У період із 27 жовтня по 4 листопада 1937 року в карельському урочищі Сандармох НКВС розстріляло так званий перший соловецький етап – 1111 осіб. Серед них добірні представники української еліти: науковці, драматурги, поети, вчителі, інженери. Чому про це важливо пам'ятати? Яким є оновлений список вихідців із України, убитих каральними органами СРСР за надуманими звинуваченнями?
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Крим.Реалії запустили оновлений новинний додаток- Сандармох – таку назву дали урочищу на півночі російської республіки Карелія, де у 1997 році знайшли місця масового захоронення страчених НКВС в’язнів Соловецького концтабору – СТОН (Соловецкая тюрма особого назначения – ред.)
- Після розпаду СРСР у Росії відкрили доступ до архівів каральних радянських органів. У 1995 році директор Санкт-Петербурзького науково-дослідного центру «Меморіал» Веніамін Іофе віднайшов розстрільні списки в архіві Архангельського управління ФСБ Росії. Дослідник написав листа до СБУ, у якому повідомив, що у тих списках багато вихідців з України.
- У липні 1997 року історик Юрій Дмитрієв, обстежуючи із членами санкт-петербурзького й московського «Меморіалів» карельську тайгу, знайшов 236 розстрільних ям.
Місце першого розкопу у Сандармосі. Ось що побачили представники Санкт-петербурзького «Меморіалу» і Юрій Дмитрієв 1 липня 1997 року. Росія, Карелія
- За підрахунками дослідників, на території площею у 7, 4 гектарів, у 236 братських могилах розміром 4х4 метри лежали останки приблизно 9-ти тисяч страчених осіб. Усіх їх було вбито пострілом у потилицю.
- На основі документів дослідники встановили, що тут знищили представників 58 національностей та етнічних груп.
- Українські історики теж почали їздити в Карелію і досліджувати архіви. Результатом стало видання тритомника «Остання адреса» під авторством Володимира Пристайка, Олександра Пшеннікова та Юрія Шаповала.
Юрій Шаповал і Юрій Дмитрієв в урочищі Сандармох, серпень 2009 року. Фото Ірини Шатохіної
- У архівах КДБ збереглися документи, які пролили світло на розстріл Соловецького етапу у період із 27 жовтня по 4 листопада, серед 1111 жертв якого були представники української інтелігенції. Це театральний режисер-новатор, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, філософ і письменник Валер’ян Підмогильний, поети, письменники і перекладачі Микола Зеров, Павло Филипович, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, колишній міністр освіти УНР Антон Крушельницький та його сини Остап і Богдан, історик академік , професори Володимир Чехівський, Олексій Вангенгейм і Сергій Грушевський, академіки Степан Рудницький і Матвій Яворський, науковці Микола Павлушков, Василь Волков, Петро Бовсунівський, Микола Трохименко і багато інших.
Урочище Сандармох (Карелія, Росія). Під час вшанування вбитих режимом СРСР українців. Сандармох, 5 серпня 2012 рок
- Дослідники кажуть, що є підстави вважати, що більшість страчених власноруч убив Михайло Матвєєв (два класи освіти), заступник начальника Ленінградського управління ОГПУ з адміністративно-господарської частини. Допомагав йому помічник коменданта УНКВД Ленінградської області Алафер.
До «бригади» Матвєєва також входили конвоїри Ганцов, Ларіонов, Васильєв, Деревянко, Кузнецов і Твердохлєб. На страту людей возив водій вантажівки – Воскресенський. Ще був водій легкового автомобіля Федотов і господарник Орлов, який, за словами Матвєєва, допомагав йому «приймати за списком заарештованих».
Михайло Матвєєв, кат «Сандармоху»
- Матвєєва нагородили «за успешную борьбу с контрреволюцией» орденом Червоної Зірки, а в 1939 судили за перевищення повноважень. Із ув'язнення його звільнили на початку війни із нацистською Німеччиною. Жив у Ленінграді. Помер у 1971 році.
Список вихідців із України, розстріляних НКВС в урочищі Сандармох
До встановлення імен розстріляних українців та вихідців із України доклад зусиль дослідник Сергій Шевченко. Спочатку він працював разом із Юрієм Шаповалом та Іваном Драчем у редколегії науково-документального тритомника «Остання адреса. До 60-річчя соловецької трагедії» (1997−1999). Шевченко їздив до російських Архангельська й Петрозаводська, де вивчав розсекречені справи спецслужб.
Зібрані Сергієм Шевченком дані переклали на українську мову і впорядкували журналісти Радіо Свобода. Так з'явився вивірений дослідником і вперше опублікований 12 грудня 2012 року Список розстріляних у Сандармоху українців і вихідців з України. Він нараховував 201 одну людину.
Сергій Шевченко, публіцист, дослідник історії Соловецького концтабору та Сандармоху і Ірина Штогрін. Прямий ефір програми «Ваша свобода». 24 грудня 2012 року
27 грудня 2014 року Сергій Шевченко додав дані ще про двох розстріляних.
Із 27 вересня 2016 року по 10 січня 2017-го, у рамках акції «Рік жертв Великого терору», започаткованої Міжнародною інформаційною агенцією «Vector News» у партнерстві зі Всеукраїнським благодійним фондом «Журналістська ініціатива», поетапно (14 частинами) опублікували виправлений і доповнений Сергієм Шевченком список розстріляних у Сандармоху.
Список назвали : «Соловецькі в'язні-українці й особи, чиї долі пов'язані з Україною, розстріляні в урочищі Сандармох 27.10. - 4.11.1937 року». Цей список надруковано в книжці Сергія Шевченка «Імперія терору», яка вийшла друком у 2021-му році. Переднє слово книжки можна прочитати на сайті про Соловки.
В оновленому списку 287 імен.
У списках 1116 в'язнів Соловецької в'язниці, яким суд-трійка визначив найвищу кару, були ще двоє українців, яких відправили назад в УРСР для проведення додаткового розслідування. Це професори Йосип Михайлович Зозуляк і Борис Володимирович Піроцький. Їх розстріляли наприкінці листопада 1937 року у Києві, на виконання наказу, який прийшов із Москви.
Радіо Свобода запитало Сергія Шевченка чому важливо не забувати про Сандармох?
– Про замовчувану, засекречену або навмисно спотворювану Москвою історію потрібна людям правда – надто після десанту в український Крим озброєних «зелених чоловічків».
Ось лише кілька відгуків на одне з моїх інтерв’ю в радіопроєкті – про Сандармох (3 листопада 2019 року): «Дуже дякую вам… за вашу працю, яка не дає забути, а хто не знав – то дізнатися, про звірства червоного терору...», «Багато чого не знала. Просто мороз по шкірі і волосся дибки від почутого». «Немає слів. Навіть злоби нема. Але хочу, щоб кати мого народу не мали спокою ані на тому, ані на цьому світі».
У часи збройної агресії сусідньої держави проти України, а також і надалі слово «Сандармох» і пов’язані з ним історичні події – масові розстріли політв’язнів, жертв репресій – не можна забувати нікому. Ні нашій країні, ані всьому світові.
Тепер те місце пам’яті – вакцина проти бацил «русского міра», проти отруйної кремлівської пропаганди. Знати, що сталося за озером Онего 1937 року, розуміти, хто й навіщо вчинив ті злочини, бачити їхній зв'язок із нинішньою гібридною війною, яку розв’язала «імперія терору» з центром у Москві – означає зберегти наше майбутнє як незалежної держави Україна.