український Схід? Нахабна агресія чужинців та бізнес-інтереси «своїх» олігархів, саме ці чинники експерти визначають головними у дестабілізації ситуації на сході далі |
Також місцеві еліти мають свої, відмінні від кремлівських, інтереси, впевнений Юрій Костюченко. І вони мають намір використати напруження для шантажу центральної влади і досягнення таким чином своїх економічних і політичних інтересів. Тобто вони на певному етапі будуть грати на стороні сепаратистів, але стратегічно їхні цілі є відмінними. І навіть несумісними. Тому хоча тактично місцеві еліти грають на боці сепаратистів, стратегічно вони є ресурсом стабілізації.
З іншого боку, зауважує експерт, той тип міліарного тоталітаризму, що виникає сьогодні в Росії, має свою майже неминучу логіку розвитку. Тоталітарний агресор не зупиняється сам собою. Та шовіністична істерія, яка охопила російське суспільство, не зможе зупинитися і вимагатиме подальших дій: або зовнішньої агресії, або внутрішніх репресій, наголошує експерт.
Крім того, утримання і забезпечення захопленого Криму вимагає контролю над його ресурсним забезпеченням, зокрема й над прилеглою континентальною частиною України.
Безпечних регіонів немає?
Юрій Костюченко проаналізував кількісні показники проявів агресії на сході України. На думку експерта, можна говорити про високий рівень ризиків, пов’язаних із виникненням силового протистояння, «зокрема збройних зіткнень на українській території, як пов’язаних із військовим вторгненням, так і через діяльність диверсійних і терористичних груп».
Якщо минулі 4 тижні характеризувалися найвищими показниками ризиків військової агресії, то зараз її рівень трохи знизився, але зростає кількість бойових зіткнень з терористами, зазначає експерт.
Цей рівень буде ще зростати, при майже постійному рівні ризику військового вторгнення. Таким чином, високі ризики будуть зберігатися ще довго й не лише для окремих регіонів, а для усієї країни.
«Розподіл ризиків свідчить, що вони є стабільно високими для всієї території країни. Звичайно, в східних і південних областях – найвищими, але безпечних регіонів немає», – вважає Юрій Костюченко.
Ефективність діяльності українських силовиків, хоч і дуже повільно, але зростає, а от що точно могло б зупинити агресію Росії – це масові акції у всіх містах сходу та півдня України із чітким посилом: «Руки геть від України!»
