Вплинути на Путіна. У Монреалі говорили про фрилансера Крим.Реалії Єсипенка та інших полонених українців

Основною метою дводенної Міністерської конференції в Монреалі стала розробка дорожньої карти для повернення українських військовополонених та цивільних депортованих: і дорослих, і дітей. Конференція була спільно організована Канадою, Норвегією та Україною.

По її завершенні стало відомо і про перші зобов’язання, які на себе взяли деякі з понад 70 країн, які, за інформацією Офісу президента України, були учасниками конференції. Зокрема, міністерка закордонних справ Канади Мелані Жолі після дискусій у Монреалі повідомила, що такі країни, як Катар, ПАР і Ватикан висловили готовність стати посередниками між Україною та Росією задля повернення українських депортованих дітей.

«У нас є відповідні зобов’язання. Ми створили мережу – це конкретні країни, які пообіцяли, що будуть предметно допомагати нам у справі повернення дітей», – сказав на підсумковій пресконференції міністр закордонних справ Андрій Сибіга.

Іншим підсумком конференції є погодження спільних принципів, зокрема про те, що депортація цивільних є незаконною, а тому країни-підписанти заключного комюніке закликали Росію «припинити катування та жорстоке поводження із затриманими» і висунули вимогу до Москви негайно повернути цивільних заручників.

Важливою є фраза у комюніке, яка звучить так: «Ми засуджуємо будь-яку країну, яка допомагає Росії посилювати її загарбницьку війну, що погіршує гуманітарну ситуацію та продовжує страждання цивільного населення».

Проте невідомо, скільки країн погодились із таким формулюванням. Хоча офіційно у конференції взяли участь представники понад 70 країн, скільки з них поставили підпис під заключним комюніке достеменно невідомо, пише Asssociated Press.

За підрахунком видання, фінальний документ, який назвали «Монреальськими зобов’язаннями» підписали більш як 45 країн. Не було серед учасників кількох важливих гравців, яких Київ продовжує намагатися схилити на свій бік, а саме Індії та Бразилії.

Конференція є останньою зустріччю, яку проводить Україна з метою обговорення імплементації окремих пунктів української Формули миру. У Монреалі говорили конкретно про її четвертий пункт – «звільнення всіх полонених і депортованих». Потім напрацювання використають для підготовки другого Саміту миру.

Але все залежить від Путіна, чи не так?

У пресрелізі на сайті Офісу президента пошук довірених країн-посередників для переговорів із РФ щодо повернення українських військових, цивільних і дітей називають «одним із найважливіших пунктів».

«Ми змогли отримати конкретну підтримку низки країн для сприяння поверненню українців додому… Я хотіла б особисто подякувати Катару, Південній Африці та Ватикану за їхню пропозицію виступити офіційними посередниками для підтримки та переговорів щодо повернення дітей додому. Дякую Об’єднаним Арабським Еміратам за те, що вони залишаються посередниками у переговорах щодо обміну військовополоненими», – сказала міністерка закордонних справ Канади Мелані Жолі.

Вона також висловила подяку Литві та Катару, які запропонували стати країнами для транзиту звільнених з полону українців, і відзначила роль ОАЕ у попередніх обмінах між Україною та Росією.

Такі домовленості із країнами, які зберігають робочі відносини із Кремлем, справді виглядають як ключовий здобуток конференції, оскільки врешті-решт повернення цивільних заручників та полонених напряму залежить від волі російської влади. А та своєю чергою може використовувати полонених і цивільних заручників як засіб політичного шантажу, або ж з метою геноциду, як про це кажуть правозахисники і міжнародні інституції, як, наприклад, ПАРЄ.

Голова Конгресу українців Канади про те, хто міг би вплинути на Путіна, щоб повернути полонених (відео)

Але на Володимира Путіна можна, і треба впливати, вважає головний виконавчий директор Конґресу Українців Канади Ігор Михальчишин, з яким поспілкувалося Радіо Свобода.

«Ціль Канади та Норвегії – впливати на всі країни. Тут є Південна Африка, тут є Оман та інші країни. Понад 60 делегацій. Я думаю, що стратегічні дискусії тут включають те, яку роль можуть відіграти всі ці партнери. Я думаю, є сильне бажання допомогти Україні і якимось чином домовитися із Росією, щоб цих людей визволити», – каже Михальчишин.

За його словами, українська діаспора активно долучається до адвокації проєктів, які покликані повернути українських полонених і цивільних бранців додому. З цією метою представники Конґресу Українців Канади зустрічалися у Монреалі із Андрієм Сибігою, щоб «звірити годинники».

Напередодні конференції, 27 жовтня президент Світового Конґресу Українців Павло Ґрод підписав меморандум із Головою Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими – головою ГУР Кирилом Будановим.

Серед іншого, домовились про співпрацю задля «міжнародної адвокації та дипломатичного впливу на безпекові виклики».

На думку Ігоря Михальчишина, найбільші зусилля учасники конференції у Монреалі кинуть саме на повернення депортованих дітей і на розробку конкретних кроків задля цього.

Українська владараніше підкреслювала особливу складність, коли йдеться про повернення саме цивільних бранців. Оскільки Женевською конвенцією про поводження, з якої Росія фактично вийшла у 2019 році, не визначається порядок повернення цивільних бранців, у міжнародному праві немає механізмів, на які могла би спиратися Україна.

Тому прямі контакти із Кремлем, які можуть здійснювати влада Катару, ОАЕ або ПАР, вже довели свою ефективність, і можуть допомогти у майбутньому, сподіваються учасники Монреальської конференції.

«Відчути, що таке бути українцем у російському полоні»

Серед некомбатантів, кого досі незаконно утримує РФ, є і позаштатний кореспондент проєкту Радіо Свобода «Крим.Реалії» Владислав Єсипенко. На конференції у Монреалі виступила його дружина Катерина і поділилася його історією.

Єсипенка затримала ФСБ в березні 2021 року. Він є одним із 30 журналістів, яких утримує у полоні Росія, згідно з інформацією ОП.

«Цієї зими минає четвертий рік його незаконного ув’язнення. Після затримання його катували електричним струмом, щоб отримати неправдиві свідчення», – каже Катерина Єсипенко.

У своєму зверненні Єсипенко закликала країни-учасниці «зробити все, щоб справа Владислава була пріоритетною і щоб повернути його додому».

Юлія Паєвська, Катерина Єсипенко та Максим Колесніков (зліва у першому ряду) розповіли історію про російський полон

Вона наголосила, що звинувачення російської влади та вирок Владислава є політично вмотивованим і спрямований на дискредитацію роботи незалежних журналістів, які хочуть показати, що насправді відбувається в анексованому РФ Криму.

«Мій чоловік винен лише в тому, що інформував світ про те, що відбувається в окупованому Криму. Він знав, що це робити небезпечно, але його відданість своїй країні і правді були сильнішими за його страх. Його справа заслуговує на найвищу увагу світових лідерів. Я прошу присутніх сьогодні зробити все, що у ваших силах, щоб справа Владислава була пріоритетною і щоб повернути його додому», – сказала у своєму виступі Єсипенко.

Заступниця держсекретаря США з питань громадської безпеки Узра Зея, яка також була учасницею конференції, подякувала Катерині Єсипенко за те, що вона є «тут, щоб висвітлити жахливу долю її чоловіка Владислава Єсипенка».

«Його так званий злочин полягав у розслідуванні жахливих умов, у яких українці переживають російську окупацію. Катерино, ми з тобою, і твоя мужність спонукає нас вимагати звільнення Владислава разом із тисячами його несправедливо затриманих співвітчизників», – сказала вона.

На тематичній панелі конференції, де виступали родичі полонених, а також ті, хто з полону повернувся, до авдиторії звернувся і військовий Максим Колесніков, який провів понад 10 місяців у неволі з березня 2022 року.

«Я хотів би, щоб ви не лише почули від нас, а й відчули, що таке бути українцем у російському полоні. Адже там, окрім фізичного, ти відчуваєш сильний психологічний тиск на свою свідомість, ментальність», – зазначив він.

Про тортури у російському полоні у Монреалі розповіла присутнім парамедикиня та волонтерка Юлія Паєвська (Тайра), яку захопили у полон у 2022 році та після трьох місяців ув’язнення звільнили. Зокрема, про те, як російські військові катували її струмом.

Паєвська звернула увагу на обмежені можливості міжнародних правозахисних організацій, коли йдеться про допомогу полоненим.

«Червоний Хрест за ці майже три роки війни ні до кого, з ким я розмовляла, так і не дістався. До мене теж. Можливо, є люди, які могли б організувати нормальну альтернативу Міжнародному Червоному Хресту, який би дістався нарешті до наших полонених і перевірив умови утримання як цивільних, так і військових», – сказала вона.

Учасники конференції зобов’язалися працювати, щоб забезпечити доступ представників міжнародних гуманітарних організацій до військовополонених українців та їхню участь у поверненні депортованих дітей. Зокрема, на цьому наголосив міністр закордонних справ Норвегії Еспен Барт Ейде.

«Ми повинні показати нашу рішучість у цій роботі. Це буде великим внеском у реалізацію десяти пунктів Формули миру», – зауважив він.

Окрім контактів для звільнення полонених і заручників, з допомогою країн-посередників делегати домовилися створити механізми, які дадуть українцям у Росії змогу отримувати консульські послуги.

Великою проблемою залишається пошук інформації про полонених українців, зокрема дітей, на території Росії або на окупованих теренах України. Для цього, як повідомляють в ОП, у Монреалі домовились сформувати групу країн, яка співпрацюватиме з Україною у цій площині і надасть підтримку у зборі та верифікації даних.

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.