Разом із початком війни Україні різко знадобилася зброя для того, аби зупинити ворожу бронетехніку. Радянська – постійно підводила і тому в Україні згадали і про свого виробника протитанкових ракетних комплексів (ПТРК) – КБ «Луч», і звернулися по Javelin до США. Як вплинули ці комплекси на війну на Донбасі, як виробляють українське озброєння і які враження бійців від американської високоточної зброї в ЗСУ? Про це у великому матеріалі Донбас.Реалії.
Весна 2018-го. Донбас. 4 рік війни між Україною і Росією. Українські бійці намітили ціль для керованої ракети. Вже вечоріє і цього дня – це вже не перший постріл. Бійці підраховують, що за сьогодні випустили 160 тисяч гривень. Рахують гроші в радянських ракетах для ПТРК. Тій, яку хочуть випустити зараз – уже 40 років. Ціль для ракети – дот бойовиків.
Військові ЗСУ випускають ракету з ПТРК «Фагот» по позиціях бойовиків у 2018 році
«Якщо використовувати 9М113 – там дистанція йде до 4 кілометрів. Якщо використовувати ракети 9М111 – то там дистанція до 2,5 км. Так як вона керується за допомогою дроту, який тягнеться при пострілі за нею, ми обираємо таке, щоб не заважали гілки чи трава. Щоб не створювала проблем перед стрільбою».
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Крим.Реалії запустили оновлений новинний додатокОлексій, ховаючи обличчя за балаклавою, розповідає про радянський ПТРК «Фагот». Зараз його підрозділ на Донбасі. Каже, що користуватися установкою доволі просто, але визнає, що ця установка – застаріла і вона часто підводить:
Привезли Урал – 50-60 ракет і привезли пару пускових установок, а реальний пуск відбувався тільки однієї-двох ракетМикола Саламаха
«Ракета проходить деяку дистанцію і вона йде в обрив, тоді ракета йде в небо на самоліквідацію. Буває, одразу при виході ракети вона йде вверх і на самознищення. Коли станок несправний – дуже часто йдуть обриви, ракета не вражає цілі. Але якщо і станок, і ракети справні – нею дуже легко вразити ціль».
Проблема зі справністю була і в 2014-му, адже радянські ракети розраховані на 10 років зберігання, після чого боєприпаси потрібно обслуговувати що п’ять років. Тривати вічно це не може, що і показав досвід війни. Микола Саламаха, колишній танкіст та розробник військових тренажерів підприємства «Енергія 2000», пояснює чому:
«Маршеві двигуни – це порохові заряди, пресований порох. З часом йде розтріскування пороху і виділяються високолетючі речовини. Тобто маршевий двигун починає вести себе неадекватно. Нестабільна швидкість. Привезли Урал – 50-60 ракет і привезли пару пускових установок, а реальний пуск відбувався тільки однієї-двох ракет. Тому що решта – вони вже втратили свої можливості. Якщо електроніка, та, яка там є, вона ще перевіряється, то двигун, на жаль, не перевіряється. І є такий вислів – «протухші» ракети. На жаль, вони є».
Радянські ракети під час окопної війни фактично утилізують стрільбою, випускаючи ще і ще у нетипові цілі, адже боєприпаси у будь-який момент можуть стати просто непридатними.
Та на початку війни на Донбасі у прямому зіткненні з російськими танками українській піхоті, без підтримки своєї техніки або артилерії бити було майже нічим – хіба що різними протитанковими гранатометами. Вже у 2014-му Україна почала просити зброю у США, каже тодішній міністр закордонних справ Павло Клімкін:
«Звісно, ми сподівалися отримати його якнайшвидше. Але була позиція особисто Барака Обами, була позиція американської адміністрації. Саме Джо Байден, як відомо, і він висловлював своє переконання у вузькому колі, що постачання саме «Джавелінів» і інших зразків озброєння, яких я не можу називати – було якраз на часі. І що ця зброя стримування, оборонна, летальна зброя – вплине позитивно на розвиток ситуації».
Українські військові після відходу з Дебальцева
Колишній спецпредставник Держдепартаменту США щодо України Курт Волкер додає, що запит на ПТРК був пріоритетним:
«Це було першим запитом, одним із найважливіших. Тому що на той момент не було можливості зупинити російські танки. Це відкривало можливість захопити більше української території. І ми, до прикладу, бачили, як Росії легко було захопити Дебальцеве. «Джавеліни» були раннім пріоритетом».
А в Міноборони України згадали про українську розробку, яку взяли на озброєння ще в 2011-му – ПТРК «Стугна-П». До початку бойових дій комплекс жодного разу не закуповували, каже генеральний конструктор та директор КБ «Луч» Олег Коростельов:
«Ми її постачали, мали якусь кількість на базі інозамовлення – частину поставили наприкінці 2014 року, частину – буквально у січні-лютому 15-го. Це були кілька десятків пускових і всього лише кілька сотень ракет».
Перші комплекси «Стугна-П» були в армії вже у 2014-му
ПТРК «Стугна-П» постачають у двох калібрах ракети – 130 і 152 мм. Зі збільшенням калібру зростає як дальність польоту – понад 5 кілометрів, так і пробиття броні. Для стрільби уночі комплекс забезпечують тепловізором – дальність пострілу обмежується трьома кілометрами.
Кілька секунд польоту ракети і бронетехніка бойовиків – знищена. Це кадри зими 2019-го. І типовий приклад роботи протитанкового розрахунку. Оператор з укриття керує установкою дистанційно – через підключений кабель довжиною до 100 метрів. Про особливості роботи оператора ПТРК розповідає боєць на ім'я Іван:
«Робиться все не дуже швидко. Нам, щоб знищити одну одиницю техніки, потрібно, як мінімум, пропрацювати три тижні або до місяця часу. Щоб добре знати позицію, звідки її видно, вирахувати дистанцію дороги, де вона проїжджає і, відповідно, спостерігати. Що більше спостережень – тим більше інформації».
Зараз саме цей комплекс став основним для української армії. Успішні пуски змусили бойовиків сховати техніку – тепер використання танків, як і іншої броні на передовій – рідкість, веде далі боєць:
«Вони перестають рухатися, якщо дізнаються, що ми тут є. «Броня» замовкає вже надовго, поки ми звідси не виходимо. Вантажна колісна – те, що підвозить їм продукти, боєприпаси – то деякі ще можуть проскочити, але це буває їх останній «проскок». Ціль перша моя була МТ-ЛБ із зенітною установкою. Це було зранку. Вони проводили свої маневри і виїхали на позицію. В цей час ми вже знали, що вони їхатимуть, враховуючи кількість повторень, і тоді здійснили постріл із самого ранку, щойно вони з'явилися».
Враховуючи отриманий досвід, на КБ «Луч» обіцяють і далі розвивати дистанційне керування своїми комплексами, розповідає Олег Коростельов:
«Додавати функції. Це точно так само, як і з нашими мобільними телефонами. Ви знаєте, у якому вигляді вони були на початку, а в якому вигляді зараз існують. Тобто ми додаємо функції позиціонування, функції зв'язку, забезпечуємо функції спостереження, дальнометрирування і передачі... Тобто мають виконувати роль розвідувального засобу».
Нам не замовляють ні ПТРК «Стугна», ні ПТРК «Корсар». Це вперше за час виробництва, а так – Міністерство оборони нам замовляло щорокуОлег Коростельов
Ракета, що надійшла на підприємство для фінального збирання, розділена приблизно на 20 компонентів. Це бойова частина, двигуни та інші складники. Після завершення збирання, яке відбувається вручну, її опускають у транспортно-пусковий контейнер і після цього її можна відправляти замовнику.
За час війни українські зброярі відвантажили армії тисячі ракет для ПТРК, але Олег Коростельов каже, що це менш ніж половина від того, що потрібно армії. Зараз значна частина оборонної продукції йде на експорт, а не до ЗСУ, каже Коростельов:
«Я скажу максимально загальні цифри, оскільки вони є закритими. Ми поставили кілька сотень пускових «Корсара», кілька сотень пускових «Стугни» і, звісно, загалом приблизно 7 тисяч ракет. Що стосується замовлення, то, на жаль, на наступний рік ми не маємо нічого. Тобто нам не замовляють ні ПТРК «Стугна», ні ПТРК «Корсар». Це вперше за час виробництва, а так – Міністерство оборони нам замовляло щороку».
Полігоном рухаються повнопривідні броньовики. Ззовні вони ніяк не вирізняються серед іншої армійської техніки, але на них пересуваються розрахунки, які до цього можна було побачити хіба що на військовому параді – вони озброєні американськими ПТРК «Джавелін».
ПТРК Javelin вперше в ЗСУ показали у 2018 році
Один із українських операторів коротко розповідає про комплекс, демонструючи усе на комплексі без ракети:
При пуску на максимальну дальність, на 2500 метрів, ракета вилітає із цього відстріляного тубуса на висоту 160 метрівМаксим, оператор ПТРК Javelin
«Накидається на плече. Зручніше зловити ціль із положення сидячи або опертися нею на щось. Стріляє з двох положень: прямим наведенням – це Dir. І Top – якщо на максимальну дальність на 2500 метрів, то ракета вилітає із цього відстріляного тубуса на висоту 160 метрів. Пролітає і під кутом 45 градусів знищує ціль».
Загалом, ПТРК Javelin – дороге озброєння навіть для американської армії і там не часто стріляють справжніми ракетами, а більше займаються на тренажерах. І це не дивина, адже ракети для американської армії вартісні: у 2020 році – $72 тисячі, у 2021-му – $76,4 тисячі. А пускова установка у 2019 році для армійців США обійшлася у $166,7 тисячі.
Максим, у якого вже два постріли, розповідає про свої відчуття:
Максим вже зробив два пуски ракет Javelin
«Я робив постріл на максимальну дальність польоту цієї ракети. 2500 максимальна, а я стріляв на 2400. Коли ти сидиш – ти ловиш ціль і диханням, як снайпер, ти маєш зловити в оцей квадрат маленький, зафіксувати ціль. Дихання ти затримуєш або на видиху, або на вдиху – як самому оператору зручніше – він сам вирішує. Адреналін, знаєте».
Зараз бійці цього підрозділу відпрацьовують тактику, взаємодію з іншими підрозділами і готуються до бойових пусків. Усе це – під наглядом американських і українських інструкторів. Про роль військових зі США розповідає інструктор з підготовки артилерійських підрозділів навчального центру ЗСУ Петро:
«На етапі моєї підготовки вони були як викладачі. Вони нас вчили, передавали свій досвід, який в них є. А тепер вони вже йдуть як співкерівники, як ментори, наставники. Вони дивляться, чи правильно ми викладаємо, оцінюють нас. І, відповідно, якщо ми можемо не володіти якоюсь інформацією – вони її надають. Допомагають у проведенні занять».
Петро має як українську, так і американську ліцензію для викладання курсу ПТРК Javelin
Військові приїхали в учбовий центр зі своїми установками, і вони здивували інструкторів, адже в них вже модернізовані версії установки. Базова дальність стрільби – 2,5 кілометри, а в оновлених – 4 кілометри. Бронепробиття – до 800 міліметрів. Інструктор пояснює:
«Це вже інше покоління. Хоча до цих занять, коли не привезли ще сьогодні бойові установки, ми вважали, що там стоїть перше покоління. Ми з американцями ще раз передивилися і виявилося, що дальність пострілу 4000 метрів. Тобто ефективна. А максимальна – при дуже-дуже хорошій видимості – 4750 метрів. Не завжди навіть пряма видимість дозволяє стріляти на таку дальність. Щоб влучити в ціль – ти її маєш бачити. Це закон протитанкових підрозділів. На 4000 метрів не завжди рельєф місцевості дозволяє бачити на таку відстань».
ПТРК «Корсар» останнім часом українські військові закупають найактивніше – він портативний і дальність стрільби – достатня
«Корсар» – це легкий ПТРК. Стріляє в півсили від «Стугни-П» – максимум на 2,5 кілометри і пробиває 500 міліметрів броні. Але і важить менше від 40 кілограмів, що робить його дуже мобільним. Саме «Корсар» із тепловізійним прицілом останнім часом активно замовляли військові.
Усі військові, які навчаються на операторів «Джавеліна», передовсім вивчають усі ПТРК, які є на озброєнні української армії, потім американський комплекс і після цього працюють на тренажері. Там немає ракети, але є монітор, на якому можна бачити цілі очима оператора, розповідає інструктор Петро:
Ним можна стріляти у великі металеві нагріті бойові одиниці, Щойно ви приберете цю якість або характеристику цілі – все, ця зброя стає ймовірнісноюОлег Коростельов про Javelin
«У тренажери вмонтовані програми. Кожна програма під собою має певну мету і певний виділений час. Тобто, наприклад, знищити 4 одиниці техніки за 6 хвилин, маючи на це певну кількість ракет. І в тренажер залито понад 35 програм – тобто на 1 людину, в середньому, може виходити годин 80-90, але це проганяється не раз».
Міноборони України не лише отримувало «Джавеліни» як матеріально-технічну допомогу, але й напряму закуповувало їх у США. Тому ми поцікавилися в Олега Коростельова про його думку щодо комплексу Javelin. Він каже, що розробка передова, але має нюанси використання:
«Грубо кажучи, ним можна стріляти у великі металеві нагріті предмети, або, скажімо так, бойові одиниці, які він добре розрізняє і добре влучає. Добре застосовувати в Саудівській Аравії, Еміратах, Пакистані і ще десь, де є високі температури і де будь-яка бронетехніка нагрівається до температури 60 і більше градусів. І тоді вона дуже добре контрастно помітна – як у прицільну установку самого «Джавеліна», так і через головку самої ракети. І вона надійно її захоплює і надійно влучає. Щойно ви приберете цю якість або характеристику цілі – все, ця зброя стає ймовірнісною. Може влучити, а може і ні».
Після бойового пуску – він вже фахівець. Це як вчитись їздити на машині, але ніколи на ній не їздити. На тренажері на машині поїздив, але на реальну дорогу не виїжджавПетро, інструктор з підготовки артпідрозділів ЗСУ
Якщо опиратися на заяви, які робили у Вашингтоні і Києві, ЗСУ мали на цей час отримати 47 пускових установок і 360 ракет. Уже менше, адже військові заявляли про те, що три десятки ракет відстріляли під час навчань.
Попри отримані ракети і готовність бійців – того дня пусків так і не відбулось, а ракети відстріляли на іншому полігоні кількома днями пізніше. Військові ж сподіваються, що пусків буде більше. Український інструктор пояснює, чому це важливо.
«Після бойового пуску – він уже фахівець. Оператор розуміє – от я здійснив пуск, я влучив, знищив ціль. Оцей бар’єр страху перед реальним боєм у нього зникне. Він знає, що побачивши танк – знищить його. А людина, яка на тренажері – це лише тренажер. Може, я в реальному бою не влучу. Це як вчитись їздити на автомобілі, але ніколи на ньому не їздити. Щось подібне. Ти на тренажері на автомобілі поїздив, але на реальну дорогу не виїжджав».
Американські ракети армія береже для крайньої необхідності – вони залишаються зброєю резерву, якщо доведеться відбивати масштабний напад ззовні. Їхні цілі – як мінімум танки або гвинтокрили. Питання вибору у тому, яку зброю закуповувати між американськими і українськими комплексами – не стоїть, розповів Донбас.Реалії головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний:
«Ми завжди, і це досвід із моменту приходу цих протитанкових комплексів – я маю на увазі «Джавелін», завжди застосовували їх комплексно. У поєднанні з нашими, вітчизняного виробництва протитанковими ракетними комплексами. Ми розглядаємо тільки комплексне застосування. І ті, і ті».
Україна отримала комплекси у 2018 році. Але ПТРК залишалися далеко від передової. Уточнюємо у Курта Волкера, чи були обмеження для України щодо їхнього використання:
«Я маю зазначити, що це протитанкове озброєння. Воно найкраще пасує для відбиття танкового наступу. Ви можете зупинити просування танків і не допустити подальшого вторгнення. Це не наступальне озброєння, ви не очистите Україну від російської присутності цією зброєю. Це більше питання тактики – як їх використовувати, а не заборона, але це важливий тактичний момент».
«Луч» продовжує працювати над протитанковими комплексами: відбуваються держвипробування авіаційної версії протитанкових ракет для Мі-8, а також тестують систему «Штурм-СМ» – це МТ-ЛБ із 12 ракетами і дальністю пуску до 6,5 кілометрів.
«Фінал цих випробувань, у принципі, має відбутися у першому кварталі і, я так думаю, в другому кварталі (2022 року – ред.) це все має бути прийнято на озброєння. Ми намагаємося зробити в мінімальних габаритах пускову для системи, яка могла б називатися «гранатомет». Могли б мати в калібрі 100 – це достатньо великий калібр для ураження значних броньованих цілей, але влучати на 600 метрів точно. От ми намагаємося створити таку унікальну розробку, яка забезпечить цей напрямок», – каже Олег Коростельов.
Статистику пусків ПТРК на Донбасі військові не розкривають. За словами колишнього міністра оборони України Степана Полторака, точно відомо, що за один місяць 2019-го знищили 26 укріплених точок і 6 одиниць бронетехніки. У той же час керовані ракети на Донбасі використовують обидві сторони. Український армійський «Камаз» бойовики підбили 12 вересня.
Морпіх 503-го батальйону морської піхоти Артур Голуб загинув через влучання з ПТРК у військову вантажівку 12 вересня 2021 року
«Відстань не казатиму, але, скажемо так, це дуже високі, практично максимальні відстані польоту протитанкових ракетних комплексів, відповідно – працював профі. Артур загинув на місці. Його вже в рідному селищі поховали, попрощались з ним. Отака ситуація. Техніка, звісно, військова, але це просто вантажівка, яка просто розвозила по позиціях їжу і її «заптурили». Ну і хай уроди знають, що це просто так їм не минеться. Вже не минається», – зазначив пресофіцер 503-го батальйону морської піхоти ЗСУ Олексій Годзенко.
Згідно з офіційними зведеннями української армії, від початку до кінця вересня 2021-го через обстріли з ПТРК загинули п'ятеро військових.
Українські військові, які загинули від обстрілів ПТРК у 2021 році за станом на кінець вересня
Як правило – стріляли по техніці. В одному з випадків російські гібридні сили обстріляли автокран, який відновлював цивільну інфраструктуру. У той же час на Донбасі – багато териконів і рівнин, тому уникнути небезпеки – дуже непросто.
«Дальність польоту ракети, максимальна дальність – це час 13-15 секунд. В районах бойових дій асфальтних доріг у нормальному стані немає. Тобто там реальна швидкість – це 25-30, максимум – 40 км/год. От рахуйте, що при швидкості 36 км/год – це 10 м/с. 10 секунд – це 100 м. Тобто, якщо є ділянка 200 м…» – пояснює небезпеку пересування в зоні бойових дій Микола Саламаха.
Компанія, у якій працює Микола, – створює різноманітні військові тренажери. Від танкових і до тих же ПТРК. Один із тренажерів – для російського комплексу «Корнет». Такі вже не раз фіксували на Донбасі і це відбувається досі. Микола впевнений, що стріляли саме росіяни – на початку війни він допомагав ідентифікувати ракети за уламками.
Частина ракети з російського ПТРК «Корсар», знайдена під час боїв на Донбасі у 2015 році
«А ракети – доопрацьовані. Тобто в Україні не просто використовувалися ті ж самі «Корнети» чи «Корнети Е» (експортний варіант російського ПТРК – ред.), а й використовувалися експериментальні комплекси, доопрацьовані. І дальність там була вже не 5,5 кілометрів, а понад 6 кілометрів. І стрільба велася саме на таких дальностях», – розповідає Микола Саламаха.
І ще раз про російську техніку. Танки Т-72Б3 не раз світилися на Донбасі. Цього літа такі ж танки в Росії показали з новим захистом – решіткою над баштою. Як заявили в російському Міноборони – це захист від безпілотників і «Джавелінів».
Російські танки Т-72Б3 неодноразово «світилися» на Донбасі – тепер їх намагаються убезпечити від ударів ПТРК Javelin і ударів з безпілотників
Демонстрували ноу-хау і в окупованому Криму, і в сусідній з Україною Ростовській області. Тим не менш, українські бійці впевнені, що такий захист – не допоможе.
«Оту, скажемо так, «кровать», яку вони там ставили, так же само пройде. Все відбувається так само. Це просто не має сенсу», – переконує український оператор комплексу Javelin.
Зараз танки на передову, як і інша бронетехніка, виїжджають не часто – зокрема тому, що Україна має чим їх знищувати. Чи це українська, чи американська зброя – армія краще озброєна і підготовлена до таких атак. ПТРК – стримує загрозу і підвищує ціну за агресію. У той же час вони, як і снайпери, – постійна загроза на Донбасі. Не лише на передових позиціях військових, але і на знайомих дорогах, які можуть здаватися безпечними.