У Путіна тепер немає причин враховувати Україну – в партії Меркель критикують угоду про «Північний потік-2»

Домовленість між США та ФРН щодо завершення будівництва німецько-російського газогону «Північний потік-2» викликала неабияку реакцію серед німецьких експертів зі Східної Європи. Більшість з них розцінюють її як провал зовнішньої політики ФРН та перемогу Путіна над Заходом.

Щойно з’явилася офіційна інформація про суть угоди між Сполученими Штатами та Німеччиною щодо трубопроводу «Північний потік-2», яким має транспортуватися російський газ до Європи, німецькі оглядачі та експерти одразу ж взялися коментувати її зміст. Розчарування та роздратування від цієї домовленості притаманне не лише українській стороні. Експерти, що стежать за східноєвропейською політикою Німеччини, в один голос піддали нищівній критиці намір довести будівництво до кінця без надання безпекових гарантій Україні.

Провал політики і величезна помилка

Ульріх Шпек, аналітик міжнародної політики, переконанує, що така угода щодо газогону є багаторівневим провалом зовнішньої політики Німеччини. Він наголошує, що ФРН дозволила Москві переконати себе у необхідності цього проєкту, який потенційно є інструментом російського впливу у Східній Європі. Водночас німецький уряд не лише знехтував занепокоєнням України, деяких країн-членок ЄС, Європарламенту та Єврокомісії, але й не вжив взагалі жодних заходів, щоб геополітично захистити східно- та центральноєвропейські країни. Натомість, на думку аналітика, Німеччина віддала перевагу сплаті якомога нижчої ціни за газ. І ціна, яку німці заплатять за цей вибір, вважає Шпек, буде відчуження країн-сусідок та втрата довіри до себе у ЄС. Єдиний вихід із цієї ситуації, експерт вбачає у новому уряді Німеччини, що має бути сформований після вересневих виборів до Бундестагу. «Новий уряд має продемонструвати, що «Північний потік-2» не може бути розмінною монетою для Кремля, і у Німеччини є бажання та рішучість самій використовувати енергетичні відносини з РФ у якості такого важеля», – вважає німецький аналітик.

Буксири стають на місце російського трубопровідного судна «Фортуна», що використовується для будівельних робіт на газогоні «Північний потік-2» у Балтійському морі. Порт Вісмар, Німеччина, 14 січня 2021 року

Надії на те, що новий німецький уряд буде більш принциповим та жорстким у цьому питанні, покладає і президент Американського інституту сучасних німецьких досліджень Джефф Ратке. Він вважає, що взагалі весь проєкт «Північний потік-2» був величезною помилкою та безвідповідальною ініціативою Німеччини. «Це було гірко усвідомлювати ще у 2015 році, коли вперше анонсували це будівництво. Усього через рік після анексії Росією українського півострова Крим та воєнної інтервенції на Донбасі, які і досі тривають», – нагадав Ратке. Він підкреслює, що дана угода містить дуже розмиті формулювання щодо потенційних наслідків для Росії, якщо вона вдасться до агресивних дій проти України, як і щодо самого розуміння, що мається на увазі під «агресивними діями». Німецький експерт переконаний, що Кремль вже найближчим часом може перевірити рішучість Німеччини та США, до чого Берліну та Вашингтону варто готуватися вже зараз.

Втрата довіри та зрада цінностей

Не менше розчарування даним рішенням Німеччини та США висловив і голова Мюнхенської конференції з безпеки та колишній німецький дипломат у США Вольфганг Ішингер.

«Я глибоко занепокоєний такою втратою довіри з боку сусідів та партнерів. Це безпрецедентно слабке рішення німецької східноєвропейської політики з 1990 року», – написав Ішингер.

Ральф Фюкс, директор берлінського Центру ліберального модерну, вважає, що єдиним переможцем від цієї угоди між США та ФРН є президент Росії Володимир Путін. Разом з тим, Фюкс підкреслює: «Те, що німецький уряд називає успіхом, є – «компромісом» за рахунок України та клімату. І все почалося з того, що перемовини велися поза спиною України, проти якої і спрямований проєкт. Це гнилий стиль».

Він також обурюється, чому Німеччина та США не використовують значну залежність Росії від експорту енергоносіїв до Європи як важіль впливу, адже так можна було б змусити Кремль йти на поступки у ключових питаннях. Зрештою, зазначає Фюкс, так і незрозуміло, чому Анґела Меркель в останні місяці перед завершенням свого канцлерства робить все, щоб без жодних quid pro quo з боку Кремля проєкт було реалізовано. Така її відчайдушна підтримка «Північного потоку-2» перекреслює усю ту підтримку, що раніше Німеччина надавала Україні, переконаний Фюкс.

Реакції німецьких політиків

Давнім та послідовним критиком «Північного потоку-2» у німецькій політиці є партія «Зелених», рейтинги якої зараз є доволі високими, тому, імовірно, ця політична сила буде залучена до формування наступного уряду ФРН. Представники «Зелених» Емануель Саррацин та Олівер Крішер так прокоментували угоду щодо газогону: «Головним бенефіціаром цього рішення є Путін та його корумповані структури. Трубопровід, перш за все, відповідає геостратегічним прагненням Кремля. Вашингтон та Берлін посилають неправильні сигнали Москві у разі остаточного ухвалення рішення».

Президент США Джо Байден проводить двосторонню зустріч з канцлером Німеччини Ангелою Меркель в Овальному кабінеті Білого дому у Вашингтоні, США, 15 липня 2021 року

Представник партії «Вільні демократи Німеччини» Александр Граф Ламбсдорф вважає, що неминуча угода між США та ФРН щодо трубопроводу «діє як лейкопластир для зламаної ноги». На його думку, імовірність того, що газогін буде використано як зовнішньополітичну зброю у руках Москви досі існує. «Саме тому Німеччина і США мають зараз прагнути до прямих перемовин з Польщею та Україною. Метою має бути відновлення серйозно підірваної політичної довіри до надійності ФРН», – вважає німецький політик.

Навіть у партії Анґели Меркель ХДС є негативні реакції на таку угоди. Хоч представник комітету із зовнішніх справ Норберт Рьотген не критикує намірів США та ФРН підтримати Україну у розбудові сфери альтернативної енергетики, утім, він також підкреслює, що це не змінює тієї загрози, що несе «Північний потік-2» для України. «Після будівництва газогону Росія більше не залежить від України як від транзитної країни. Тепер у Путіна нема причин враховувати Україну та її політичну стабільність. Саме тому Німеччина та США мають зараз ще активніше підтримувати Україну», – переконаний однопартієць Меркель.

Ще є надія на Конгрес США?

Утім і серед німецьких експертів ще залишається надія, що деякі рішення щодо російсько-німецького газогону до Європи ще можна змінити. Попри очевидність того, що лічені кілометри «Північного потоку-2» таки будуть добудовані найближчим часом, цілком імовірно, що Конгрес США, який послідовно виступав проти проєкту, буде вживати усіляких заходів, щоб не дати ввести трубопровід в експлуатацію. Про це також свідчать вже зроблені заяви деякими американськими конгресменами з обох партій.

Разом з тим, одразу ж після публікації спільної заяви щодо досягнутих домовленостей між Джо Байденом та Анґелою Меркель щодо «Північного потоку-2» на сайті Білого дому з’явився анонс про візит Володимира Зеленського до США. Українського президента чекатимуть у Вашингтоні 30 серпня. В Офісі президента, очікують, що ця зустріч буде «змістовною та плідною». Однак, якщо дата цього візиту до США не зміниться, то, цілком імовірно, що «Північний потік-2» до того часу вже буде добудовано, як про це раніше оголошували у компанії.