«Нижче плінтуса»: реакції на статтю експрезидента Росії Дмитра Медведєва про Україну

«Неприпустимий тон», «риторика підворіття», «нижче плінтуса», «не варте реакцій», «буря в склянці», «вирішив нагадати, що він є» – здебільшого так відреагували в українському інформаційному просторі на колонку заступника голови Ради безпеки Росії, голови російської владної партії «Единая Россия», колишнього російського президента і експрем'єра Дмитра Медведєва. Радіо Свобода зібрало деякі із цих реакцій.

Прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв і президент Росії Володимир Путін. Січень 2020 року

Що ж написав Дмитро Медведєв?

На початку доби 11 жовтня російське видання «КоммерсантЬ» ​опублікувало текст заступника голови Ради безпеки Росії Дмитра Медведєва під назвою українською мовою «Коза з вовком тягалася, тiльки шкура вiд кози зосталася» (подаємо мовою оригіналу) або «Чому безглузді контакти з нинішнім українським керівництвом».

Коротко суть колонки експрезидента Росії Метведєва виклав у своєму дописі політичний оглядач «КоммерсантЬ FM» Дмитро Дрізе:

«У своїй статті експрезидент Росії фактично розвинув думку чинного глави держави та зробив з цього основний висновок, не соромлячись у виразах. Якщо залишити емоції, то коротка суть така: український народ «хороший», але керівники у нього погані. Хоча він начебто їх сам вибирає.
Проте нинішній лідер країни за національністю «самі знаєте хто», а зв'язався з націоналістами – бандерівцями та іншими негативними елементами. У підсумку Україна перебуває під зовнішнім управлінням. У такій ситуації нам з вами, пан Зеленський, розмовляти нема про що. Ми – Росія – почекаємо, коли до влади в Україні прийдуть нормальні керівники. З ними й будемо мати справу».

Оглядач також наголосив, що стаття заступника голови Радбезу отримала «дуже позитивну оцінку з боку прессекретаря президента Росії Дмитра Пєскова». Фактично Пєсков прямо похвалив Медведєва за те, що той «назвав речі своїми іменами». «У Кремлі схвалюють такий стиль – нехай трохи грубувато, зате без всяких ліберальних вихилясів».

Під «грубоватим» Дрізе, ймовірно мав на увазі, вирази:

• «ублюдочные документы типа «закона» о коренных народах Украины» (рос.);
• «мерзавцев», «террористов и юдофобов» (рос.);
• «размажут мозги по стенам» (рос.);
• «​невежественные и необязательные люди» (рос.);
• «​соревнуются в постоянной брехне» (рос.);
• «​организацию дебильных «Крымских платформ»» (рос.);
• «дураков сражаться за Украину нет» (рос.);
• «​нам с вассалами дело иметь бессмысленно. Дела нужно вести с сюзереном» (рос.)​

Тогочасні президенти України і Росії, Віктор Янукович (праворуч) та Дмитро Медведєв, під час покладання вінків до пам'ятника невідомому солдату Другої світової війни.Україна, Київ, 17 травня 2010 року

Офіційні реакції в Україні

• Олексій Данілов: «Найкращий коментар – ігнорувати»

«Найкращим коментарем до статті Медведєва, звісно, було б її повне ігнорування. Чи потрібно допомагати засмічувати український інформпростір російськими інформаційними маніпуляціями і дезінформацією? Чи варто брати участь в обговоренні, підживлюючи тупикову дискусію? Якщо в одному коротенькому українському реченні автор спромігся припуститися трьох орфографічних помилок – це все, що потрібно знати про статтю експрезидента РФ і рівень помилковості розуміння російським керівництвом, що таке Україна й українці. І наостанок. Україна – не Росія. Добре, що нам про це постійно нагадують», – сказав секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов в коментарі Радіо Свобода.

• Михайло Подоляк :«Буря в склянці», курс на конфронтацію»

«Якщо російське керівництво відмовляється йти до миру і користуватися запропонованою Україною можливістю, то треба тоді вже писати статті про самодемонтаж будь-якої ролі Росії у відносинах у Центральній та Східній Європі. З такими підходами, які продемонстровані Медведєвим, голос Росії не зможе щось важити. З іншого боку, цілком може виявитися, що вся ця «буря в склянці», яку запустив пан Мєдвєдєв, всього-на-всього оригінальний спосіб повернутися хоч якось у реальну політику і зайняти там якесь більш-менш помітне місце. Не більше того…», – прокоментував Радіо Свобода колонку соратника Володимира Путіна радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк.

Радник голови ОПУ також наголосив, що «якщо подібний текст публікується ще й у день початку візиту в Москву заступника держсекретаря США Вікторії Нуланд, що ретельно готувався, то явно хтось хоче посилити курс на конфронтацію».

Реакції політичних оглядачів

Матвій Ганопольский: «Як колишньому президенту, Медведєву варто розуміти, що подібна манера підворіття до дипломатії стосунку не має. Коли Медведєв заспокоїться, він повинен згадати, що за людину, яку він принижує і ображає, проголосувало 73% українців. А попивши холодної води, Медведєву варто згадати, скільки проголосувало за нього самого, і який у нього зараз публічний рейтинг».

Леонід Швець: «Україна своїми сусідами давно навчена взагалі не звертати увагу на слова противника, а стежити виключно за його руками, за даними радарів і повідомленнями розвідки: точно цілішим будеш».

Олександр Новохацький: «Тут проблема глибша. Росія боїться тільки одного – проявів України як культурного простору на основі української ідентичності».

Тарас Березовець: «Що тут говорить Медведєв? Точніше, через Медведєва віщає Путін? Росія не відмовляється від реваншистських планів щодо України і має намір і далі вкладатися в гібридні сценарії створення хаосу. Кремль продовжить дестабілізацію ситуації на всіх фронтах: інформаційному, економічному і зовнішньополітичному. Чи готове до таких викликів нинішнє керівництво України?!».

Володимир Путін (праворуч) і керівник виборчого штабу кандидата на посаду Президента РФ Дмитро Медведєв (зліва) проводять прес-конференцію у виборчому штабі. Росія, 26 березня 2000 року

Це дискредитує саму російську владу

Олеся Яхно, політолог

– Ця межа за межею допустимого. Попри те, що в Україні вже звикли, що з боку російських пропагандистів звучать постійні звинувачення і насмішки, це щось безпрецедентне. Це фактично уперше, коли офіційна особа, представник російської влади, у своїх висловлюваннях вдався до прямих образ та принижень, які неприпустимі у дипломатичній практиці.

І це цитування якогось документа, ці апеляції до погромів, вся ця риторика – це все за межею. Це щось якесь людиноненависницьке.

Ця стилістика унеможливлює всяку дискусію. Там немає ніяких тез для полеміки.

Олеся Яхно

Цей тон і стилістика, які використовує Медведєв, дискредитують саму російську владу.

Чому така стилістика? Ну, можливо, тут кілька причин: і намір принизити Україну перед переговорами із Нуланд, що вкладається у загальну політику Кремля, а з іншого боку, це може бути викликано внутрішньополітичною конкуренцію всередині Росії: хто гостріше скаже, тому й вища посада.

Медведєв робить висновок, що, мовляв, із чинною українською владою нема про що розмовляти, і треба просто дочекатися наступної. Не думаю, що у російської влади сьогодні є ілюзії щодо того, що в Україні в принципі може бути проросійська влада, скоріше це спроба зняти з себе відповідальність за повністю зруйновані відносини з Україною і гостру конфронтацію із Заходом.

Чи має Україна реагувати? На мій погляд – так. Звісно не в такій стилістиці, але дуже жорстко.

Стилістика послання Кремля, переданого Медведєвим, «нижче плінтуса»

Євген Магда, директор Інституту світової політики:

– Поява цієї статті Дмитра Медведєва не є випадковою. Стаття з'явилася у день обговорення Зеленським, Меркель та Макроном підготовки до проведення чергового саміту «нормандської четвірки», і перед візитом заступниці держсекретаря США Вікторії Нуланд. Тобто, це такий сигнал Сполученим Штатам, що Росія з Україною вести переговори не буде, а хоче говорити лише зі США.

Фігура Дмитра Медведєва обрана теж не випадково. З одного боку, він лише заступник голови Ради безпеки Росії, але з іншого боку, він земляк і давній соратник Путіна, і експрезидент. Та й хто знає, може Медведєв сам захотів стати «рупором», а може є ще якась інтрига щодо його політичного майбутнього.

Через слова під авторством Медведєва проглядає неприкрите насміхання Кремля над «Кримською платформою». Особливо це читається після арешту в окупованому Криму кримськотатарського політика і активіста Нарімана Джеляла.

Росія вкотре різко дає зрозуміти, що не обговорюватиме питання Криму, а Україні немає сенсу обговорювати Донбас і Крим, бо по факту – це окуповані Росією українські території.

Це така «вилка» як у шахах.

Євген Магда

Є тут і прикрита погроза «не чіпати Медведчука». Думаю, що якщо таки Медведчуку справді загрожуватиме арешт – він отримає російське громадянство.

Росія вкотре продемонструвала проактивну позицію в момент, коли в Україні наростає критика щодо президента Зеленського і не видно перспектив продуктивного порозуміння між опозицією і владою.

Перебити це, на мій погляд, можна тільки у відповідний спосіб. Наприклад, було б добре, якби прозвучала гостра і нищівна критика цього опусу Дмитра Медведєва з вуст якогось регіонального українського керівника. Знаєте, у таких яскравих висловах. А потім поширити це скрізь в інформаційному просторі.

Сама стилістика послання Кремля, переданого Медведєвим, «нижче плінтуса», так би мовити. Тож, на мою думку, Офісу президента України на це офіційно немає жодного сенсу відповідати. Окрім, хіба що, висловлення занепокоєння щодо психічного стану Дмитра Медвєдєва.