У залах історії: Лівадійський палац-музей (відео)

Свій нинішній музейний статус колишня південна резиденція російських царів офіційно отримала при незалежній Україні в 1993 році. До цього разом з усіма іншими об'єктами палацового комплексу, починаючи з 1925 року, використовувалася під потреби санаторію «Лівадія» (з 2018 роки не функціонує). Щоправда, раніше, в 1974 році, палац частково був відкритий і для пересічних відвідувачів. Тоді почали працювати два відділи – історико-меморіальний (розміщений на першому поверсі, в парадних залах, де була відкрита експозиція «Кримська (Ялтинська) конференція 1945 року») і виставковий. Пізніше, в 1994 році, на другому поверсі палацу, в колишніх особистих кімнатах царської сім'ї, розмістили експозицію «Романови в Лівадії». Дачна забудова Лівадії почалася в далекому 1834 році, коли «Галявину» – так із грецької перекладається саме слово «Лівадія» – граф Лев Потоцький викупив у командира грецького Балаклавського батальйону Феодосія Ревеліотті. Потоцький побудував там панський будинок, оранжереї і розбив парк, що зберігся досі. З 1861 року Лівадійський маєток став літньою резиденцією імператора Олександра II і його сім'ї. За проєктом архітектора Іполита Монігетті будинок графа Потоцького був перебудований (Великий палац), а ще побудований палац Спадкоємця (Малий палац), Поштовий будинок і кухня. У 1911 році за проєктом ялтинського архітектора Миколи Краснова для імператора Миколи II був побудований новий Білий палац у так званому легкому «італійському» стилі. Всесвітню популярність Лівадійський палац отримав у 1945 році. Там із 4 по 11 лютого проходила Ялтинська (Кримська) конференція керівників трьох головних держав антигітлерівської каоліції – СРСР, США і Великої Британії на чолі з Йосипом Сталіним, Франкліном Рузвельтом і Уїнстоном Черчиллем. У самому палаці під час конференції проживала американська делегація разом із президентом Рузвельтом.