Про те, що кримчанин Іван Яцкін перебуває у слідчому ізоляторі «Лефортово» в Москві, стало відомо через чотири місяці після його затримання. Про це розповів адвокат Микола Полозов, як з'ясувалося, Яцкіна заарештували в Криму 16 жовтня 2019 року в селі Добре Сімферопольського району. Його дружина, на той момент громадянська, Гульнара Кадирова розповідала, що затримання Івана сталося настільки швидко, що вона навіть не встигла з ним попрощатися.
Гульнара Кадирова в будинку у мами Івана з молодшою дочкою
Кримчанина Яцкіна звинуватили за статтею «державна зрада» (275 стаття кримінального кодексу Російської Федерації). Ця стаття передбачає підписання адвокатом документа про нерозголошення ходу справи у зв'язку з наявністю державної таємниці. Ні про хід процесу, ні про те, у чому конкретно звинуватили Яцкіна, його адвокат не міг розповідати упродовж всього процесу. 21 травня 2021 року Верховним судом Криму був ухвалений вирок Івану Яцкіну у вигляді 11 років колонії суворого режиму. Пізніше, 16 вересня, Третій апеляційний суд Росії залишив цей вирок чинним.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Крим.Реалії запустили оновлений новинний додатокГульнара вперше змогла побачити чоловіка після його затримання лише на вироку.
«Чесно кажучи, коли звучав вирок, ще цього не сприймала. Ми просто дивилися один на одного, знаєте коли не давали побачень і не було можливості спілкуватися, може бути навіть суддю слухала просто краєм вуха. Ми просто стояли й дивилися один на одного», ‒ згадує зустріч із чоловіком Гульнара. Вона каже, що дуже хвилювалася, дізнавшись, що Яцкін збирається подавати апеляційну скаргу на рішення суду ‒ каже, що знає про випадки, коли в апеляційному суді термін збільшували.
Гульнара Кадирова
Між винесенням рішення суду першої інстанції та очікуванням засідання суду другої інстанції Гульнара з Іваном розписалися в СІЗО, офіційно узаконили свій шлюб.
«Розписатись у СІЗО ‒ це як біг з перешкодами, ‒ згадуючи, посміхається Гульнара, ‒ це дійсно так. Я, напевно, скоро стану писарем. Тому що потрібно було написати дозвіл в одну інстанцію, в другу інстанцію, в третю. І за кожний «пчих» потрібно щось писати».
Гульнара розповідає, що в неї зібралася ціла тека документів, яку вона готувала для того, щоб розписатися зі своїм на той момент громадянським чоловіком, і резюмує ‒ якщо комусь знадобиться, вона зможе дати зразки. Спочатку було подане клопотання про вступ у шлюб, потім клопотання про відвідування нотаріуса, який підписав довіреність, отриманий дозвіл від начальника СІЗО, оформлений дозвіл на побачення з метою вступу у шлюб.
Всі ці процедури Гульнара проходила двічі: каже, що найбільше боялася, що не встигне до того, як його справу розглянуть в апеляційному суді в місті Сочі.
«Навіть більше, в одному з дозволів була помилка ‒ прізвище Івана написали у множині. Дуже хвилювалася, що мені всіх Яцкіних будуть виводити з СІЗО по черзі, а я буду обирати когось одного», ‒ іронізує жінка.
Гульнара описує, що в СІЗО їм виділили невелику кімнату для одруження, в якій стояв стіл і дві лавки.
«Я ще перед цим попросила співробітницю РАГСу довше щось заповнювати, щоб у нас був час поспілкуватися. Звичайно ж, всього цього «клянусь у хворобі й здоров'ї», цього всього не було. Просто ви згодні? Ви згодні? Підпис тут, підпис тут, все. Дві три хвилини, і я вийшла зі слідчого ізолятора законною дружиною», ‒ говорить Гульнара та згадує, що за руки потриматися їм вдалося.
Мама Яцкіна, Таїсія Ананіївна з онукою Ріаною
Фактично, за вирахуванням часу, проведеного в СІЗО, Івану Яцкіну залишилося відбувати покарання 9 років. Зараз, одружившись з ним, Гульнара може подавати заяви на довготривалі побачення в колонії, куди він буде етапований. Гульнара говорить, коли аналізувала вирок, ухвалений чоловікові, вона постійно думала про дітей.
«Дев'ять років, це коли він вийде дітям буде вже 13, 12, 10 років. Тобто, діти будуть абсолютно інші, не такі, як зараз. І я думала не про те, як багато це 9 років, а про те, що він пропустить найцікавіше: як діти будуть рости, як підуть до садка, до школи, перше вересня. Ось які були перші думки».
У Івана та Гульнари троє неповнолітніх дітей: Ринату, найстаршому, п'ять років, Арсену чотири роки, а Ріані, дівчинці, яка народилася вже після арешту тата, скоро виповниться два роки. Вона вже ходить і росте дуже схожою на свого батька в дитинстві.
Ріана поруч з дитячою фотографією тата
Гульнара описує першу зустріч з Ріани з Іваном так: «Я зайшла з нею на руках до кімнати для короткочасних побачень, Ваня, коли нас побачив, він аж підскочив. І я кажу, Ріана, ось дивись, тато. Вона почала відразу соромитися, потім заснула прямо в мене на руках і прокинулася під кінець побачення. Але коли ми з нею їхали назад машиною, вона стала чітко так говорити слово «тато». Кадирова розповідає, що не знайшла потрібних слів, щоб пояснити старшим дітям, де перебуває батько: поки що говорить, що тато далеко й передає від нього привіти, читає листи та повторює, що він їх дуже любить.
Ринат і Арсен, сини Гульнари і Івана
Мама Івана Яцкіна, Таїсія Ананіївна, вперше побачила сина після арешту на кілька хвилин. Їй дозволили зайти після вироку до зали.
«Це не передати, я його коли побачила, помацала, за ручки потримала. Ну це не передати: стільки ночей уявляти, плакати, нарешті побачити».
Упродовж більшої частини інтерв'ю мама плаче, а потім питає, чи можна звернутися до президента України Володимира Зеленського. Крим.Реалії публікують її звернення повністю:
«Я дуже, дуже прошу, Володимире Олександровичу, я на коліна встану. Будь ласка, допоможіть мою дитину звільнити. Троє діток, так мені шкода, ростуть без батька, і мені важко. Скільки мені залишилося. Хотілося б побачити синочка».
Таїсія Ананіївна плаче, розповідаючи про сина
І Гульнара, і Таїсія Ананіївна наприкінці бесіди просять подякувати всім, хто допомагав з передачами, документами, постійно підтримував і хвилювався за сім'ю та Івана. Вони перераховують довгий список імен і міст, звідки допомагали родині.
«Тільки подякуйте від нас усіх обов'язково, бувають же люди. Чужі здається, а справжні», ‒ просить Таїсія Ананіївна в кінці бесіди вже на порозі будинку.