«Талібан» в Афганістані: загрози і шанси для України

Після того, як США почали виводити свої війська з Афганістану, а «Талібан» захопив владу в країні, принципово змінилися і загальна ситуація в регіоні, і роль, яку відіграють у ній Сполучені Штати, Росія та Китай, наголошують аналітики. Що це все означає для України та які висновки має зробити Київ з подій в Афганістані – про це Радіо Свобода розпитало профільних експертів.

Визнаний світом демократично обраний уряд Афганістану фактично припинив своє існування, його президент Ашраф Гані втік з країни.

Декілька тисяч американських військових нині контролюють лише аеропорт Кабула й забезпечують евакуацію дипломатів, іноземців та афганців, які співпрацювали з іноземними установами.

Україна також евакуює своїх громадян та громадян інших держав, які перебували в Афганістані на момент конфлікту.

Ідеться загалом про 80 осіб, яких евакуювали 15 та 16 серпня, повідомив президент України Володимир Зеленський.

«Через зростання насилля в Афганістані Україна активізує зусилля для безпечного повернення своїх громадян додому», – пояснив глава держави.

У планах української сторони – евакуювати ще 90 людей, їхні списки наразі уточнюються, розповів заступник міністра закордонних справ Євген Єнін.

«Найближчим часом ми організуємо евакуацію громадян України з Афганістану» – Єнін

Втім, за його словами, рейси затримуються, бо американці наразі контролюють лише військовий сектор головного афганського аеропорту, а цивільний заблокували таліби.

Україна і Афганістан: ситуації занадто різні, щоби проводити паралелі – експерти

На тлі подій, які стрімко розгортаються в Афганістані, в українському сегменті соцмереж з'являється дедалі більше коментарів зі спробами провести паралелі між Афганістаном і Україною.

Зокрема, йдеться про те, що Вашингтон нібито «може покинути без допомоги інших своїх союзників, як він покинув Афганістан». Це пишуть як звичайні громадяни, так і деякі лідери громадської думки.

Проте всі фахівці, обізнані в афганській тематиці, говорять про те, що в Україні та в Афганістані – занадто різні ситуації, щоб проводити паралелі.

На цьому в розмові з Радіо Свобода наголосив колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко.

«Я не вважаю, що можна говорити про якісь паралелі. Абсолютно різна ситуація та диспозиція в Афганістані та в Україні. Тож прямих паралелей немає взагалі», – наголошує експосадовець.

Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос пояснює, в чому відмінність між обома країнами.

«Це два абсолютно різні кейси. Афганістан дуже давно є failed state: з 1973 року він перебуває в стані нестабільності, багато поколінь афганців виросли в умовах війни та невизначеності. Спроба проводити паралелі – це алярмістські уявлення про світ, а також уявлення про те, що нібито «все в світі крутиться довкола України», – зауважив експерт у розмові з Радіо Свобода.

Юрій Пойта, керівник секції Азійсько-Тихоокенського регіону New Geopolitics Research Network, також вважає ситуацію в Україні та в Афганістані непорівнюваною через низку причин.

«Там зовсім інші інтереси як у афганського уряду, так і в зовнішніх гравців. Там зовсім інша економічна модель держави, ніж в Україні, тому порівнювати немає сенсу. Натомість треба розібратися в ситуації. А саме, зрозуміти, як прихід «Талібану» впливатиме на регіональну безпеку. Для того, щоб Україна розуміла, які загрози та які можливості для неї це створює», – пояснює дослідник.

Що треба враховувати Києву після перемоги «Талібану» в Афганістані

За словами Юрія Пойти, зміна влади в Афганістані практично не впливає на українську зовнішню торгівлю: товарообіг між двома країнами є мізерним, а до того ж, експорт з Афганістану приблизно вшестеро менший за імпорт.

Проте і він, й інші експерти називають кілька моментів, на які офіційному Києву треба звернути увагу.

• Ситуація в Афганістані змінилася внаслідок загального світового тренду: протистояння США та Китаю. Сполучені Штати зосередили зусилля на КНР та Росії, тоді як раніше головним пріоритетом була боротьба з тероризмом (так вважають Юрій Пойта та Ігор Семиволос).
• У протистоянні США та КНР Україна є другорядним чинником, але вона може докласти зусиль для того, щоб «відіграти важливу другорядну роль», зокрема, протистояти російському та китайському експансіонізму (Ігор Семиволос).
• На пострадянському просторі відбувається таке собі змагання між державами, які обирають західний вектор розвитку, або ж тоталітарний. І саме успіх України стане вирішальним для інших пострадянських країн (Ігор Семиволос).

«Цей аргумент варто нагадувати. Так, американці про це знають, але акцентувати на ньому ще раз зайвим не буде», – закликає Ігор Семиволос українську владу.

• Під час реалізації великими державами своїх інтересів можуть бути проігноровані інтереси малих держав, зокрема й України, Києву треба це враховувати, розуміти, що фінансова допомога колись може закінчитися, і тому користуватися вікном можливостей та при цьому більше розраховувати на власні сили (Юрій Пойта, Ігор Семиволос, Володимир Огризко).
• Посилення власної армії та приборкання корупції є вирішальними кроками для виживання країни (на це вказує колишній міністр інфраструктури, український дипломат Володимир Омелян).

• Якщо «Талібан» залишатиметься лояльним до Пакистану, як це є зараз, то він буде зацікавлений реалізувати залізничні й газотранспортні коридори територією Афганістану. Вони дадуть змогу країнам регіону продавати ресурси в обхід Росії та можуть зацікавити Україну, здатну долучитися як до будівництва інфраструктури спільно з Пакистаном, так і до торгівлі в регіоні (Юрій Пойта).
• Американська адміністрація не змогла передбачити наслідків свого виходу з Афганістану. Цей «тривожний дзвіночок» треба враховувати, оскільки Білий дім може і надалі помилятися з прогнозами, зокрема оцінюючи перебіг та наслідки можливого розпаду Росії. Так, як виявилися хибними прогнози США щодо розпаду СРСР (Володимир Огризко).

Раніше президент США Джозеф Байден наголошував, що навряд чи «Талібан» зможе швидко захопити всю країну.

Нині ж державний секретар США Ентоні Блінкен зауважив, що головною метою присутності США в Афганістані була боротьба з організаторами теракту 11 вересня 2001 року, і закликав не порівнювати вихід військ Сполучених Штатів з Афганістану з хаотичним відступом із В’єтнаму після В’єтнамської війни 1955–1975 років.

«Це не Сайгон», – сказав він в інтерв’ю телемережі ABC TV, маючи на увазі столицю підтримуваного США Південного В’єтнаму в війні з підтримуваним СРСР комуністичним Північним В’єтнамом 1955–1975 років, унаслідок якої США були змушені вийти з країни 1973 року.

«Ось факти: ми ввійшли в Афганістан 20 років тому, маючи на увазі одну-єдину місію – а саме розібратися з тими, хто напав на нас 11 вересня (2001 року, коли в США сталися гучні теракти, влаштовані терористичною мережею «Аль-Каїда», якій надавала притулок тодішня влада більшої частини Афганістану під проводом екстремістського руху «Талібан»), – сказав він. – І ця місія була успішна».

У своїй промові 16 серпня Байден наголосив, що виведення військ – вимушений крок, та що він і надалі підтримує його, попри хаос, який настав там після фактичного захоплення влади фундаменталістським ісламістським рухом «Талібан».

За його словами, хоча таліби захопили владу швидше, ніж очікували, і образи з Афганістану «моторошні», але рішення вивести війська правильне, а Вашингтон надав афганській владі всі можливості для того, щоб самостійно протистояти бойовикам.

«Місія в Афганістані ніколи не мала на меті бути державотворчою», – сказав він у першому коментарі від часу захоплення влади талібами. За його словами, національні інтереси США в Афганістані полягали в тому, щоб відвертати терористичні напади на самі Сполучені Штати Америки.

«За 20 років (перебування військ США в Афганістані) я засвоїв тяжку науку – що доброго часу для виведення військ США не буває», – додав Байден у телезверненні з Білого дому.

Рішення про виведення американських військ з Афганістану ухвалювалося за попередньої влади, після підписання відповідної угоди між представниками США і талібів. Однак нині експрезидент США Дональд Трамп називає те, що сталося, «поразкою» та закликає Джозефа Байдена йти у відставку.

А от військовий експерт Михайло Самусь вважає, що США і Захід не зазнали поразки в Афганістані.

Чи може «Талібан» відволікти Росію від України

Цьому питанню Радіо Свобода присвятило окремий аналітичний матеріал.

Афганістан розташований неподалік від зон впливу Росії та Китаю, і тому частина фахівців не виключає, що прихід талібів до влади стане додатковою проблемою і для Кремля, і для Пекіна.

Чимало експертів не виключають, що Росія буде змушена посилювати свою присутність в регіоні й на деякий час «забути» про Україну. Втім, є й ті, хто вважає, що Росія та КНР зможуть використати вихід США з Афганістану з вигодою для себе.

Зі свого боку Юрій Пойта не виключає обох варіантів розвитку подій.

«Для України це є невеличким плюсом, бо Росія отримує додаткову проблему. Але чи відтягуватиме це російські ресурси від України – ще незрозуміло. Бо, як виглядає, ресурсів Кремля достатньо, щоб працювати на кількох напрямках», – попереджає експерт.

Для більш точних оцінок ситуації він закликає дочекатися формування нового уряду: багато залежатиме від того,наскільки радикальним/поміркованим він буде.

Тим часом у Кабулі продовжує роботу посольство Росії, а її МЗС (з одного боку) і таліби (з іншого) говорять про готовність домовлятися між собою.

Глава делегації талібів Шахабуддін Делавар у липні в Москві обіцяв, що «Талібан» не порушуватиме кордони держав Центральної Азії й не прагне узурпації влади в Афганістані.

Втім, ексзаступник голови Верховної Ради, колишній віцепрем'єр-міністр України, учасник бойових дій в Афганістані в середині 1980-х років Микола Томенко назвав домовленості талібів і Кремля «пірровою перемогою Путіна» і нагадав, що раніше «Талібан» міг змінити свою позицію впродовж одного дня.

Впливовий експрезидент країни Хамід Карзай 15 серпня оголосив про створення Координаційної ради, яка мусила контролювати процес зміни влади.

Рада складається з трьох людей. Крім Карзая, туди входять також Абдула Абдула, другий за вагою високопосадовець у Кабулі, та Ґульбуддін Хекматіар. Це одіозний польовий командир моджахедів.

Чи зможуть інші держави впливати на «Талібан» задля забезпечення прав людини?

Раніше Захід пообіцяв, що вони працюватимуть з Афганістаном навіть після відводу військ 31 серпня.

«Талібан» має поводитися так, аби зберегти міжнародну увагу та підтримку, особливо що стосується прав людей, гендерних прав і декотрих основних прав та свобод, як от свобода слова», – додав він.

Аналітики стверджують, що США зможуть впливати на поведінку «Талібану» в Афганістані. Для цього треба пропонувати міжнародну допомогу цій бідній країні, а руху талібів – дати офіційне визнання.

Вашингтон робить ставку саме на те, що «Талібан» не захоче залишатися ізольованим від світу, як це було у 1990-х роках, вважають оглядачі.