Перший тур виборів Порошенко програв давно. Бо залишився олігархом, так і не ставши державним діячем. Його природне поле діяльності – політика та бізнес у їхньому специфічному варіанті: залаштункові договірняки, «терки», розставляння всюди «своїх хлопців», нищення можливих конкурентів замість створення якнайширшого державницького блоку і плекання цивілізованої політики. Для олігарха державні інтереси не вищі, а часом і нижчі за власний бізнес. І це бачить якнайширший загал.
Що мав би робити державний діяч, використовуючи величезні можливості, які йому дає посада президента та більшість у парламенті? Закріпити, а не знівелювати перемогу антиолігархічної Революції гідності, зліквідувати «п’яту колону» з її знаряддями телепропаганди, запровадити воєнний стан у східних областях, перейти до мобілізаційної економіки, не проводити реформ за рахунок страшного зубожіння абсолютної більшості населення, натомість жорстко і навіть жорстоко спинити корупцію, віддати корупціонерів на суд спеціальним трибуналам (війна!), «почистити» бюрократію тощо.
Це мало б результатом помітне оздоровлення всіх сфер життя країни. Важко здійснити, та ще під час війни? Саме під час війни такі реформи і роблять.
А от вибори під час війни, тим більше, коли окупована значна частина національної території, не проводять. Їхній результат буде продиктований суспільною втомою, душевним сум’яттям, емоційною втечею від реальності тощо. Це траплялося навіть у взірцево-демократичних державах. Велика Британія одразу після завершення війни у Європі (на Тихому океані ще йшли кровопролитні бої, а солдати з переможеної Німеччини не повернулися додому) віддала рішучу перевагу популісту-соціалісту Еттлі, а не переможцю Гітлера Черчиллю. На щастя, Еттлі через кілька років відійшов від популізму, але все одно втратив посаду – на місце прем’єра народ повернув Черчилля.
«Державний діяч відрізняється від політика тим, що дбає не про наступні вибори, а про наступні покоління», – говорив щойно згаданий Черчилль. Чи можна буквально за пару тижнів перетворитися з політика на державного діяча? Подивимося.
Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода