«Ефект несподіванки вже втрачений». Про ймовірність наступу Росії на Україну з Криму

Президент України Володимир Зеленський 8 квітня приїхав з робочим візитом на Донбас, де з кінця березня триває загострення. Україна та угруповання «ДНР», «ЛНР» звинувачують один одного в порушенні перемир'я, а тим часом Росія концентрує свої війська в Криму, на Донбасі та на кордоні з Україною.​

Лідери західних країн вже висловили стурбованість скупченням російської техніки, на що прессекретар російського президента Дмитро Пєсков відповів, що війська «вільні пересуватися територією Росії, де вважають за необхідне», і про жодну загрозу вторгнення це нібито не свідчить. У телефонній розмові з канцлером Німеччини Ангелою Меркель вже сам Володимир Путін поскаржився, що це Київ загострює ситуацію на лінії зіткнення на Донбасі.

Про ймовірність відновлення військових дій на Сході України, а також повномасштабного вторгнення Росії на материкову частину України з Криму в ефірі Радіо Крим.Реалії разом з ведучим Олександром Лащенком говорили російський військово-політичний експерт Юрій Федоров, керівник українського Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко та керівник Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко.

‒ Пане Юрію, чи можливий, на вашу думку, в умовах нинішнього загострення на Донбасі удар Росії на материкову Україну з боку Криму?​

Федоров: Так, такий удар можливий, і є реальні сигнали, які свідчать про те, що в Москві такий варіант не те що не виключають, а до нього готуються. Я маю на увазі перекидання в Крим 56-ї десантно-штурмової бригади з Волгоградської області. Подібні частини та з'єднання призначені якраз для першого удару ‒ для того, щоб захопити плацдарм десь на території супротивника й утримувати його доти, поки туди не висадяться чи не будуть перекинуті вже серйозніші, значно більші частини. Десантно-штурмові бригади ‒ найбільш елітні частини російської, та й будь-якої армії просто тому, що вони покликані вирішувати дуже складні завдання. Те, що така бригада опинилася в Криму, свідчить про те, що в планах російського Генерального штабу, який, природно, доповідає Володимиру Путіну, наступ уздовж траси Північно-Кримського каналу ‒ це цілком реальна перспектива. Буде вона реалізована чи ні, сказати ніхто не може, тому що ніхто не може влізти в голову Володимира Путіна і зрозуміти, як він розмірковує. Як сказала свого часу Ангела Меркель, він живе в іншій реальності, і виключати рішення наступати з Криму я не став би.

Юрій Федоров

‒ У 2014-2015 роках у Росії було явно більше можливостей пробити сухопутний коридор до Криму. Але ж минуло вже сім років ‒ про який бліцкриг можна говорити зараз?​

Федоров: Я думаю, питання полягає в тому, чи здатний Путін ухвалювати раціональні рішення. Якщо дійсно спробувати позначити проблеми й труднощі, з якими зіткнеться російська армія при наступі з Криму або при пробиванні коридору через Маріуполь, звичайно, ухвалити таке рішення неможливо. Втрати російських військ будуть непорівнянні з політичними цілями, які можна поставити перед ними. А політичні цілі у Путіна очевидні ‒ це виправити свій власний рейтинг, підірваний низкою негативних процесів у самій Росії. Не можу не відзначити також висловлювання Джо Байдена про те, що Путін ‒ вбивця. Це важкий ляпас для російського президента, і тепер, як я припускаю, російський політичний і бюрократичний істеблішмент усе чекає: що, власне, зробить лідер? Якщо він не відреагує на образу, значить він слабкий ‒ а слабкий авторитарний вождь це небезпечна ситуація. Його в будь-який момент можуть захотіти змінити, тому що російській еліті, як й еліті будь-якого авторитарного режиму, потрібний лідер, який здатний захищати її інтереси. Якщо ж він не здатний захистити навіть власний престиж, то чи не замінити його якимось молодшим і ефективнішим персонажем?

‒ Тим часом на російському федеральному телебаченні в останні дні дуже багато говорять про можливу війну України проти угруповань «ДНР» і «ЛНР». Яке значення має ця пропаганда в загальній картині?​

Федоров: Ця абсолютно безпардонна інформаційна кампанія, яка розгорнута сьогодні в Росії проти України, по-моєму, вже підходить до точки неповернення. Якщо дуже довго переконувати аудиторію в тому, що Україна ось-ось збирається захопити ці самі окуповані території, то врешті-решт вже не так просто сказати: мовляв, хлопці, ми погарячкували трохи, ну підвели війська до українських кордонів, тепер відводимо. Один відомий британський політик якось сказав, що політичні лідери та партії гинуть тоді, коли починають вірити у власну брехню, у власні нісенітниці. Так ось, у мене відчуття таке, що російська еліта вже починає вірити у власну пропаганду ‒ а це найнебезпечніше. І потім, ми ж не дуже розуміємо, що є в тих червоних течках, які кладуть щоранку на стіл Володимиру Путіну ‒ з них він черпає уявлення про те, що відбувається у світі.

‒ Чи може Україна розраховувати на підтримку Заходу в разі російського наступу на Україну?​

Федоров: Сьогодні Байден та інші американські діячі досить рішуче підтримують український уряд у протистоянні з Москвою. Це теж, звичайно, не можуть не враховувати й Путін, і його оточення, яке серед іншого хоче зберегти свої капітали за кордоном. Так що ситуація дуже нестійка, нестабільна: є фактори, які підштовхують Москву до того, щоб почати військову агресію проти України, і є чинники, які змушують російську верхівку думати про те, які ж наслідки для Росії та для них особисто це може мати.

‒ Дякую. В ексклюзивному інтерв'ю Радіо Свобода радник української делегації в Тристоронній контактній групі з врегулювання на Донбасі Олексій Арестович висловив думку, що слід очікувати хіба що локального загострення на Донбасі:​

«Моя особиста оцінка як людини, яка цікавиться військовими питаннями ‒ це я не як радник кажу ‒ збігається з оцінкою нашого Головного управління розвідки Міністерства оборони. Прогноз полягає в тому, що загострення на фронті фактично неминуче, можуть бути спроби просунутися далі, в глиб території України. Регіональної війни, або ж нападу з півночі, з півдня, з кримського напрямку, поки не передбачається ‒ і тим більше повномасштабної війни, зокрема й тому, що Захід дуже однозначно дав зрозуміти, що Україна не залишиться одна й отримає військову допомогу. Розмір цієї допомоги може не порадувати кремлівський режим».​

‒ Ваша думка щодо можливого російського наступу, Олександре?​

Мусієнко: Дивлячись в якому напрямку й дивлячись з якою метою. Перший варіант для загострення ‒ Крим, ця тема вже більше ніж рік обговорюється. Другий варіант ‒ Донбас, третій ‒ повномасштабний наступ на усіх напрямах, щоб виконати завдання знешкодження українських угруповань «Північ» або «Схід». Мені здається, що найбільш імовірне загострення на Донбасі ‒ вже відбувається, власне кажучи. За останні тижні, на жаль, є загиблі й поранені українські військовослужбовці, процес іде. Я думаю, що російські угруповання в розмірі трьох-чотирьох тисяч осіб, які перекидаються практично впритул до Донецької області, швидше за все, зайдуть на окуповані території для посилення двох армійських корпусів, які там діють. У зв'язку з цим, на жаль, може загостриться ситуація, але я не думаю, що може йтися про якісь повномасштабні бойові дії що на кримському напрямку, що на північно-східному.

Олександр Мусієнко

‒ Але навіщо тоді стягувати стільки солдатів і військової техніки до українського кордону?​

Мусієнко: У мене враження, що росіяни хочуть, щоб усі максимально побачили моделі озброєння, які вони звозять з усієї країни. Це настільки показово, настільки вони це не приховують ‒ мені здається, так масштабні наступи не готуються. Ефект несподіванки вже давно втрачений, так що ми спостерігаємо все-таки інформаційно-психологічний тиск на Україну, на Європу: мовляв, не хочете домовлятися з Росією, а от яка в нас армія, ось ми вам будемо погрожувати всім ‒ й українцям, і європейцям, й іншим. І тут же Дмитро Козак (заступник голови адміністрації президента Росії ‒ КР) зробив заяву, що, у принципі, врегулювати конфлікт на Донбасі можна за рік. Таким чином росіяни дають зрозуміти, що незважаючи на стягування військової техніки, відкривається невелике вікно можливостей для переговорів.

‒ Дмитро Козак також сказав, що початок бойових дій на Донбасі з боку Києва ‒ «це початок кінця України». Вадиме, чи буде Путін домовлятися, чи ж готовий вдарити по Україні?​

Денисенко: Сьогодні ситуація, напевно, найгостріша за останні сім років ‒ після Іловайська у 2014-му. Дійсно, в Криму зараз критична ситуація з водою, але це лише одна частина історії. Наскільки я знаю, на 21 квітня призначене послання Путіна до російського народу, і це буде початком виборчої кампанії до Держдуми, враховуючи, що вибори відбудуться вже восени. Потрібно підігріти інтерес до цього виступу, і саме з цієї точки зору варто розглядати нинішнє загострення. На жаль, воно викликане ось цими політичними моментами. Судячи з усього, однією з головних складових виборів 2021 року в Росії буде ситуація в Україні та проблеми з водою в Криму. Існує досить серйозна можливість ескалації конфлікту, хоча росіяни чудово розуміють, що армія у нас сьогодні вже не така, як у 2014 році, і для того, щоб з нами воювати, потрібно розтягувати сили. Можливе не тільки загострення на Донбасі, а й спроби захопити як мінімум дамбу Північно-Кримського каналу. Потім, можливо, росіяни навіть підуть з цієї території, але їм треба змусити Україну тим або іншим способом пустити воду в Крим.

Вадим Денисенко

‒ Однак, судячи з більш ранніх заяв фахівців, відновити постачання води після багаторічної перерви далеко не так просто.​

Денисенко: Насправді, це буде радше символічний жест. Дійсно, щоб запустити воду в Північно-Кримський канал, по-перше, треба відремонтувати насосну станцію Красноперекопська, по-друге, запуск води ‒ це ціла технологія. Це завжди робиться наприкінці лютого ‒ початку березня, коли спершу пускають невелику кількість води для так званого замочування каналу. Тому технічно вода в Крим навряд чи зможе піти раніше весни наступного року. Але в цьому випадку це питання політичне і питання осінніх виборів, а не питання постачання води до Криму в якійсь короткій перспективі. Потрібно зробити щось для зростання рейтингу «Единой России» ‒ це або маленька переможна війна, або велика гібридна, жорстка дипломатична війна, в результаті якої Україна піде на якісь поступки. Наприклад, Росія може перекрити Азовське море, і у нас буде закритий порт Маріуполь, експорт дуже ускладниться.

‒ Чи зможе Україна вистояти й дати відсіч?​

Денисенко: Це можливо, але, на жаль, влада не робить усього, що від неї залежить. Нам сьогодні потрібно в короткочасній перспективі поставити на озброєння нашим силам ракети «Нептун», які можуть бити по цілях до двохсот кілометрів. Загалом потрібно вже зараз швидкими темпами щось вирішувати з оборонним замовленням, зробити збори резервістів і думати над тим, як правильно провести мобілізацію.

(Текст підготував Владислав Ленцев)