Дискусія в ефірі Радіо Свобода з уповноваженим з прав підприємців при президенті Росії Борисом Титовим допомогла зрозуміти, як насправді російські чиновники бачать майбутнє Криму. Я намагався говорити з Титовим про очевидні з економічної точки зору речі: невизначений статус окупованої території, припинення міжнародного авіаційного сполучення, труднощі з перевезенням вантажів за відсутності сухопутного сполучення з Росією, очевидну відсутність іноземних інвестицій в Криму (та й чи захочуть інвестувати російські компанії в територію з невизначеним статусом?), зрив курортного сезону...
На всі ці зауваження омбудсмен відповідав практично одне і те ж: я вірю, що за кілька місяців все врегулюється, все буде визнано, все буде добре між нами і Заходом, все буде добре між нами та Україною. Як же може бути інакше?
Цей символ віри і є те, що визначає буття російської влади стосовно кримської проблеми і російсько-українські відносини взагалі. У Москві переконані, що Заходу невигідно руйнувати економічну і політичну співпрацю, що склалася за останні роки – а тому він через кілька тижнів або місяців схаменеться, визнає легітимність перебування Криму в складі Росії, відмовиться від будь-яких санкцій і все буде, як було до російського вторгнення на півострів. У Москві впевнені, що Україна не може обійтися без економічної співпраці з Росією і не здатна протистояти створеній за допомогою російських спецслужб дестабілізації на сході – а значить, за кілька тижнів або місяців українське керівництво «заспокоїться», виконає російські умови по федералізації і визнанню Криму частиною Росії – і все буде як було, навіть краще.
У Москві просто не розуміють, що руйнуванням самої системи міжнародного права і відмовою від виконання власних зобов’язань за Будапештським меморандумом загнали Захід у глухий кут, з якого немає повернення до колишньої моделі відносин. І не відчувають, що анексією Криму загнали в глухий кут Україну – тому що не може бути українського керівника, який погодився б із відторгненням частини території країни. Назвіть це колективним божевіллям, політичним дитинством, чим завгодно – але в Росії такого розуміння дійсно немає.
Ця країна разом зі своєю владою і більшою частиною суспільства дійсно перемістилася у справжнісіньке задзеркалля, у світ, в якому реальність визначається не правовими нормами, а бажаннями керівництва країни, спогадами про радянське минуле, комплексами та образами на Захід – але тільки не тим, що відбувається насправді. Саме тому всім нам доведеться довгий час спілкуватися з Росією як із «хворою людиною Євразії», ревно віруючою у власну непогрішність і законність будь-яких своїх бажань.
Віталій Портников – київський журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
На всі ці зауваження омбудсмен відповідав практично одне і те ж: я вірю, що за кілька місяців все врегулюється, все буде визнано, все буде добре між нами і Заходом, все буде добре між нами та Україною. Як же може бути інакше?
Цей символ віри і є те, що визначає буття російської влади стосовно кримської проблеми і російсько-українські відносини взагалі. У Москві переконані, що Заходу невигідно руйнувати економічну і політичну співпрацю, що склалася за останні роки – а тому він через кілька тижнів або місяців схаменеться, визнає легітимність перебування Криму в складі Росії, відмовиться від будь-яких санкцій і все буде, як було до російського вторгнення на півострів. У Москві впевнені, що Україна не може обійтися без економічної співпраці з Росією і не здатна протистояти створеній за допомогою російських спецслужб дестабілізації на сході – а значить, за кілька тижнів або місяців українське керівництво «заспокоїться», виконає російські умови по федералізації і визнанню Криму частиною Росії – і все буде як було, навіть краще.
У Москві просто не розуміють, що руйнуванням самої системи міжнародного права і відмовою від виконання власних зобов’язань за Будапештським меморандумом загнали Захід у глухий кут, з якого немає повернення до колишньої моделі відносин. І не відчувають, що анексією Криму загнали в глухий кут Україну – тому що не може бути українського керівника, який погодився б із відторгненням частини території країни. Назвіть це колективним божевіллям, політичним дитинством, чим завгодно – але в Росії такого розуміння дійсно немає.
Ця країна разом зі своєю владою і більшою частиною суспільства дійсно перемістилася у справжнісіньке задзеркалля, у світ, в якому реальність визначається не правовими нормами, а бажаннями керівництва країни, спогадами про радянське минуле, комплексами та образами на Захід – але тільки не тим, що відбувається насправді. Саме тому всім нам доведеться довгий час спілкуватися з Росією як із «хворою людиною Євразії», ревно віруючою у власну непогрішність і законність будь-яких своїх бажань.
Віталій Портников – київський журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
