Журнал «Ї»: системний погляд на проблеми Криму та історію кримськотатарського народу

Не секрет, що багато жителів України, кому не довелося безпосередньо зіткнутися з проблемою, ще слабо орієнтуються в питаннях історії Криму та її особливостях, зокрема, в історії кримськотатарського народу. Автору доводилося стикатися з такими випадками, коли цілком суспільно активні й грамотні кияни практично нічого не знають про кримський півострів – ні про Кримське ханство, ні про російсько-турецькі війни, ні про анексію 1783, ні про Кримську АРСР, ні про передачу 1954 року, ні про депортацію 1941-44 років. І навіть про спробу анексії 2014 року та про нинішні проблеми півострова то чули тільки поверхнево.

Тобто в суспільстві явно існує запит на системний і послідовний виклад історії Криму, що дало б уявлення хоча б про його вузлові проблеми і нинішній стан півострова та його жителів. Без такого розуміння громадяни України не можуть правильно орієнтуватися в політиці й громадському житті своєї країни, отже, не можуть ефективно брати участь у її житті. Більше того, багато українців і сьогодні в поглядах на Крим замість конкретних знань керуються російськими і радянськими догмами й помилковими пропагандистськими концепціями, що не дає їм реально оцінити історію своєї країни.

Свого часу незалежний культурологічний часопис «Ї» зробив у цьому напрямку досить успішну спробу, коли випустив збірник №90 «Кримські татари – довге повернення». Редакція під керівництвом Тараса Возняка представила читачам досить повний посібник з історії народу, попутно розкриваючи і сучасні проблеми. У збірнику є передмова Мустафи Джемілєва, в якій він детально і по пунктах пояснив, що гідне життя людей у Криму можливе тільки після деокупації півострова й повернення його під юрисдикцію України.

Відомий кримський історик Олекса Гайворонський розповів про вузлові проблеми Кримського ханства – незалежної держави кримських татар, що існувала з XV до XVIII століття.

Ілюстрація в збірнику «Кримські татари – довге повернення»

Кандидат історичних наук Богдан Короленко, начальник відділу аналізу регіональних особливостей і політики національних меншин Українського інституту національної пам'яті, на підставі безлічі історичних джерел вказав причини анексії Криму Російською імперією в 1783 році.

Це «взяття під свою руку півострова Крим і всієї Кубанської сторони» обернулося фактично пограбуванням кримських земель російськими вельможами і вигнанням більшості народу зі своєї батьківщини.

Фактично, як писав відомий кримський дослідник і письменник Євген Марков, «Крим загинув після видворення татар...» Тільки до кінця XVIII століття свою батьківщину в Криму залишили від 90 до 120 тисяч осіб. Але найбільша хвиля еміграції кримських татар відбулася після Кримської війни, і за період з 1860-го до 1862 рік, тільки за офіційнимиданими російського Статистичного комітету, з Криму виїхало 192 360 осіб. Крим втратив значно більше половини свого автохтонного населення, його державу було стерто з мапи світу, а територія присвоєна Російською імперією.

Автори збірника детально простежують історію Криму в ХХ столітті. Кандидат історичних наук Андрій Іванець розповідає про українсько-кримськотатарське партнерство в 1917-1918 роках, коли йшли пошуки оптимальної форми відносин України і Криму, переговори між Центральною Радою і Курултаєм кримських татар. Однак усі напрацювання того часу були ліквідовані вбивством керівника кримських татар Номана Челебіджихана й інтервенцією більшовиків, новим приєднанням Криму до Росії та подальшим Червоним терором.

Кандидат історичних наук Тетяна Бикова і кандидат політичних наук Гульнара Бекірова досліджують репресії щодо кримських татар у 1930-х роках, а також причини поголовної депортації кримських татар у 1944 році та боротьбу народу за повернення на батьківщину в післявоєнний період.

Керівник Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко розповіла про проблеми інтеграції кримськотатарського народу в українське суспільство в період з 1980-х до 2014 року.

Проте життя кримськотатарського народу не обмежується лише Кримом і Україною. Наприклад, на території Турецької Республіки зараз живуть нащадки тих біженців, які були змушені залишити батьківщину після приєднання Криму до Росії. За даними журналу «Эмель, їх кількість становить 6 мільйонів людей, за іншими даними – від 4 до 5 мільйонів. Хоча обережні історики вважають ці цифри дещо завищеними, проте це не скасовує того факту, що світова кримськотатарська діаспора посилено підтримує боротьбу за свободу і вирішення національних проблем тих кримських татар, які нині живуть у Криму і на материковій Україні.

Історично численна кримськотатарська діаспора вже понад 600 років живе у Прибалтиці. Історію литовських кримських татар, давні зв'язки Литви і Криму простежує в своєму нарисі голова Союзу товариств литовських татар, кандидат гуманітарних наук, професор Адас Якубаускас.

Але історія Криму була б неповною і нецілісною, якби був упущений період нинішній, що триває вже більше ніж 6 років окупації Криму Росією. Громадський активіст Алім Алієв розповідає в збірнику як про сам процес окупації, так і про наступні репресії, аналогічні тим, які відчували кримчани після захоплення Криму в 2014 році. Кримчани сьогодні переживають небувалу мілітаризацію Криму, Росія з території півострова загрожує всім чорноморським і середземноморським країнам. Тимчасова російська влада в Криму створює маріонеткові організації для просування ідей «русского міра». Паралельно проводиться заміщення населення Криму, коли російська влада витискує з півострова українців і кримських татар, які не змирилися з окупацією, і заохочує переїзд до Криму мігрантів з Росії. Таким чином, усі сили тимчасової окупаційної влади спрямовані на створення нової «російської ідентичності» жителів приєднаного Криму.

З нашої точки зору, ці матеріали дають тим людям, які зацікавляться проблемою Криму і кримських татар, можливість скласти досить правильне уявлення про складність і багатоплановість тих проблем, з якими зіткнулася сучасна Україна наприкінці ХХ і початку ХХІ століть.

Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції