На мою думку, мабуть, ніхто з українських політиків не залишив в історії незалежної України такої великої, глибокої та помітної спадщини, як Євген Марчук. Тому що, напевно, ніхто з політиків не знав Україну, український народ, міжнародне право та кон'юнктуру міжнародного життя так глибоко і конкретно, як юрист Марчук. Генерал армії України Євген Кирилович Марчук – творець СБУ та її перший голова, віцепрем'єр-міністр у декількох урядах країни, він був четвертим прем'єр-міністром України, міністром оборони, секретарем Ради національної безпеки і оборони, учасником і творцем кількох політичних об'єднань, народним депутатом України двох скликань. Його вже немає, але його спадщина залишається з нами, служить Україні.
Глибина його знань, логіка і системність аналізу вражали
Я бачив багато разів, як журналісти люблять спілкуватися і працювати з Євгеном Кириловичем, тому що він завжди конкретно, глибоко й вичерпно відповідав на питання, глибина його знань, логіка і системність аналізу вражали, вони завжди підкріплювали його висновки, багато з яких згодом були підтверджені й життям.
Журналісти Радіо Свобода і проєкту Крим.Реалії, напевно, були останніми з колег, хто не так давно спілкувався з Євгеном Кириловичем у студії, оскільки останнім часом він хворів і лікування займало багато часу й сил. Його інтерв'ю Радіо Свобода відрізняються системністю і глибиною, завжди притаманною йому точністю формулювань і висновків, яка не всім нинішнім політикам не під силу.
Ще з 90-х років я був особисто знайомий з Євгеном Кириловичем. Ми зустрічалися в Криму на різних самітах у першій половині 90-х, потім у 1999 році в Кримському медуніверситеті під час його виборчої кампанії, під час його відпочинку в одній з оздоровниць, під час його пресконференцій, я неодноразово брав у нього інтерв'ю для багатьох видань. І він завжди висловлював думки і давав аналіз такого рівня, який міг бути доступний тільки йому з його знаннями і досвідом. Крім того, Євген Кирилович часто говорив: «А тепер я у вас візьму інтерв'ю», і розпитував, як йдуть справи в Криму, які новини, які передбачення, які настрої у людей. Його цікавили не тільки думки інших людей, але й їхні оцінки подій.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Про «диявола Росію», радикалізацію Лукашенка і чому Медведчук «не лох»Однак у житті Євгена Кириловича є особливий період, коли він зіграв вирішальну роль у долі України. Марчук і Крим – ця тема ще повинна стати предметом вивчення в академіях та університетах державного управління, стратегічних аналітичних центрах, політичних школах. Під час нещодавнього інтерв'ю Євген Кирилович, відволікаючись від запису, згадував, як він в ніч перед спробою захоплення Юрієм Мєшковим кримського главку СБУ організував операцію з висадки прихованого десанту в будівлю на бульварі Франка в Сімферополі, що запобігло переходу кримського підрозділу під начало «Республіки Крим». На ранок Мєшков зі свитою, вже передчуваючи удачу, не зміг навіть увійти в будівлю, і жоден співробітник кримського главку СБУ не перейшов на бік «республіки».
Випробуванням для Криму в той час було також функціонування в Криму так званого «московського уряду Євгена Сабурова», в складі якого під прикриттям посади міністра працював співробітник ГРУ Віктор Мінін. Євген Марчук організував взаємодію з Кримом, спланував кілька заходів, що сприяли відновленню законності на півострові. Уряд Сабурова був занадто слабким суперником генералу Марчуку. В результаті програма «уряду поета й економіста Євгена Сабурова» з перетягування економіки Криму під російське управління була зірвана, некомпетентність його міністрів сприяла їх відставці, провалу отриманих завдань і відкликанню його в Москву. Для Віктора Мініна це означало провал добре спланованої операції. Служба безпеки України під керуванням Євгена Марчука виявилася сильнішою, а її робота – тоншою й ефективнішою.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Марчук упевнений, що Росія не піде на поступки щодо КримуЗаслуга Євгена Марчука у протидії кримському сепаратизму 90-х років також полягає в ліквідації сепаратистської конституції і самої посади президента Криму. Це рішення було ухвалене за його ініціативи та за його участі. Ні Росія, ні сепаратистські сили в Криму не змогли навіть оскаржити закон України «Про скасування Конституції та деяких законів Автономної Республіки Крим» від 17 березня 1995 року, яким були скасовані всі сепаратистські нововведення в кримське законодавство, в тому числі 40 сепаратистських законів. У цих рішеннях з юридичної точки зору все було вивірене й узгоджене, в них не було порушення міжнародного права, але тонко і надійно був поставлений заслін сепаратизму і його рецидивам у Криму, навіть незважаючи на те, що Росія всіляко намагалася реанімувати його.
Робота Марчука з протидії кримському сепаратизму і посяганням Росії на Крим – це один з його заповітів, мабуть, для всіх політиків України
В одному з нещодавніх інтерв'ю Євген Кирилович Марчук сказав, що шкодує, що йому не вдалося стати президентом України, оскільки тоді він доклав би зусиль, щоб країна змогла уникнути багатьох негативних явищ у недовгій поки історії незалежності. Він стверджував, що якби він був президентом, то йому вдалося б уникнути анексії Криму, початок якої Росія поклала ще в 90-х роках, зустрівши його, Марчука, протидію, а також в 2003 році під час провокації на острові Тузла. І варто вірити – він знайшов би способи відбити охоту зазіхати на Україну.
Тому робота Марчука з протидії кримському сепаратизму і посяганням Росії на Крим – це один з його заповітів, мабуть, для всіх політиків України. Зараз очевидно, як часто Україні було необхідно, щоб чинні політики радилися з Євгеном Кириловичем, але яка ж була помилка, що вони цього не робили!..
Він не став президентом, але він завжди був переможцем, Євген Марчук, юрист, генерал, політик, інтелектуал.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Євген Марчук про «Кримську платформу»: «Це хороший хід»