«Кримський дім» у Києві оголосив, що починає приймати творчі роботи на конкурс поетів, прозаїків та перекладачів «Кримський інжир»/«Qırım inciri». Останній термін прийому творів ‒ 31 жовтня 2020 року. Конкурс відбувається вже втретє, його переможцями ставали серед інших і кримські татари, яких на півострові переслідує російська влада.
Згідно з поясненням організаторів, «Кримський інжир» покликаний сприяти поширенню та розвитку кримськотатарської мови й літератури, актуалізувати тему Криму та кримських татар в українській літературі і сприяти появі взаємних перекладів для глибшого взаємного пізнання двох культур. Про те, як конкурс виконує свої завдання та яка підтримка потрібна корінному народу України, в ефірі Радіо Крим.Реалії ведуча Катерина Некреча поговорила із керівником «Кримського дому» в Києві Алімом Алієвим та українським журналістом Османом Пашаєвим.
‒ Аліме, як зараз справи з кримськотатарською мовою на півострові?
Майбутні покоління точно не пробачать нам, якщо ми забудемо кримськотатарську мовуАлім Алієв
Алієв: До 2014 року російська мова там і так домінувала, в публічному секторі була присутня тільки вона. Зараз ця тенденція ще посилилася: там фактично немає української мови навчання у школах, і молоде покоління на півострові має саме знаходити інструменти онлайн-освіти. З кримськотатарською все також складно: батьківські комітети буквально вигризають право на те, щоб їхні діти вивчали мову. Кримських татар трохи більше ніж 300 тисяч в Україні, разом із півостровом ‒ це населення одного міста Херсон. Це дуже невелика, але дуже пасіонарна група людей. Майбутні покоління точно не пробачать нам, якщо ми забудемо кримськотатарську мову, якщо ми нею не говоритимемо та її не розвиватимемо.
Алім Алієв
– Ваш конкурс спрямований на збереження і розвиток кримськотатарської мови, і ви також приймаєте твори українською, переклади. Ви хочете, щоб кримськотатарську вивчали не тільки самі кримські татари?
Алієв: Нормально жити в одній країні та знати мову як титульної нації, так і корінного народу. Етногенез стався на одній території, тому тривають нормальні процеси взаємопроникнення культур. Зараз усі говорять про протести в Білорусі, і ми бачимо, що один із чинників розбудови сильного громадянського суспільства ‒ культура та освіта. Я дуже сподіваюся, що у наших білоруських друзів усе вийде.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Перспективи двомовності для української та кримськотатарської культур‒ Це вже третій конкурс «Кримський інжир». Чи спостерігаєте ви зростання інтересу до нього?
Упродовж трьох років «Кримський інжир» видозмінюється і зміцнюєтьсяАлім Алієв
Алієв: Це як дерево: посадив паросток, і спостерігаєш, як воно міцніє, розвивається, починає плодити. Цьогоріч конкурс проходить, попри пандемію і певні труднощі в культурній сфері. Для нас було принципово важливо його не пропустити, тим більше що ми вже підготували другу антологію «Кримський інжир», яка вийде восени. Зараз ми розглядаємо декілька варіантів, але у грудні обов'язково назвемо й нагородимо переможців. Упродовж трьох років «Кримський інжир» видозмінюється і зміцнюється. У нас цьогоріч залишилися все ті ж категорії: поезія кримськотатарською та українською мовами, проза ними про Крим, переклади з української на кримськотатарську і навпаки. Тут ми зняли обмеження, тепер можна перекладати не тільки сучасну літературу, а й класичну.
‒ Уже надсилають роботи?
«Кримський інжир» ми робимо усі разом. Це по праву національний конкурсАлім Алієв
Алієв: У перший же день, коли ми оголосили конкурс, прийшло три твори. Це говорить про те, що люди чекають, пишуть, планують подачу. Тому ми закликаємо брати участь усіх ‒ як професійних авторів, так і тих, хто тільки робить свої перші кроки в літературі та перекладах, адже «Кримський інжир» ми робимо усі разом. Це по праву національний конкурс. Під час минулих церемоній нагородження люди приїжджали до Києва з Криму, обмінювалися думками з тими, хто живе тут, отримували натхнення для подальшої творчості.
‒ Яка категорія найпопулярніша?
Алієв: Поезія. Приходить дуже багато робіт ‒ й українською, і кримськотатарською. Звісно, хотілося б збалансувати це прозою, але також добре, що поетів у нашій країні більше. Взагалі, хочу попросити: не відкладайте на останній момент свої роботи, надсилайте. Усі члени журі отримують їх у зашифрованому вигляді, і вже з вересня ми починаємо читати та обговорювати їх.
‒ Османе, за твоїми спостереженнями, «Кримський інжир» за недовгий час свого існування допоміг збереженню та розвитку кримськотатарської мови?
Для кримськотатарської мови потрібно створити не тільки середовище, а й попитОсман Пашаєв
Пашаєв: Мені здається, це конкурс не стільки про кримськотатарську мову, а як про літературний процес, зокрема у кримськотатарському середовищі. «Кримський інжир» дійсно позитивно впливає на нього: якщо взяти збірники, там уже проглядається початок цього літературного процесу, якого, на жаль, в останні два десятиліття точно не спостерігалося. Зі смертю поета Шакіра Селіма кримськотатарська поезія, можна сказати, закінчилася, а «Кримський інжир» заповнює цю прогалину. Що стосується кримськотатарської мови, тут потрібний не тільки конкурс, але й зусилля самої України. Якщо вона вже визнає кримських татар корінним народом, то, напевно, якісь мінімальні знання кримськотатарської мають бути у багатьох українців ‒ зокрема, щоб зрозуміти себе та свою топоніміку, яка пронизана тюркізмами від сходу до заходу. Але просто сказати: «А говорімо кримськотатарською» ‒ і очікувати, що так і буде, не можна без серйозних ринкових і державних підходів. Для кримськотатарської мови потрібно створити не тільки середовище, а й попит.
Осман Пашаєв
‒ Які кроки для цього необхідно зробити?
Пашаєв: По-перше, назріло проведення конференції з кримськотатарської мови ‒ щодо її стандартизації, щодо остаточного переходу на латиницю. Зрозуміло, що в нинішньому окупованому Криму її не провести, оскільки, окрім місцевих філологів, там мають бути присутні світові експерти тюркології. Єдине місце, де таку конференцію можна проводити ‒ це материкова частина України. З огляду на те, що кримські татари ‒ корінний народ, це завдання української держави. По-друге, з цих же міркувань кримськотатарська в якомусь мінімальному обсязі має викладатися в усіх школах. Але я боюся, що це перетворять на щось нудне й нецікаве, а для правильної подачі потрібно підготувати фахівців. Тому курс не можна запровадити вже завтра ‒ потрібно п'ять-сім років, щоб усіх підготувати.
‒ Аліме, твоя думка?
Алієв: Повністю згодний, що ми маємо боротися за наступні покоління, і це не тільки кримські татари. Потрібні інтерактивні онлайн-курси і з кримськотатарської мови, і з історії Криму. Дійсно, ми збираємо це все крихтами, своїми силами, і не відчуваємо сильної підтримки з боку влади. Але є велика підтримка українських інтелектуальних еліт ‒ і це дуже важливо. Важливо показати кримськотатарським поетам, письменникам, перекладачам, що їхні тексти потрібні не тільки невеликій групі людей, що вони можуть бути цікавими не тільки кримським татарам, що вони можуть виходити за межі півострова та корінного народу. Коли ця потреба відчуватиметься і серед українців, вона дасть стимули до розвитку і кримським татарам. Ну і, звісно ж, дуже важливо внести до Конституції України правки щодо створення кримськотатарської національно-територіальної автономії. Це дозволило б корінному народу не просто зберігатися, як у коконі, а й розвиватися надалі.
(Текст підготував Владислав Ленцев)