Оглядач агентства Bloomberg Леонід Бершидський переконаний: Україна може перемогти російського президента Володимира Путіна, позбавивши Росію ключової ролі у християнстві. На сторінках газети The New York Times звертають увагу на те, як успішні кроки у боротьбі з корупцією допомагають рятувати життя людей в Україні. Тим часом німецьке новинне агентство Deutsche Welle пише про наслідки смерті ватажка «ДНР» Олександра Захарченка для майбутнього Мінських угод.
Оглядач агентства Bloomberg Леонід Бершидський переконаний: «Україна не може повернути анексовану Росією територію або ж ту, яку контролюють її повірені особи. Проте Україна може позбавити свого більшого сусіда дечого не менш цінного – його влади над вірними православними християнами та претендування Москви на центральну роль у східному християнстві».
Зазвичай зібрання провідних церковних діячів, пов’язаних із Вселенським патріархатом, не представляють політичного інтересу. Патріарх Варфоломій I, далекий спадкоємець голів візантійської церкви, не є східним православним еквівалентом папи, пише автор. Як перший серед рівних він відіграє швидше символічну, ніж організаційну роль, мовиться у статті.
Та коли мова йде про надання Україні права мати незалежну церкву на тлі конфлікту із Росією, ситуація виглядає інакше. Якщо Вселенський патріарх надасть Україні автокефалію, це буде «тектонічна зміна», переконаний Бершидський.
Московський патріархат відповідав за Українську православну церкву з XVII століття. 2013 року, за рік до того, як Росія анексувала Крим, вона становила близько третини церков патріархату – 33489 та 30430 священиків. Найбільший і найбільш шанований монастир у Києві, наприклад, належить Московському патріархату. Українська ж православна церква Філарета, яка має близько 3500 священиків, є меншою і біднішою, мовиться у статті.
«Ці цифри мають політичне та ідеологічне значення. Московський та Константинопольський патріархати обидва мають імперську спадщину, і Москва хотіла б вважати себе лідером православного світу. Це прагнення є одним із наріжних каменів неоімперіалістичної ідеології, оприлюдненої російським президентом Володимиром Путіним», – зазначає автор.
Саме під час правління Путіна церква стала ближчою до влади, ніж у будь-який час із моменту революції 1917 року. Тож не дивно, що сама хакерська група, яку звинувачують у кібератаці на Національний комітет Демократичної партії США, нещодавно виявила великий інтерес до Вселенського патріарха Варфоломія. Справа в тому, що «українська автокефалія завдала б потужний удар по претензії Росії на духовне керівництво серед східних християн», йдеться у статті.
Тим часом ослаблений Московський патріархат зміцнив би позиції самого Варфоломія, додає автор, та його здатність виступати від імені православного світу.
Церковні справи не повинні бути такими ж політизованими, якими їх робить російсько-український конфлікт, мовиться у статті. З іншого боку, пише автор, вторгнення Путіна в Україну явно підірвало церкву, до якої він належить і яку він прагнув зміцнити як у Росії, так і в усьому світі: «Він не може відправляти танки, щоб відновити зроблену шкоду».
Автор книги з транснаціональної корупції Олівер Буллоу на сторінках газети The New York Times звертає увагу на те, як успішні кроки у боротьбі із корупцією допомагають рятувати життя людей в Україні.
Масштаби глобальної клептократії стали вже настільки великими, що вирішення проблеми навіть складно уявити: за деякими даними, щороку в країнах, що розвиваються, розкрадають більше від трьох мільярдів доларів, але крихітна перемога в Україні дає надію, мовиться у статті.
В Україні є досить велика кількість осіб, які вживають алкоголь та курять, у той час як національним делікатесом є сало, пише автор. У результаті, додає він, основною причиною смерті кожного другого з трьох українців в державі є серцево-судинні захворювання. За його словами, хірурги вже давно намагалися отримати стенти – спеціальні маленькі трубки із сталевої сітки для розкриття артерій, які постачають кисень у серце після забиття.
Проте це було проблемою, адже протягом багатьох років корумповані посередники розкрадали десятки мільйонів доларів зі сфери охорони здоров’я та приховували їх в офшорах на користь потужних інсайдерів, наголошує Олівер Буллоу. Лікарні занепадали, а люди вмирали, додає він. Точної суми викрадених грошей за часів колишнього президента Віктора Януковича назвати не можна, та, за даними колишнього генерального прокурора, вона досягає ста мільярдів, йдеться у статті. Так само і невідомо, скільки людей загинуло від того, що своєчасно не отримали вакцини.
Проте минулого року, вперше за останнє десятиріччя, рівень смертності через серцеві напади почав знижуватися. 2017 року померло на 20 відсотків менше людей у тих регіонах, де хірурги встановили на 50 відсотків більше стентів. У результаті – близько 420 українців усе ще живі. І хоча така кількість здається невеликою, вона дуже заохочує в країні, яка звикла до розкрадань грошей у державних закупівлях, пише автор.
«Після революції 2014 року Міністерство охорони здоров’я України попросило міжнародні органи закуповувати медикаменти та медичне обладнання від його імені, використовуючи його гроші. Таким чином Україна сподівалася «відрізати» нечесних інсайдерів, які набивали ціни на свою користь. Ця ініціатива стала успіхом, що вражає», – пояснює автор.
Із залученням аутсайдерів програма закупівель заощадила для українського уряду три мільйони доларів, і це лише на одних стентах, а загалом – 222 мільйони доларів. За словами виконувача обов'язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, решта грошей пішла на закупівлю більшої кількості ліків та медичних послуг.
Тож ключовим елементом успіху є залучення чесних аутсайдерів, які розбили корупційний ланцюг. Проте владі все ще необхідно ув’язнити клептократів та їхніх прибічників, які так довго руйнували медичну сферу, переконаний автор.
Німецьке новинне агентство Deutsche Welle пише про наслідки смерті ватажка угруповання «ДНР» Олександра Захарченка для майбутнього Мінських угод.
Захарченко помер 31 серпня внаслідок вибуху в ресторані в центрі Донецька. Росія та бойовики, пише автор, одразу ж звинуватили в усьому Київ. Українська влада свою причетність заперечує, припускаючи, що Захарченка прибрали або на замовлення Москви, або ж унаслідок внутрішньої боротьби за владу в регіоні.
Тим часом усе ще незрозуміло, які саме його смерть матиме наслідки для мінського мирного процесу, наголошують автори. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров сказав, що переговори в «нормандському форматі», які включатимуть Росію, Україну, Німеччину та Францію, стали неможливими найближчим часом.
Париж та Берлін наголосили на важливості продовження таких переговорів.
Та спостерігачі наголошують: смерть Захарченка насправді навряд чи матиме якість відчутні наслідки для мінського процесу, який і так зупинився. «Захарченко ніколи не був головним у сприянні впровадженню цієї угоди – навпаки», – повідомив агентству Стефан Майстер, директор Центру Роберта Боша в питаннях країн Центральної та Східної Європи, Росії та Центральної Азії при Німецькій раді з міжнародних відносин (DGAP).
«Зрозуміло, що Росія фактично є відповідальною, особливо стосовно до Мінського процесу», – погоджується С’юзен Стюарт із Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки (SWP).
Погляд на сусідню «Луганську народну республіку» може допомогти знайти відповідь, переконані автори. Так, Ігор Плотницький, ватажок республіки, був витіснений ще в листопаді 2017 року після короткої боротьби з різними збройними групами, очевидно, під тиском Москви. Сьогодні він нібито живе в Росії. Та справа в тому, що зміна влади в Луганську не мала наслідків для мирного процесу в Мінську, мовиться у статті.