Процес президентських виборів у США досить непростий. Спочатку передбачені цілі процедури для того, щоб виборці обрали кандидата з членів партії на попередньому голосуванні. У більшості штатів це роблять на так званих «праймеріз» – внутрішньопартійних виборах. А кілька штатів натомість мають «кокуси» – зокрема, й у штаті Айова, який традиційно першим починає обирати партійного кандидата. В ньому «кокуси» починаються вже 3 лютого. Як це відбувається?
Що таке «кокус»?
«Кокус» означає, власне, зібрання людей, які мають якийсь спільний інтерес. Наприклад, у Конгресі США є «український кокус» – парламентська група друзів України. А ще в кількох штатах партії організовують «кокуси», по суті партійні збори, для обрання своїх політичних висуванців. Саме про ці «кокуси» йдеться.
У той час як у республіканців усе давно ясно – їхнім висуванцем є чинний президент Дональд Трамп, – демократи свого ще мають обрати. І 3 лютого в Айові члени Демократичної партії збираються у церковних будівлях, шкільних спортзалах і навіть великих приватних будинках, щоб засвідчити свою підтримку того чи іншого кандидата. Цього року, крім того, вперше проведуть і «сателітні кокуси» у всіх США, а також за кордоном – навіть у Тбілісі, – для того, щоб забезпечити участь найбільшої кількості учасників-демократів від Айови, які перебувають за межами штату.
Демократична партія проводитиме такі збори-«кокуси» майже у 1700 місцях у штаті Айова. Цей штат, а ще Невада і Вайомінґ – єдині, в яких проводять такі збори-«кокуси».
Інші 47 штатів мають так звані «праймеріз», в перебігу яких виборці-партійці віддають бюлетені за кандидата від партії, якого вони підтримують. «Кокус» передбачає голосування не бюлетенями, а буквально власними тілами.
Чому це важливо?
Такі «кокуси» в Айові, тобто партійні збори, беруть початок ще з 1840-х років, а з 1972 року вони відкривають у США змагання за висування кандидата на посаду президента. Через те, що Айова проводить «кокуси» першою, це привертає більшу увагу засобів інформації, тож і ставки там трохи вищі. Переможець отримує політичний імпульс і багате висвітлення у ЗМІ.
Щоправда, як показує історія, перемога у штаті Айова не завжди дає ту перевагу, якою вона може здатися на перший погляд.
Серед республіканців, наприклад, в Айові перемагали три діячі, які врешті стали кандидатами у президенти. Серед демократів «кокуси» в Айові виграли сім майбутніх кандидатів.
Але далі в республіканців лише один майбутній президент (Джордж Буш-молодший) переміг у штаті Айова. Серед демократів президентами стали два переможці у штаті Айова: Джиммі Картер і Барак Обама. А в 1992 році сенатор від Айови Том Гаркін переміг у своєму рідному штаті зі значною більшістю, набравши понад 76 відсотків голосів, але вже до березня покинув президентські перегони.
Як саме працюють «кокуси»?
На всіх дільницях представники виборчих кампаній висловлять останні аргументи на користь своїх кандидатів. Після цього учасники, зареєстровані члени Демократичної партії, фізично зберуться в групи разом із іншими, які підтримують того самого кандидата.
Тих кандидатів, які отримають підтримку менше 15 відсотків від загальної кількості людей у залі, вважають «нежиттєздатними». Тоді їхні прихильники можуть перейти до групи прихильників іншого кандидата.
Після цього другого туру перегуртувань усім кандидатам із підтримкою у понад 15 відсотків призначають певну кількість представників-«делегатів», які представлятимуть їх на наступних етапах процесу висування. Айова має один із найскладніших процесів. Після дільничних зборів 3 лютого відбуваються також збори на рівні 99 адміністративних округів штату, потім на рівні чотирьох конгресових виборчих округів. І, нарешті, на з’їзді Демократичної партії всього штату Айова 13 червня буде обраний 41 делегат. Вони поїдуть на Демократичну національну конвенцію (з’їзд партійців із усіх США) у липні, де делегати, які представлятимуть усі 50 штатів і території США, формально оберуть кандидата від партії.
Скільки кандидатів беруть участь?
На цей час 11 демократів претендують на те, щоб стати кандидатом у президенти. За даними соціологічних опитувань, Берні Сандерс, сенатор від штату Вермонт, і Джо Байден, віцепрезидент в адміністрації колишнього президента США Барака Обами, є двома провідними кандидатами. Добрі показники мають Елізабет Воррен, сенаторка від штату Массачусетс, відома своїми закликами до «податку на багатство», і Майкл Блумберґ, мер Нью-Йорку в 2002–2013 роках. Завершує першу п’ятірку 38-річний Пітер Буттіджидж, колишній мер міста Саут-Бенду, штат Індіана, який є наймолодшим кандидатом у президенти.
Цей процес справедливий?
41 делегат від Айови – лише дрібна часточка, необхідна для того, щоб претендент став офіційним кандидатом на виборах президента від демократів на з’їзді, де голосуватимуть приблизно п'ять тисяч делегатів. Тож деякі критики стверджують, що важливість Айови перебільшують.
Кожні чотири роки ці партійні збори зазнають критики через непропорційну кількість білих учасників, через що вони, як кажуть скептики, не представляють ні свою місцевість, ні Демократичну партію.
Інші вказують на те, що збори-«кокуси», на відміну від «праймеріз», вимагають від людей кількагодинної фізичної присутності. Як зазначає Американський союз громадянських свобод, «це ускладнює участь людям, які не можуть знайти або дозволити собі найняти няню, людям із обмеженими можливостями або труднощами з пересуванням, людям, які не мають транспортних можливостей, і людям, які працюють у вечірній час».
Що відбудеться після Айови?
Наступні штати – Нью-Гемпшир 11 лютого, Невада 20 лютого і Південна Кароліна 29 лютого.
А потім настане «супервівторок» 3 березня, коли партійні вибори пройдуть відразу в 14 штатах, у тому числі у двох найбільш населених, Каліфорнії й Техасі, а також в Американському Самоа, території США в Тихому океані, і серед «Демократів за кордоном» – ця партійна організація об’єднує членів партії, які живуть за межами США. Таким чином, 3 березня ці партійні вибори відбудуться серед понад третини населення США.
Демократична національна конвенція (з’їзд партії) відбудеться 13–16 липня, а президентські вибори – 3 листопада.