Стратегія нацбезпеки від Зеленського: зменшити напругу у відносинах із агресором

Зменшити напругу у відносинах із Росією, серед іншого, пропонує проєкт стратегії національної безпеки України «Безпека людини – безпека країни». Документ вже попередньо розглянула РНБО. Найближчим часом він може бути ухвалений. Тим часом Радіо Свобода поцікавилося у експертів, яким чином під час війни можна зменшити напругу у відносинах із агресором.

Секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов повідомив, що в основу документа покладено виборчу програму президента Володимира Зеленського, а до підготовки проєкту залучалися Національний інститут стратегічних досліджень, державні органи, інституції громадянського суспільства, а також іноземні експерти.

«Стратегія стане основою для розробки інших документів стратегічного планування у сферах національної безпеки та оборони, які визначатимуть шляхи та інструменти їхнього забезпечення», – сказав секретар РНБО.

Реалізація пріоритетів стратегії забезпечуватиметься шляхом відновлення миру та державного суверенітету на нині окупованих територіях Донецької та Луганської областей, здійснення комплексу міжнародно-правових, політико-дипломатичних, безпекових, гуманітарних та економічних заходів «Крим – це Україна», повідомляє офіційний сайт президента України.

Зменшити напругу

Також у повідомленні сказано, що пропонується вжити заходів для зменшення ймовірності ескалації конфлікту з Росією та напруги у двосторонніх відносинах. Але наразі не уточнюється, яким чином у наявній ситуації можна зменшити напругу у відносинах України з Росією.

Деталі ще не затвердженого і, відповідно, не оприлюдненого документа учасники засідання Ради нацбезпеки поки не розкривають. Наразі широкому загалу не варто знати і обговорювати окремі моменти національної безпекової стратегії, заявив у відповідь на запитання кореспондента Радіо Свобода член РНБО, голова Верховної Ради України Дмитро Разумков під час візиту в Одесу.

«Я думаю, більш компетентно розповісти можуть представники РНБО, керівником цієї структури є президент, є також секретар РНБО. Розробляється цілий напрямок можливих сценаріїв та планів розвитку ситуації. Я не впевнений, що можна комунікувати все і в такому широкому загалі», – відповів Разумков.

Остаточне тлумачення визначень майбутньої стратегії – за членами РНБО. Водночас з аналізу наявних пропозицій можна зробити висновок, що політико-дипломатичний шлях врегулювання ситуації на Донбасі документом не виключається. Про це розповів Радіо Свобода директор Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Литвиненко.

«На основі зустрічних кроків Росії. І тільки так. Хочу наполягти на тому, що і зменшення напруги з Росією, і уникнення ескалації (що зрозуміло) тільки на основі зустрічних кроків. Також там йдеться про стримування агресора, в тому числі, Росії шляхом збільшення спроможностей Збройних сил України та інших органів сектору безпеки і оборони», – запевнив Литвиненко.

Україна не має Воєнної доктрини

Але Україна вже має стратегію національної безпеки від 2017 року. Щоправда, вона існує лише на папері, адже для її реалізації слід ухвалити ще щонайменше Воєнну доктрину та відповідні цільові програми розвитку силових структур, зауважив в розмові з Радіо Свобода військовий експерт Олег Жданов. За його словами, нова стратегія мала би виправити недоліки попередньої, зокрема, дати чітке визначення Росії як воєнного супротивника.

Озброєні російські солдати в аеропорту Сімферополя, 28 лютого 2014 року

«Росія має бути згадана у концепції нацбезпеки обов’язково. Наприклад, як вона згадується у більшості цивілізованих країн світу: Росія – є найбільшою загрозою і терористичною, і військовою. На сьогодні Росію слід розглядати як супротивника України. Це реалії життя. Може, президент хоче приховати цю війну? Але ми в стані збройного конфлікту, або тоді хто стріляє на сході України?», – сказав Жданов.

«Визнати ворога ворогом»

Небажання прямо називати Росію «ворогом», зокрема, у документах, які визначають засади національної безпеки та пріоритети розбудови оборони – спільний недолік у політиці попередньої влади і нинішньої, наголосив у коментарі Радіо Свобода військовий експерт Інституту євроатлантичного співробітництва Ігор Козій. На його думку, Україна може зменшити свої втрати у війні на Донбасі, якщо «визнає ворога ворогом» і забезпечить свою армію новітнім озброєнням.

«Про яку напруженість йдеться? Якщо людей вбивають, то ми повинні чітко давати оцінку тим діям, які відбуваються. Якщо ми пробуємо грати у якісь глобальні геополітичні ігри, то тоді відповідальність цілком на президентові. Тут і вилізе «шафа зі скелетом» його незрозумілих дій щодо власного народу, власної держави на корить того, з ким пробують «знизити напруженість». Ясно лише одне: як би ми не пробували «змащувати» цю протилежну сторону, яку називають і «російські найманці», і «російські терористи», це не змінить того, що проти нас воює держава Росія. Вона на сьогоднішній день є ворог! І в цьому давно пора поставити офіційну крапку. Будь-яке загравання з цією державою призведе тільки до одного – кількість загиблих зростатиме. Скільки би не намагалися умиротворити агресора, він залишиться агресором. Це в його природі», – зауважив Козій.

Ударний БПЛА «Байрактар», прийнятий Збройними силами України. Хмельницька область, 20 березня 2019 року

Зважаючи на дії Росії протягом останнього року: від указу про паспортизацію в ОРДЛО до грудневої пресконференції президента Росії Володимира Путіна, де він висловив фактично територіальні претензії до України, політико-дипломатичний шлях врегулювання – малоперспективний. А саме такий шлях і можуть мати на увазі автори проєкту стратегії національної безпеки, зазначив у розмові з Радіо Свобода співдиректор програм зовнішньої політики і міжнародної безпеки Центру імені Разумкова Михайло Пашков. Крім того, будь-який спосіб впливу на Росію, політико-дипломатичний чи воєнний, може бути ефективним, лише якщо буде системним. А для цього однієї стратегії національної безпеки замало, зауважив експерт.

«Справа не в тому, які формулювання. Справа у тому, що сьогодні взагалі немає чіткої стратегії стосовно Росії. Немає державної політики, яка була би формалізована, яка би чітко визначала дії України на російському напрямку у політико-дипломатичній, економічній, військовій, гуманітарній, інформаційній, сферах. Така стратегія стосовно Росії повинна бути, але її немає. Як немає в цілому стратегії зовнішньої політики України. Певні напрямки визначені у відповідному указі президента України. Але брак стратегічного бачення, стратегічних документів, не тільки стосовно Росії, призводить до ситуаційних дій. Стратегія нацбезпеки, звісно, потрібна, але вона має кореспондуватися, в тому числі, з концепцією стратегії зовнішньої політики. На жаль, тут виникає прогалина», – наголосив Пашков.