«Виявилися іноземцями на власній території»: як українцям відстояти землю в Криму

У 2021 році громадяни України можуть втратити свої земельні ділянки на території Криму. У березні 2020 року президент Росії Володимир Путін підписав указ №201, яким вніс низку районів півострова до переліку територій, де земельні ділянки не можуть бути власністю «іноземців» та «закордонних юридичних осіб».

Де-факто за російськими законами під ці обмеження потрапляють й українці без російських паспортів із власністю у Криму. У підконтрольному Кремлю Держкомрегістрі Криму раніше повідомили, що у власності громадян України на півострові ‒ майже 10 тисяч ділянок, які можуть потрапити під дію указу. Про те, як можна захистити свою власність у Криму, в ефірі Радіо Крим.Реалії розповідає адвокат українського «Регіонального центру прав людини» Роман Мартиновський.

‒ За інформацією Прокуратури Автономної Республіки Крим, яка базується на материковій частині України, указ президента Росії охоплює приблизно 80% території півострова. По суті, це усі райони, окрім Білогірського, Красногвардійського та Первомайського, а також майже весь Севастополь. Романе, а що взагалі відбувається з майном та землею українських громадян у Криму, відтоді як Росія анексувала півострів?

– Новий указ ‒ продовження спільної політики Російської Федерації щодо населення окупованого півострова, зокрема, тих, хто має там власність, але не живе. Ми ідентифікували 3952 людини, які стали жертвами Російської Федерації в цьому плані. Але варто зауважити, що вже у 2014 році діяв указ від 2011-го, який запроваджував заборону на володіння земельними ділянками у прикордонних зонах. В останні шість років Російська Федерація забирала власність у Криму з інших підстав: «націоналізація», експропріація, вилучення за судовими рішеннями. А указ №201 б'є саме тих, хто у 2014 році використав можливість відмовитися від нав'язаного російського громадянства в Криму та зберіг паспорти України. Зараз ці люди позбавляються останнього притулку, виявившись іноземцями на власній території. У них можуть забрати і землю, і нерухомість.

‒ Чи звертаються до вас кримчани з цього приводу?

‒ Зараз якраз наближається дата ‒ один рік із моменту набуття указом чинності. Кількість таких звернень збільшується, тому що люди розуміють: буквально через декілька місяців почнуться процеси, в результаті яких вони можуть втратити свою власність. Причому для тих, хто володіє тільки земельною ділянкою без нерухомості, і для тих, у кого є й те, й інше, правові наслідки не однакові. Власникам тільки землі в якомусь сенсі простіше, тому що вартість самого об'єкта нижча, і це менш травматичне для них. Коли ж люди позбавляються права власності і на ділянку, і на розташований там об'єкт нерухомості, це гірше, тим більше якщо цей будинок служить єдиним кримським житлом для них.

Роман Мартиновський

– Як саме виглядатиме процедура примусового вилучення?

‒ Указ передбачає, що муніципальні органи можуть звернутися до суду з вимогою зобов'язати особу продати цю земельну ділянку з торгів. Причому після позитивного рішення суду колишній власник може попросити віддати йому цю ж ділянку в оренду. Але для багатьох стати орендарем, платити гроші державі-окупанту, при цьому не живучи в Криму постійно ‒ дуже поганий вибір. Якщо ж це земельна ділянка з нерухомістю і якщо колишній власник після рішення суду не укладе договір оренди, то цю нерухомість можуть розцінити як об'єкт самочинного будівництва і знести.

‒ Чи була, власне, у самій Росії хвиля таких вилучень після першого указу від 2011 року, про який ви говорили?

‒ Ні, великого ажіотажу з цього приводу не було. Ми відстежили безліч прикладів, коли ще у 2019 році подавали позови за указом 2011-го. Це свідчить про те, що упродовж 2021 року громадяни України, які володіють ділянками в Криму, не втратять право власності. Ми також вивчили досвід того, як за рішеннями судів у масовому порядку вилучали ділянки на території Севастополя. Там була величезна кількість позовів, тому російська влада через тендер уклала договір із юридичною компанією і передбачила в бюджеті достатню кількість грошей для оплати її послуг. Тільки після цього, у 2017 році, почався процес вилучення, і в результаті в Севастополі було вилучено приблизно 3500 ділянок. Усього ж, за різними оцінками, з точки зору Російської Федерації, налічується від 9500 до 11500 «іноземних громадян», які володіють ділянками у Криму. Ймовірно, влада півострова аналогічно вибиратиме юридичні компанії, з якими укладуть договори про звернення до суду. Наскільки мені відомо, на 2021 рік ні в бюджеті Криму, ні в бюджеті Севастополя таких статей витрат не закладено.

‒ Нехай цей процес розтягнеться, але що все-таки робити тим, кого рано чи пізно торкнеться вилучення земельних ділянок у Криму?

– Найпростіший і безболісний вихід із ситуації ‒ погодитися на відчуження, хоча абсолютно зрозуміло, що продати майно в Криму за ринковою вартістю досить складно. Якщо говорити про механізми захисту, то, по-перше, на етапі розгляду справи в окупаційному суді важливо посилатися на порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема на першу статтю першого протоколу Конвенції про права людини, присвячену захисту права власності. Також можна посилатися на терміни давності й неможливість надати закону зворотну силу. Поширювати дію указу від 2019 року на право власності, яке виникло раніше ‒ це порушення навіть російського законодавства. По-друге, вже після рішення окупаційного суду не можна пропускати терміни для оскарження, потрібно проходити всі судові інстанції, тому що інакше ви втратите право звернутися до Європейського суду з прав людини. Окрім того, ми радимо нашим громадянам уже зараз звертатися до Прокуратури АРК із заявами про визнання їх потерпілими ‒ адже вони вже зараз потенційні жертви указу №201. До речі, наша організація спільно з цим відомством уже надіслала два повідомлення в Міжнародний кримінальний суд, що стосуються питань, пов'язаних із захистом права власності.

– А де взагалі можна отримати правову допомогу з цього питання?​

– Варто звернутися за допомогою до адвокатів, юристів, у громадські організації, щоб отримати консультацію, виходячи з обставин конкретної справи. Також ми рекомендуємо збирати всілякі відомості про ринкову вартість своєї ділянки ‒ і на момент початку окупації, і на сьогодні. Згодом можна буде розраховувати на компенсацію за рішенням ЄСПЛ. Одна з основних помилок у подібних випадках ‒ коли люди не борються за свою власність і пускають усе на самоплив, не оскаржують судові рішення. Все це можна робити через адвоката на території окупованого Криму. Звертайтеся до нас, у нас є такі контакти.

‒ А чи не виникнуть у громадян України проблеми у зв'язку з самими зверненнями в російські суди?

‒ Ні, це не належить до питання про визнання законності приєднання Криму до Російської Федерації. Тим більше, що ЄСПЛ вимагає проходити всі інстанції.

‒ Чи може українська влада якось допомогти своїм громадянам у відстоюванні прав власності на землю в Криму?

– Ми вважаємо, що вже дуже назріла необхідність створення спеціального реєстру жертв порушень прав власності в Криму. Так державні органи України могли б краще розуміти реальну ситуацію на півострові, щоб згодом врахувати це при розробці стратегії деокупації та реінтеграції окупованих територій. Але найголовніше ‒ це допомогло б Україні при формуванні консолідованої вимоги до Російської Федерації як до держави-окупанта.

‒ Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров вважає, що указ про примусове вилучення земель ‒ частина політики Росії задля заселення Криму своїми громадянами:

«Окупаційна влада Російської Федерації таким чином намагається максимально витиснути з Криму людей, які будь-яким чином пов'язані з Україною. Окрім цього, відбувається кардинальний переділ земель на Південному узбережжі Криму і на інших приморських територіях, так ділянки дістаються переселенцям з Росії. Таким чином, Росія колонізує Крим шляхом наділення приїжджих земельною власністю на півострові. Все це спрямоване на те, щоб у майбутньому максимально ускладнити відновлення державного суверенітету України».

Рефат Чубаров

– Що думаєте, Романе?​

– Щоб судити про це, потрібно мати чіткі цифри, а у нас їх сьогодні немає. Якщо йдеться про декілька десятків прецедентів, то про цілеспрямовану політику говорити не доводиться. Хоча, звісно, з огляду на те, що земельні ділянки в Криму продаватимуть за цінами, нижчими від ринкових, у жителів Росії дійсно з'явиться доступніша можливість переїжджати на півострів. Загалом складно не погодитися з Рефатом Чубаровим, тому що вилучення землі у будь-якому випадку впливатиме на демографічну ситуацію в Криму і згодом ускладнюватиме процеси, пов'язані з реінтеграцією. Адже деокупація відбудеться ‒ це питання лише часу.

‒ Тобто теоретично в такому випадку ті, у кого вилучили ділянки в Криму, зможуть їх повернути?

‒ Думаю, при деокупації Криму державі варто дати колишнім власникам певний час, щоб вони могли повідомити про свою незгоду з угодами, які відбулися за російським законодавством. Їхню законність мають доводити в судовому порядку ті особи, які стали власниками цих об'єктів у період окупації. Було б неправильно перекладати тягар доведення на тих, хто постраждав від дій окупаційної влади в Криму.

(Текст підготував Владислав Ленцев)