Баскетбол на візках. Історії двох спортсменів-бійців, які представлятимуть Україну на міжнародних Іграх воїнів

Дніпро – У Дніпрі розпочалися тренування національної збірної України з баскетболу на візках. 14 спортсменів і одна спортсменка – учасники бойових дій на Донбасі, які отримали поранення та травми, – готуються до міжнародного турніру Ігор воїнів у США. Це буде перша участь української збірної в змаганнях такого рівня. Досі усі тренувальні збори баскетболістів на візках відбувалися в Києві, бо тільки там є три спортзали, пристосовані для їхніх потреб – з достатнім простором, рівними підлогами тощо. У Дніпрі така база одна – в спортшколі олімпійського резерву, де тренується місцевий баскетбольний клуб «Дніпро». Для більшості ветеранів щоденні заняття спортом – це спосіб не тільки не підтримувати себе в добрій фізичній формі, а й загоювати душевні травми.

Сергій Калитюк – дніпрянин, який зараз живе у Львові. З 2013-го року служив у 25-ій окремій повітряно-десантній бригаді ЗСУ за контрактом. Він був одним із тих десантників, яких в червні 2014 року направили на бойове завдання в аеропорт Луганська, уже захоплений проросійськими бойовиками. Сергій каже: вцілів дивом. Його групу планували посадити в один із трьох літаків – саме той, який потім збили терористи й у якому загинуло 49 бійців. Однак місце Сергієві з товаришами знайшлося в іншому літаку, який повернувся на базу неушкодженим.

Сергій Калитюк

А втім, вже за кілька днів на молодшого сержанта Калитюка чекала інша «гаряча» точка – Ямпіль. Вояки за наказом мали зачистити місто, але на підході до нього потрапили у засідку. Зав'язався бій. Сергія тяжко поранили при спробі порятунку побратима.

«Був штурм. Я допомагав другу – його поранили, а я все обдивився, щоб його витягнути. Чекав на медика, бо не знав, чи він транспортабельний. Потім снайпер поцілив у нього, в мене і в медика», – розповів Радіо Свобода Серій Калитюк.

Серед друзів у команді

Він вижив після чотирьох куль у спину й однієї в голову. Після поранення були три місці шпиталю у Львові. У цьому у місті залишився жити й лікуватися.

Спортом, каже Серій, він займався змалку, в армії був інструктором з рукопашного бою. До регулярних занять повернувся 2017-го року, коли трохи оговтався після поранення. Зараз він тренується одразу в кількох дисциплінах – стрільбі з лука, ручному велосипеді, регбі та баскетболі на візках. Аби покращувати результати, цим треба займатися щодня, вважає він.

«З 2017-го року я брав участь в Іграх ветеранів. Спершу мене не взяли до національної збірної, бо у мене був слабкий результат, потім – результат був хорошим, але не взяли мою категорію – стрільбу з лука серед професіоналів. Тепер мене вже взяли у збірну на Warrior Games. Ігри в США, до яких ми готуємося, будуть першими визначними для мене», – додав він.

Почав тренуватися, як тільки зняли операційні шви

29-річний Віктор Легкодух з міста Покрова, що на Дніпропетровщині, – у минулому кадровий військовий. Майор 25-ї бригади ЗСУ з весни 2014-го понад пів року воював у найгарячіших точках Донбасу. У серпні він отримав складну мінно-вибухову травму.

«Під час мінометного обстрілу міна впала прямо біля мене. Осколок зайшов у спину, зламав хребет і пошкодив спинний мозок», – розповідає ветеран.

Віктор Легкодух

Далі були сім місяців складних операцій та важкої реабілітації у шпиталях Харкова, Одеси та Львова. Віктор намагався не занепадати духом. На другий день після виписки, в реабілітаційному центрі, він познайомився зі своєю майбутньою дружиною. За кілька місяців пара побралася.

Увесь цей час допомагав й спорт. До фізичних вправ, каже, він повернувся майже одразу після операції, як тільки зняли шви. У баскетбол, розказує Віктор, грав ще під час навчання у військовому університеті та служби в армії. Після поранення, каже, про традиційну гру «на ногах» довелося забути, тепер грає на візку.

Перед матчем

«Ми не професійні спортсмени, але якщо ми будемо займатися, якщо будемо показувати гідні результати, то зможемо потрапити до паралімпійської збірної України. Це мотивація. Але наразі не йдеться про те, щоб усі військові, які отримали поранення, йшли у цю збірну. Це нереально. Чому я займаюся спортом? Спорт – це дуже хороший вид реабілітації як фізичної, так і психологічної», – говорить він.

Напівжартома Віктор каже: він – «мультиспортсмен». Окрім баскетболу на візках, займається штовханням ядра, метанням диску, стрільбою з пневматичного пістолета та пневматичної гвинтівки, їздою на ручному велосипеді, веслуванням на тренажерах. Тренується у спортзалі, і вдома, на тренажерах.

Торік у жовтні Віктор Легкодух здолав один із найпрестижніших світових забігів – Лондонський марафон. Через пандемію брав участь онлайн у Києві. Дистанцію у 42 кілометри він підкорив на візку.

«Найбільш гідні і з точки зору спорту, і з точки зору потреби в реабілітації»

Сергій і Віктор – двоє із 40 українських спортсменів-бійців, які представлятимуть Україну на Іграх воїнів (Warrior Games) у вересні нинішнього року в американському місті Орландо, штат Флорида. Вони й тепер змагатимуться з ветеранами семи країн: США, Австралії, Канади, Великої Британії, Данії, Нідерландів та Грузії.

У Дніпрі провела відкрите тренування збірна України з баскетболу на візках

37 українських юнаків і троє дівчат, серед яких і ветеранка-медик Яна Зінкевич, виборюватимуть першість у десяти адаптивних видах спорту, зокрема у стрільбі з лука, гольфі, легкій атлетиці.

Національна координаторка «Ігор нескорених» в Україні Оксана Горбач каже: усі учасники пройшли двотижневий кваліфікаційний відбір в Україні.

«Відбіркова комісія відбирала найкращих спортсменів до збірної упродовж двох тижнів. Це – ті сорок людей, які найбільш гідні і з точки зору спорту, і з точки зору потреби в реабілітації», – зазначила вона.

Збірна України з баскетболу на візках

Фінансують тренування українських спортсменів-ветеранів та їхню участь у міжнародному турнірі «Ігри воїнів» наразі з державного бюджету – через Міністерство у справах ветеранів.

…..

Warrior Games («Ігри воїнів») – це міжнародний мультиспортивний захід для військовослужбовців та ветеранів, які отримали поранення, травми чи захворювання під час виконання службових обов’язків. Змагання проводяться з 2010 року у США. У перші роки свого існування участь у турнірі брали команди родів військ американської армії. 2013 року до змагань долучилися представники Збройних сил Великої Британії, а 2021 року вперше участь у змаганнях візьме збірна команди України та збірні ще 6 держав-партнерів.