Друзі та колеги оперного співака та воїна-добровольця Василя Сліпака на прохання Радіо Свобода поділилися своїми спогадами про нього. Василь Сліпак загинув у бою з російськими гібридними силами 29 червня 2016 року. Два роки по тому його друзі, колеги та члени родини організували в українських містах «Міжнародний музичний марафон пам’яті Василя Сліпака». Радіо Свобода взяло інтерв’ю у двох його учасників, друзів Василя – солістів Паризької опери: Гійома Дюссо та Гоші Ковалінської.
Український оперний співак Василь Сліпак – відомий тим, що з початком російсько-української війни він відклав свої концерти на світових оперних сценах, а натомість – взяв до рук зброю. 29 червня 2016 року він загинув у бою з російськими гібридними військами, звільняючи одне з сіл на Луганщині.
Музичні фахівці, а також друзі й колеги Василя говорять про його унікальний голос, який охоплював одразу кілька діапазонів (від басу-баритону, до мецо-сопрано). А також згадують його як життєрадісну, артистичну, товариську людину. З 1997 року Василь Сліпак був солістом Національної Паризької опери (Франція).
Your browser doesn’t support HTML5
Друзі Сліпака: «Він мав Україну у своєму голосі»
Друзі Василя Сліпака та його колеги з Парижа, які долучилися до марафону його пам’яті у Києві та в інших містах України, поділилися з Радіо Свобода спогадами про нього.
Ґійом Дюссо, соліст Паризької опери (бас), друг Василя Сліпака:
Я був вражений, коли побачив цього великого, кремезного чоловіка посеред кімнати, який співав неймовірним, особливим тембро쥳йом Дюссо
«Я вперше зустрів Василя на дні народження. Трохи запізнився, прийшов вже після нього. Перше моє враження, коли я зайшов досередини,– дуже гарний, дуже цікавий голос, який лунав на всю кімнату. Я був вражений, коли побачив цього великого, кремезного чоловіка посеред кімнати, який співав неймовірним, особливим тембром. І що мене вразило: він закінчив одну партію, і одразу почав співати іншу, іншим тембром. І я став співати разом з ним. Ми випили кілька келишків горілки, і пішли на «перекур». Він тоді спитав мене, чи є в мене дівчина. Я відповів: так, в мене нещодавно з’явилася дівчина, теж співачка, її звати Гоша Ковалінська. Він сказав: «Так, я знаю, бо це моя сестра». Я, звісно, був дуже здивований. Перепитав: «Ти що, дійсно її брат?». Він відповів ствердно. І ми з’ясували, що вони з нею називали одне одного братом та сестрою. Так ми познайомилися», – пригадує Гійом Дюссо.
Гоша Ковалінська, солістка Паризької опери (мецо-сопрано), каже, що незвичний голос Василя Сліпака був для неї втіленням України.
Василь мав Україну у своєму голосі. Він містив сяйво вашого блакитного неба, і золото ваших полівГоша Ковалінська
«Василь мав унікальний голос. Так, голос кожного є унікальним. Але Василь мав Україну у своєму голосі. Він містив сяйво вашого блакитного неба, і золото ваших полів. Голос вміщував усе це. І це завжди прекрасно, коли хтось передає цей світ іншій людині. І це велика втрата для України, і для світу, бо його голос більше ніколи не створить на сцені того контакту з глядачами. Але для тих, хто знав його, хто, як я мав змогу співати разом з ним… Я співала у ролі Кармен (вколи він уперше співав Ескамільйо у цій опері. Мені пощастило бути його першою Кармен!.. І, о так, це величезна втрата», – зізнається оперна співачка, друг і колега Василя Сліпака.
До початку українсько-російської війни на Донбасі Василь Сліпак майже два десятиліття прожив у Парижі. Він співав не лише разом з Паризькою оперою, а й робив сольну кар’єру. На світових сценах він виконував не лише класику, а й українські народні пісні.
Є небагато людей, які стільки зробили для популяризації української пісні у світі, скільки зробив Василь, зізнається його друг і колега Гійом Дюссо.
«Коли пісні співаються такою людиною і таким голосом, як у Василя, це миттєво популяризує цю пісню, цю мелодію і цю мову, – каже Дюссо. – Коли я вперше почув, як він співав «Ніч яка місячна» – я був шокований, мені мимоволі захотілося співати разом з ним».
Василь Сліпак – це не лише унікальний голос, придатний майже для всіх чоловічих партій, це і вражаючий артистизм і контакт з глядачем, пригадує Гійом Дюссо.
«У нього був рідкісний тембр голосу, бас – баритон, і саме цей тембр якнайкраще підходить для відомих оперних партій, наприклад – Мефістофеля. Я також мав нагоду співати з ним партію князя Ігоря, і він повністю домінував на сцені. Окрім тембру, треба сказати, що Василь був дуже харизматичний, дуже артистичний. Тобто, не тільки голос, а й уся його поведінка робили його унікальним артистом», – зауважив соліст Паризької опери Радіо Свобода.
Від співу – до зброї
Наприкінці 2013 року, під час Революції Гідності в Україні життя Василя та його оточення у Парижі кардинально змінилися, але тоді ще ніхто не розумів, у що це виллється, зауважує Гійом Дюссо.
«Я пам’ятаю, коли він розповів, що відбувається, а ми тоді саме працювали над оперою «Кармен», він сказав, що загроза (для України) є дуже серйозною, і ми маємо щось зробити, передовсім – для дітей.Того ж вечора ми зустрілися, нас було четверо співаків: я, Гоша Ковалінська, Перін Медоф (так само – солістка Паризької опери, сопрано) та Василь. І ми вирішили заснувати організацію «Оперні співаки для дітей». Ми планували робити концерти, збирати кошти і передавати їх на допомогу українським сиротам», – розповідає Дюссо.
Ідея зайнятися волонтерством на благо України народилася у суперечках, пригадує Гоша Ковалінська:
«Так, ми мали години й години суперечок. Ми боролися, кричали, сміялися. Разом з Василем та Гійомом Дюссо ми створили фундацію «Оперні співаки для дітей». Це був 2013 рік, ми співали «Кармен» разом, і саме тоді почався найтяжчий для України момент».
У певний момент Василь Сліпак вирішив бодай на місяць поїхати на фронт добровольцем, боронити Україну, і він виявився людиною слова, пригадує Гійом Дюссо.
«Тоді Василь брав участь у багатьох масових акціях у Парижі на підтримку України та української армії. Але він бачив, як розвивається політична ситуація, якою складною вона стає. Він вирішив їхати на фронт. Я намагався його зупинити, всі його друзі намагалися зупинити – але марно. Але це було його рішення, і він був людиною слова. Я також є людиною слова, і тому поважаю рішення Василя. Я маю наголосити: при цьому він ніколи не переставав бути співаком. Він і співав, і воював. І співав і воював», – каже Дюссо.
Гоша Ковалінська зізналася, що вона з друзями вдавалася до найрізноманітніших хитрощів, щоб не дати Василеві Сліпаку поїхати на війну. Але він був непохитним.
Ми забрали в нього паспорт... намагалися розірвати його на шматки...Гоша Ковалінська
«Я намагалася зупинити його, разом з усіма своїми друзями, які знали Василя. Ми забрали в нього паспорт, – він просто розлютився. Ми намагалися розірвати паспорт на шматки. За місяць до того, як він вирушив у свою останню поїздку на фронт, ми були разом у Ліоні. Ми співали «Стабат Маттер» Россіні, ми тоді жили всі разом із друзями, – пригадує співачка. – Так, ми намагалися зробити все. Але це було сильнішим за нас. Це була доля, це було те, що він мав зробити. Неможливо спинити того, хто є настільки захоплений цим».
Друзі Василя Сліпака: Це була його остання партія, яку він прагнув заспівати
На другі роковини загибелі Василя Сліпака його друзі, колеги та члени його родини зібралися разом у Києві, щоб вшанувати пам’ять воїна та співака. Наступного дня вони погодилоися поговорити з Радіо Свобода.
Нам дуже його бракує. Але ми згадували й веселі епізоди з нашого спільного життя, і нам вдалося навіть трохи посміятисяҐійом Дюссо
Гійом Дюссо зазначає: «Я відчуваю величезний сум: нам дуже бракує Василя. Ми з друзями зустрілися вчора, випили трохи і пом’янули його. Так нам дуже його бракує. Але окрім суму ми згадували й веселі епізоди з нашого спільного життя, і нам вдалося навіть трохи посміятися. Адже Василь був дуже позитивною людиною. І ми намагатимемося нашими концертами також приносити радість людям, які прийдуть нас послухати», – наголошує оперний співак.
Гоша Ковалінська, зі свого боку, каже, що в Україні вона відчуває зв’язок з душею Василя, який за життя називав її сестрою.
Мені здається, я час від часу маю зв’язок з ним там, нагоріГоша Ковалінська
«Мені здається, я час від часу маю зв’язок з ним там, нагорі. І я кажу Василеві подумки: «Я не змогла приїхати сюди з тобою. Я приїхала зараз – для тебе». Минулого разу я була тут 27 червня 2016 року (в день загибелі Василя Сліпака – ред.). І щоразу, коли приїжджаю до України, я відчуваю зв’язок з ним, я завжди немов знаходжу його тут. Ваші люди – прекрасні. Всі, хто долучилися до боротьби за Україну – чудові люди, це – люди честі. Той, хто є не лише солдатом – є й митцем. Була така фраза в нашій з друзями розмові, в українській церкві у Парижі (після загибелі Василя – ред.): «Це була його остання партія, яку він прагнув заспівати».
Раніше Радіо Свобода поспілкувалося з братом Василя Сліпака Орестом, який розповів багато невідомих загалу моментів з його біографії.
(Ця стаття була написана у 2018 році. Нині, 29-го червня 2020-го року, виповнюється чотири роки з дня загибелі Василя Сліпака на Донбасі).