Євген Гайворонський: «Мені сказали: або ти починаєш працювати на Аксенова, або будеш знищений»

20 грудня 2019 року підконтрольний Росії Ялтинський міський суд ухвалив рішення про «примусове видворення» Євгена Гайворонського «з території Росії». Після цього його вивезли до Краснодарського краю сусідньої Росії. До цього 12 листопада 2019 року підконтрольний Росії міськсуд Ялти вирішив визнати незаконними документи, за якими Гайворонському видали паспорт громадянина Росії. 1 січня Євген Гайворонський був висланий із території Росії, за його словами, із забороною на в'їзд на територію цієї країни. Зараз він перебуває на материковій частині України. Гайворонський прибув до Києва потягом із Бахмута.​

Як видворяли

‒ Євгене, 20 грудня було ухвалене рішення про ваше примусове видворення, і тільки 1 числа ви приїхали до Києва. Де ви весь цей час перебували?

‒ Я думаю, мене побоялися вивозити з Криму через Чонгар і захотіли вивезти саме з території Росії... Це були похмурі десять днів. З самого початку було зрозуміло, що буде свавілля і розправа, бо суду ще не було, а вже стояла їхня «скотовозка», щоб мене везти як небезпечного злочинця. Всю ніч везли в наручниках у багажнику, потім поселили в цю установу ‒ Центр тимчасового утримання іноземних громадян, Краснодарський край, Гулькевицький район, село Новоукраїнське. Це депортаційна в'язниця з жахливими умовами. Там день рахується за два, як у СІЗО. Чисту білизну мені не видали. Зубну щітку мені дали через п'ять днів, зубну пасту я просив в інших ув'язнених.

‒ Чому ви там так довго перебували?

‒ Я там перебував, тому що була вказівка з Криму ‒ влаштувати розправу. Зателефонували з Криму начальнику барака, сказали забрати у мене телефон. Його раз у день на 20 хвилин давали, так що я міг зв'язуватися з Тарасом Малишевським, ‒ консулом, який дуже допоміг, ‒ з Ігорем Ейдманом, Антоном Турпаловим. Ми сподівалися тільки на диво.

Потім я все-таки потрапив до списку на вислання в Україну, причому на територію саме підконтрольну Києву. Так вийшло, що люди, які цей список складали, особливо не знали, хто я, і не знали планів кримських міліціонерів. Кримські мені говорили: ти будеш там гнити пів року, ми доведемо тебе до нелюдського стану, потім відішлемо тебе на Донбас в підвали, тому що нам доводиться відпускати опу і нам потрібні будуть журналісти в «обмінний фонд».

‒ Ви говорили, що з вами під час перевезення були люди, яких вивозили з Росії на непідконтрольну Києву територію України. Як вони вирішують, кого куди везти?

‒ Вони запитують: куди тебе везти ‒ в Україну, яка під Києвом, яка нормальна, чи в так звані «ЛНР» і «ДНР».

‒ Вас запитували?

‒ Мене спочатку запитали, коли не знали, хто я такий. Я кажу: в Україну, мені сказали: добре. А потім вже почали відбуватися події, що телефон забирали та інше, тому не знаю, як і що. Може, була якась зміна, яка не особливо розуміла, що зі мною до чого, плюс новорічна плутанина допомогла.

‒ Коли ви опинилися на материковій частині України?

‒ Опівночі. Мене везли разом із бойовиками, вони мене трохи копали. І кричали: «телефонуйте в ФСБ, він ненавидить Путіна, він ненавидить Росію, через таких, як він, ми досі до Києва не дійшли, давайте його просто вб'ємо на території ЛНР». Це, звісно, були дуже страшні чотири години, поки їх виселяли в ЛНР, а я сидів у газелі й чекав. Слава Богу, довезли до кордону з нормальною Україною.

За що вигнали з Криму

‒ Питання, відповідь на яке важливо почути нашим радіослухачам. За що вас вигнали з Криму?

‒ Усе розпочалося торік 6 березня, коли автоматники в масках перевернули мені всю квартиру, все з неї винесли. І мені сказали: або ти зараз їдеш до Аксенова, і починаєш на нього працювати, тому що нам важливо показати, що навіть лідери протесту готові дружити з Аксеновим, або будеш знищений ‒ ти, твоя сестра й твоя мати. Я йому на камеру відповів матюками на адресу Аксенова. Після цього жесть почалася. Вони почали виставляти мене наркоманом, підробляти аналізи.

Влітку вже були інші події. Генерал Туманов, той самий, який затримував Ходорковського, приїжджав до Криму розслідувати факти щодо Сергія Аксенова та Андрія Ростенка. І Туманов мені сам говорив, що і на Аксенова, і на Ростенка там «конкретна стаття», тотальне беззаконня.

‒ Це про якого часу події йдеться?

‒ Уже після початку окупації. Після початку окупації цивілізація та правове поле з Криму зникли, фактично почався феодалізм, у межах якого Аксенов просто віджимав собі власність, зокрема й на Південному узбережжі Криму. А Ростенко був його правою рукою. Я дав (для Туманова ‒ КР) купу свідчень, передав купу документів.

‒ Яких документів?

‒ Документи, які доводять крадіжки землі, зміни дозволеного використання, які доводять, що знищуються заповідники, лісові зони, що рейдерські захоплення власності відбуваються.

‒ Звідки ви взяли ці документи?

– У Криму усі як жаби з гадюками: там є різні клани, які визнають Аксенова, але один одного пожирають. Іде війна компроматів. Я купу цих скандалів розкрив. І чим більше я їх розкривав і публікував у «Примечаниях», тим більше мені передавали документів. Тим більше, що я жодного разу нікому не сказав, хто і звідки мені дав документи. Мені їх і з [російської] Ради федерації міністрів Криму виносили, з адміністрації Ялти виносили, звідки тільки не виносили.

‒ Цим документам дали якийсь хід?

‒ Їм не дали ходу. Аксенов домовився з Генпрокуратурою. Закрили справу проти Ростенка. Туманов скаженів, що він самого Ходорковського закрив, а тут його, виходить, переломили через коліно.

Шлях від «КримНаш» до «Крим ‒ це Україна»

‒ Давайте послухаємо разом з вами. Євген Гайворонський у репортажі телеканалу НТВ у червні 2014 року, якщо я правильно пам'ятаю, так званий День Росії: «Справжній російський дух! Справжня атмосфера щастя! Сьогодні дуже урочистий день, якого я чекав 23 роки». Ви дійсно чекали цей день 23 роки?

‒ Я цього дня не очікував 23 роки. Я незадовго до цього приїхав до Ялти як дауншифтер. З чистого аркуша починав життя в Ялті. І я подумав, що прикольно було б виступити в телевізорі. І сьогодні я всім готовий сказати, що цей мій виступ є доказом того, що Росія застосувала проти кримчан психотропні технології. Я особисто бачив великі чорні машини з написом «спецзв'язок ФСБ», на дахах яких стояли чорні великі транслятори. І цей ролик на НТВ є доказом грубого ментального геноциду проти Криму.

‒ Якщо повірити в цю теорію, то скажіть, чому тоді з вами сталося таке перетворення? У 2014 році ви говорите, що чекали цього моменту 23 роки, у 2019 році ви говорите, що Крим ‒ це Україна, даєте інтерв'ю про те, що багато кримчан чекають приходу України. Що сталося?

– Я ж народився і жив у Донецьку, хоча я з дитинства мріяв виїхати до Ялти. У Донецьку дуже сильні пережитки радянського менталітету. Там людям навіюється, що при Союзі був рай на землі, а зараз все зруйнували. І я навіть не Росію в 2014 році вітав, тоді всі навколишні вірили, що повертається якийсь «СРСР 2.0», в якому не буде мінусів першого Радянського Союзу, а будуть тільки плюси. А за Росію в чистому вигляді, я думаю, навіть б тоді багато хто не підписався б. Вони реально думали, що під брендом «Росія» буде Радянський Союз.

Далі ‒ я працював у громадській організації, через мене пройшли тисячі людей, тисячі скарг, я тисячам бабусь допомагав складати звернення до органів влади. І з цими зверненнями почав наростати когнітивний дисонанс. Припустімо, у червні-липні ми надсилаємо якісь скарги від людей. До кінця року приходять відписки з адміністрації президента Росії, яка ці скарги пересилає тим, на кого люди скаржаться. І до мене приходять і кажуть: там, напевно, у Путіна злі агенти сидять, вони йому заважають наші листи читати, як же так, це ж Путін, він сказав усім допомогти і що кримчани нічого не втратять.

І такий вже пішов зворотній зв'язок у 2014 році, що людям не вирішують їхні проблеми взагалі. І для мене це вже тоді прозвучало як тривожні дзвіночки...

– ...Читаю матеріал, 22 березня 2019 року севастопольський сайт «Примечания» опублікував текст «Патріот Гайворонський, якого ми втратили». У тексті йдеться, що «більше Євген Гайворонський на сайті «Примечания» не публікується, з 18 березня 2019 року співробітництво з ялтинським автором офіційно припинене, про що редактор інтернет-видання Віктор Ядуха повідомив у Facebook». Йдеться також, що ви, як автор, надсилали «до редакції матеріали на злободенні та гостросоціальні теми з життя Ялти, які часто допомагали людям, які звернулися до нього, знайти справедливість. Одночасно він вів досить активне життя в соціальних мережах. Незважаючи на те, що тональність деяких його постів і коментарів, які містять критику владних і навколовладних кіл Криму, не відповідала поглядам і переконанням інших співробітників «Примечаний», ми не вважали за можливе втручатися у приватне життя незалежного автора». Що ж такого сталося 18 березня 2019 року, що вони припинили публікувати ваші матеріали?

‒ Задовго до цього я все зрозумів. Але якби я зробив заяву «Крим ‒ це Україна» в 2018 році, мені просто відбили б голову, і не було б купи статей, розслідувань і цікавих речей. А 18 березня 2019 року я, знаючи, що Путін, це хвора на голову злісна істота, у Криму, вирішив йому зіпсувати свято. Я написав пост у Facebook «Крим ‒ це Україна», а потім на телеканалі ATR, розуміючи, що кримськотатарська тема для Путіна ‒ досить болюча, зробив заяву, що Крим треба рятувати від Росії, що Путін ‒ це злочинець. Вклав усю душу, щоб максимально зіпсувати Путіну його перебування в Криму на п'яту річницю анексії.

Заробляти на дефіциті правди

‒ У вас хтось залишився в Криму? Друзі, знайомі в Криму, з ким ви підтримуєте контакти? Чи всі ці люди відвернулися від вас?

‒ Залишилося дуже мало друзів і знайомих. Але я навіть радий. Тому що ситуація показала, хто мої справжні друзі. Хто мені в такій ситуації допомагав, а хто став переходити на інший бік вулиці. Припустімо, колишній мер одного з селищ винний мені 100 тисяч рублів за певні послуги в соцмережах. І він мені прямо сказав: «ти на Росію гониш, ти цих грошей ніколи не отримаєш». І такого плану ситуації були в інших моментах.

‒ Що за послуги в соцмережах? Реклама? Чорний піар?

‒ Просто писати як є, не мовчати про діяльність того ж Челпанова, чиє місце, поки він був мером Ялти, розраховували зайняти інші люди, орієнтовані більше на Германа Грефа. Ялта ‒ це дуже серйозний клубок інтересів.

Євген Гайворонський

‒ Ви працювали як журналіст у «Комсомольской правде», писали для «Примечаний». А що ще ви писали за гроші? Ялта не дешеве місто для життя.

‒ Ялта ‒ недешеве місто. Але, знову ж таки, в Ялті ‒ дефіцит правди і людей, які не бояться називати речі своїми іменами. Я виїхав на цьому. Я брав участь у господарських суперечках ‒ коли одне угрупування намагається знести, позбавити волі або відігнати від годівниці інше угруповання.

‒ Ви маєте на увазі на рівні міста?

‒ На рівні республіки теж. У цьому нічого протизаконного або противного моїй душі немає. Я отримував доступ до унікальних документів і публікував зі своєю аналітикою. У тих же «Примечаниях» і в Facebook. І я досить себе поважаю і вважаю, що будь-яка праця має бути оплачена.

‒ Вам платили за публікацію цих документів?

‒ Так. Якусь частину я писав сам від себе, тому що я так бачу. І навіть опублікування цих документів, у принципі, нічому не суперечило. Мало того, що правду розповів, так ще й заробив. Чому б і ні?

‒ Ви не боялися, що документи, які вам показують, можуть бути сфальсифіковані? Що вони спеціально зроблені, щоб збити з посади того ж Челпанова?

‒ Я працював у громадській організації, тому через мої руки пройшло дуже багато документів. Я детально знаю, як виглядають документи, як вони складаються і як вони працюють. Далі, я до цього підходив серйозно. У мене було достатньо знайомих, яких я використовував як незалежних експертів. Сфотографував документ, відіслав і запитую. Мені людина коментує і каже, чи правильний це документ. Може, вам здасться дивним, але мені жодного разу не надсилали «лівих» документів.

‒ На вашу думку, це все були оригінали або копії з оригіналів?

‒ Так.

‒ Це фінансові або земельні документи, як я розумію.

‒ Земельні переважно.

‒ Про які території та грошові еквіваленти йдеться?

‒ Припустімо, Ростенко, друг Аксенова, за оцінками різних експертів, заробив 30 мільйонів доларів. І, за наявними розвідданими, він віддав у Москві 20 мільйонів доларів, щоб посприяти своєму звільненню. Там грандіозні суми і грандіозні землі. Я тримав у руках документи, за якими для фірми «Аккар» ‒ це севастопольська фірма, яка фінансувала Чорноморський флот багато років і навіть готувала анексію, ‒ їм віддали дачу Тесселі ‒ у Форосі красиве місце, занизили ціну на 2,2 мільярда рублів. І це все зам'яли.

Усі російські паспорти в Криму ‒ «ліві»

‒ 12 листопада 2019 року підконтрольний Росії міськсуд Ялти вирішив визнати незаконними документи, за якими вам видали паспорт громадянина Росії. Коли вам взагалі його видали?

‒ Мені видали у 2015 році. Через суд. Там був такий юрист Артем Стасюк, у якого в Слов'янську Донецької області фірми були зареєстровані, і який поставив на потік підготовку до видачі документів. Їм із Росії скинули «болванку», як клепати заяви на встановлення факту постійного проживання. Це була перша така корупційна годівниця в Криму. Україна вже була змушена піти, а Росія ще не зайшла. Як годувати армію чиновників, силовиків, які зрадили Україну та перейшли на бік Росії? Ось їм і дали годівницю ‒ робити паспорти. Там на мільйони доларів були бюджети.

‒ Ви спочатку знали, що?..

‒ Я не платив гроші.

‒ Але ви знали, що ця схема навіть за російськими правилами кримінальна?

‒ У 2014 році я був ще чистою душею і нічого особливо не знав. Я пізніше став розуміти, що, у принципі, усі російські паспорти в Криму ‒ «ліві».

Раніше в Криму була цивілізація, а зараз її немає

‒ На вашу думку, суспільні настрої в Криму дуже змінилися з 2014 року? Що найбільше вплинуло?

– Настрої кардинально змінилися. А вплинуло те, що люди реально жили, була цивілізація. А зараз цього всього немає. Так, якесь вузьке коло людей, близьких до клану Аксенова, ‒ вони живуть. Решта людей не живуть. Навіть ті, у яких є гроші, теж нормально не живуть. Тому що Росія і Крим окупований ‒ це хижацький всесвіт. Вони один одного поїдають постійно, немає якихось правил, немає правового поля. Ти можеш сьогодні мати дві вілли, купу панянок і п'ять Range Rover. А завтра знайдеться той, кому сподобаються твої панночки і твій Range Rover, приїдуть маски-шоу з ФСБ і тебе запакують. Це впливає на всіх.

Є в Криму такий бойовик Олександр Слєпінін, який живе в Гурзуфі, він є в Миротворці, він ледь не помер...

‒ Чому ви його називаєте бойовиком?

‒ Тому що він мені сам розповідав, що з 2009 року ФСБ фінансує діяльність у Криму, і що вони їздили в Україну і здійснювали диверсії проти України. Що вони вірно служать вже десять років Росії, а їм не дали ні посад, ні бюджетних годівниць, вони навіть землю переоформити не можуть. У них така образа, що вони воювали, а нічого їм не обломилося.

І цей же Слєпінін, агент ФСБ, 11 або 12 березня покликав мене в гості. Я приїхав, сидять у нього два персонажі. Показують посвідчення: співробітники контррозвідки ФСБ у Краснодарському краї. Почали говорити: у тебе єдиний шанс вижити, це лягти під нас, тому що ми не можемо тобі повернути відібране міліціонерами Аксенова, але ми можемо зберегти тобі життя.

І вони ж мені розповіли дивовижні речі про закриті опитування: що більша частина населення в Криму жорстко проти Росії і за Україну, просто їм атмосфера страху заважає висловлюватися. Знищений же весь бізнес, землі, які отримували при Україні. Росія хоч одну земельну ділянку комусь дала за час окупації? Ні. Окрім тих, хто пов'язаний з Аксеновим, і хто за великий хабар собі її придбав. І ці всі фактори створюють невдоволення. Вони мені сказали, що в ФСБ дуже давно мене читають, і дозволяли працювати, навіть з образами Путіна й іншим, тому що, по-перше, інформація цікава. А по-друге, тому що я створював ілюзію, що в Росії працюють закони. Люди читали статті, а в них написано, що вкрали те й те, порушили такі закони. І люди випускали пар, читаючи мої статті.

‒ Чому такий «свисток» прибрали з Криму?

‒ Вони мене кликали назад писати. Але я принципово більше жодного слова для російських ЗМІ і в російських інтересах не напишу. Нехай цей котел без «свистка» знесе максимально жорстко і нещадно.

Крим.Реалії готові надати можливість висловитися всім особам, згаданим у цьому інтерв'ю, в тому числі представникам російської влади Криму.