Спеціально для Крим.Реалії
Російська пропагандистська машина, в тому числі в Криму, воюючи проти основ демократії і прав людини, за кілька останніх років сконцентрувалася на атаках проти Джорджа Сороса, його програм з розвитку громадянського суспільства, а також підтримуваних їм активістів, яких обізвали «соросятамі».
Ці атаки настільки масові і брехливі, що здається, у їх творців діє один принцип: в будь-якій складній ситуації – вали вину на Джорджа Сороса. Філантроп в їхньому уявленні – всюдисущий, всемогутній, і винен в будь-якій проблемі, з якою зіткнулася Росія. Вони називають його «ворогом Росії», хоча свого часу його фонд в Росії здорово допомагав налагоджувати національну освіту, інститути громадянського суспільства. Сьогодні там все це називається «спонсорством кольорових революцій» і оскаженіло переслідується.
Атаки стають все більш масованими – на сайті «Новоросія», наприклад, пошуковик видає 43 сторінки тільки заголовків про Сороса. Схожий на нього сайт «Новорос-інфо» намагається не відставати. Його характерні статті: «Сорос намагається кинути російських дітей в вогонь революції через соціальні мережі», «Сорос в відкриту роздає гроші на боротьбу з Росією» і «Фонд Сороса» видає українським журналістам 500 тисяч доларів на фальсифіковане висвітлення подій в Криму», де автор заявляє, що грант від фонду отримувала і редакція Крим.Реалії, що є злісною неправдою. Тут у наявності ознаки маніпуляцій – в програмах з розвитку відкритого суспільства, що фінансуються відомим філантропом, немає пунктів про «кидання дітей у вогонь війни». Для російських маніпуляторів програми з розвитку демократії перетворюються в «боротьбу проти Росії», а підтримка блогерів зовсім не передбачає «фальсифікованого висвітлення подій».
Джордж Сорос, фото 2017 року
Я пам'ятаю, як в дев'яності роки на семінарах для місцевих журналістів в Криму більш досвідчені колеги вчили, в тому числі, і журналістів з сайту «Крымское эхо» дотримуватися стандартів журналістики. В український час вони ще так-сяк слідували цим стандартам, але після окупації Криму в 2014 році відкинули всякі норми. Тексти сповнені непрофесійних, принизливих випадів і образ. Український дипломат Юрій Мушка у них – «посол-колобок», глава українського МЗС у них – «Дмитро Кулеба, «голова» київського МЗС», а «соросята» – це представники «п'ятої колони», іноагенти, що займаються підривом основ в країнах свого перебування в інтересах і на кошти зарубіжних структур».
Тексти сповнені непрофесійних, принизливих випадів і образ
Зокрема, «Крымское эхо» веде разом з сайтом «Голос правды» спільний проєкт «Крим відповідає», і першим же матеріалом в ньому стоїть майже годинне відео про Джорджа Сороса, про якого журналістка Наталія Гаврильова, що говорить в кадрі, як виявляється, не знає взагалі нічого. Вона плутається в датах, в людях, в подіях, говорить старими стереотипами, при цьому плутає фонд «Відродження» з Irex-Pro-Media, і застосовує образи («рагулі», «галіцай»), підтасовки і маніпуляцї.
В одному місці вона згадує вичитану десь думку про те, що «Гітлер домігся підтримки народу тим, що звертався до ницих сторін людської натури», потім, через пів години міркувань, стверджує: я там вище сказала, як Сорос грає на низинних почуттях людини. Це відкриття. Ні у кого ще голова не доходила до таких незрівнянних порівнянь. Вона часто повторює: як же протистояти Соросівській пропаганді, не розуміючи, що ні Сорос, ні його фонд пропагандою не займаються взагалі, що «Відкрите суспільство» це зовсім про інше, але Гаврильова про це не має поняття. Інша стаття на «Крымском эхе» заснована на тому, що її автор звинувачує Сороса у фінансуванні війни в Україні, що вже взагалі взято зі стелі.
Російська інформаційна машина на підконтрольній в Криму території використовує різні форми впливу на мізки кримчан. Є пряма пропаганда і агітація, є психологічне навіювання, і є псевдоісторія, коли загальновідома правда і потрібна їм вигадка переплітаються в такій мірі, що недосвідченій людині складно розібратися. У Фейсбуці існує нечисленна група «Ветан хадими», тобто «Слуга Вітчизни». Ось пост про долю останнього кримського хана Шагін-Гірея, при якому Катерина приєднала Крим до Російської імперії. Зовні безневинна публікація, але її мета – змінити ставлення кримських татар до цієї історичної події, зняти осуд з хана-коллаборанта, надати йому ореол героя.
Тут же – цілий цикл нарисів «Економічний розвиток Кримської АРСР», в якій перебільшується роль російської влади в розвитку Криму, приховуються факти переслідування кримських татар, спотворено подається трактування «справи Вели Ібраімова».
Читачі не втомлюються обурюватися заангажованістю автора. Один з них помічає: «Не мені судити цього історика, але видно, що він копає історичні російські матеріали. Ніколи ні слова – про знищення культури, мови, шкіл, спадщини народу. Просто рашноптіміст». Практично всі засуджують автора за переписування з російських джерел. Але для нього, на жаль, це єдиний метод роботи.
Практично всі засуджують автора за переписування з російських джерел. Але для нього, на жаль, це єдиний метод роботи
Сильно обурила читачів неправдива публікація автора «Мутний фонд Сороса і його роль у спотворенні історії Криму». Чому мутний і як він спотворював історію Криму? У автора на ці питання немає відповіді, тому публікація протрималася лише кілька днів, а потім під тиском читачів адміністратор сторінки її зняв, однак скріншоти, як і рукописи, не горять.
Автор відразу звинувачує Джорджа Сороса в ... «активній співпраці з німецько-фашистськими окупантами в роки Другої світової війни». Один з читачів відразу ж заперечив: «Тобто в 9 років (Джордж Сорос народився 12 серпня 1930 року – авт.) Він вже співпрацював з німцями? При чому тут Сорос, якщо ще при СРСР в школі так і говорили, що кримських татар не існує і вони прийшли з монголами». Другий читач: «Історію кримських татар спотворили ще до народження Сороса». Але адміністратор сторінки Селім Алієв стоїть на своєму: «Те, що на його гроші переписали історію – це ще півбіди. Страшний його інший злочин – це те, що він сіяв смуту і спонсорував революції».
Насправді професійним історикам вже в 80-90-х роках і пізніше, часто за допомогою фонду «Відродження», коштувало великих зусиль спростувати ті фальсифікації, зокрема і в історії Криму, які були спеціально сфабриковані російськими авторами і після 1783, і після 1944 року, щоб зганьбити кримських татар.
Автор вдається до провокації: «Профінансовані Соросом українські та деякі кримські письменники і журналісти почали активно переписувати історію України і Криму, грубо спотворюючи історичні факти і документи. Наприклад, у відомій книзі «Історія України. Хрестоматія» написано, що кримські татари з'явилися в Криму в ХІІІ столітті, а також автори цієї книги пишуть, що монголо-татари – це предки кримських татар. У реальності, ці відомості не відповідають дійсності». Так, не відповідають, але ці версії вигадали самі російські автори задовго до народження Сороса, і «соросята» не мають до цього ніякого відношення. Примітивний метод – фальсифікації, які пустили в оборот автори 18 століття і підхопили Павло Надінський і його колеги в сталінський період, автор тепер приписує сучасним українським авторам.
Не відомо, про яку хрестоматію каже автор, він спеціально не приводить ні видавництва, ні рік видання, ні авторів і укладачів, але можна точно сказати, що така книга не могла бути підтримана фондом Сороса. Насправді все якраз навпаки: історики, які співпрацювали з фондом «Відродження», ці фальсифікації якраз і спростували, написавши достовірну історію Криму і кримськотатарського народу. Росія ж продовжує колишній курс. Уже після анексії півострова російська влада в Криму видала підручник з історії Криму з колишніми твердженнями про «народ-зрадник». Всі кримчани знають цю історію. Недобросовісних авторів потім змусили вирізати брехливі сторінки.
А з іншого боку, минулого року історики Гульнара Бекірова, Андрій Іванець, Юлія Тищенко, Сергій Громенко, Бекір Аблаєв, – тобто ті, яких і можна було б назвати «соросятами», видали підручник «Історія Криму та кримськотатарського народу» («Майстер книг», 2020 рік), в якому викладена правдива історія. Так хто пише правду, а хто скоює злочин проти історії?
Підручник історії Криму для 10 класу
Автор стверджує, що «народ повинен знати, яку шкоду нашій історії завдав фонд Сороса заради свого прибутку». Тобто те, що фонд допоміг історикам звільнити історію Криму від колишніх фальсифікацій – це шкода? Один з читачів зауважує: «Народ і так знає, що завдає реальної шкоди як історії, так і людям з 1783 року», і «Нам Сорос твій проблем не створює ніяких на відміну від режиму Путіна, але ти постійно нам намагаєшся нав'язати те, що рашці вигідно».
Глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров сказав мені, що Джордж Сорос після масового повернення кримськотатарського народу на Батьківщину одним з перших надав велику допомогу в облаштуванні народу. Більш того, на його думку, саме спеціальна програма допомоги зіграла вирішальну роль в організації навчання дітей кримськотатарською мовою, у формуванні у них любові до батьківщини і свого народу.
Виходить, аккаунт «Ветан хадими», автори якого мали б бути вдячним Джорджу Соросу і його фонду за допомогу при поверненні з депортації на батьківщину, поширює неправду на користь тих, хто цей народ виганяв з рідної землі, розстрілював, депортував. Мені здається, це називається зрадою інтересів свого народу.
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції