Тема збиття Іраном українського літака авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» на початку 2020 року не втрачає своєї актуальності. Попри те, що з моменту катастрофи минуло вже 17 місяців, все ж відомостей про перебіг слідства на території Ірану, про імена підозрюваних та обвинувачуваних осіб досі немає. Про відповідальність Ірану за катастрофу літака «МАУ» згадали у своєму комюніке лідери країн «Групи семи», яке вони оприлюднили за підсумками саміту, що відбувся у Великій Британії 11–13 червня. «Ми підтримуємо зусилля, спрямовані на забезпечення прозорості, підзвітності та справедливості для жертв рейсу 752 авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», – йдеться в заяві. Іран, зі свого боку, наполягає на кваліфікації цієї трагедії як неумисне вбивство і людська помилка.
Раніше, на початку червня, в Україні пройшли дводенні переговори з іранською делегацією щодо збиття Іраном українського літака, на яких українська сторона наполягала на офіційному підтвердженні завершення слідства щодо винних у збитті українського літака та стану судового слухання.
Але в ексклюзивному інтерв'ю Радіо Свобода Гюндуз Мамедов, заступник генерального прокурора України та керівник кримінального розслідування справи заявив, що він зовсім не задоволений результатом цих переговорів, оскільки підхід Ірану до переговорів був, за його словами, не тільки незадовільним, але й обурливим.
Гюндуз Мамедов: Якщо коротко, то з кримінального блоку розслідування нічого нового ми не почули. Жодного з питань остаточно не закрили. Нам офіційно повідомили інформацію, яку ще декілька місяців тому ми чули з новин, а саме, що в їхній справі 10 обвинувачуваних осіб, і начебто 6 із них перебувають під вартою. Однак жодних документів на підтвердження цього факту нам не передано.
Під час переговорів іранська сторона намагалася не виходити за межі змісту технічного звіту, але технічне розслідування жодним чином не спрямоване на встановлення вини конкретних осіб, дії яких призвели до трагедії. А саме ці питання є ціллю та завданням кримінального розслідування і, як на мене, іранська сторона умисно уникає відповідей на ключові питання кримінального процесу, ховаючись за технічним звітом.
Звісно, такий стан співпраці нас не те, що не задовольняє, а й обурює.
– Чи озвучили нарешті імена та посади або іншу інформацію щодо підозрюваних (обвинувачуваних) в Ірані?
Нам офіційно повідомили інформацію, яку ще декілька місяців тому ми чули з новинТут і далі Гюндуз Мамедов
– З цього приводу іранська сторона наголосила на неможливості оголошення персональних даних цих осіб до ухвалення вироку суду. Чутливим для них є і питання, що обвинувачувані є військовослужбовцями, а тому розголошення даних щодо них заборонене на національному рівні.
Іранська сторона каже, що передала справу до суду. І голова їхньої делегації пан Мохсен Бахарванд запропонував українським прокурорам ознайомитися з матеріалами цієї справи в межах національного законодавства. Крім того, по кожному з 10 обвинувачуваних в Ірані осіб пообіцяли надати кваліфікацію злочину. І під ці дані ще витяги з законодавства щодо міри відповідальності. Сподіваємося на реалістичність пропозицій. Ми вже підготували відповідний лист до Ірану і хочу вкотре запевнити іранську сторону в дотриманні з нашого боку умов конфіденційності та готовності до співпраці.
– Чи означені конкретні терміни?
Гюндуз Мамедов
– Складно говорити про терміни ознайомлення з матеріалами, коли реалізація цього рішення залежить від кількох ланок. Ми підготовчі процеси запустили.
Що стосується питання кваліфікації, сподіваюся, це не потребуватиме багато часу. Вони надавали нам уже витяг, який містив інформацію про те, що їхня справа розслідувалася за фактом неумисного вбивства.
– Чи пояснив Іран, чому не виконуються попередні домовленості щодо активнішої взаємодії на рівні правоохоронних органів?
Чутливим для них є і питання, що обвинувачувані – військовослужбовці, а тому розголошення відомостей щодо них заборонене на національному рівні
– Левова частка домовленостей не виконана і, звісно, ніяких пояснень ані офіційно, ані off the records (спілкування без можливості запису – ред.) ніхто не надає! Належна співпраця, як того вимагає міжнародне право та зобов’язання, взяті в тому числі й Іраном, повністю відсутня. Понад рік Іран демонструє непрозорість слідства і, я вкотре наголошую, усіляко затягує переговорний процес та кримінальне розслідування. Прикриватися військовою таємницею, замовчувати відповіді на важливі питання в той час, як вчинено злочин міжнародного характеру проти громадян п’яти іноземних країн, є прямим порушенням міжнародних норм та спробою приховати правду. Мені особисто незрозуміло, що саме становить державну військову таємницю, наприклад, у питанні дії другої ракети.
Під час переговорів український експерт поставив конкретні запитання щодо ефективної зони дії чи ураження ракети, що застосовується у ЗРК ТОР-М1, однак ми не почули на це відповідей.
І щоразу, коли ми ставимо незручні запитання щодо роботи ЗРК ТОР-М1, іранська сторона або уникає відповіді на запитання загалом, або надає відповіді, що, м'яко кажучи, не є реалістичними.
– Як Іран пояснив відмову створити спільну слідчу групу?
Прикриватися військовою таємницею, замовчувати відповіді на важливі питання... є прямим порушенням міжнародних норм та спробою приховати правду
– Відмова у створенні спільної слідчої групи – це право Ірану, яке зумовлене їхнім національним законодавством. Ми поважаємо це право. Але наскільки ми зробили висновок від «взаємодії» з іранською стороною, ключовою причиною відмови все ж таки є наша кваліфікація цього злочину як умисного: умисне вбивство 176 пасажирів і членів екіпажу та умисне знищення літака. Вони розслідують неумисне вбивство, людську помилку і – відповідно – міра відповідальності в цьому випадку зовсім інша.
З усім тим, ми не отримали від іранської сторони фактів доведення неумисного його вчинення. На підставі чого ми маємо сьогодні робити висновок щодо неумисного вбивства? Прийняти на віру?
Сподіваємося, що саме можливість доступу до матеріалів справи, обіцяна Іраном, зможе переконати нас у ненавмисному характері вчинення злочину. Обов’язково мають бути протоколи допитів обвинувачуваних осіб, висновки військових експертиз, дані, отримані з апаратури документування бойової машини ТОР-М1.
– Сімнадцять місяців по тому ми так і не розуміємо, що сталося. Дії Ірану допомагають встановити правду чи заважають?
На підставі чого ми маємо сьогодні робити висновок щодо неумисного вбивства? Прийняти на віру?
– Я б так не ставив запитання. Ми рухаємося паралельними шляхами. І незалежно від результатів співпраці з Іраном, ми рухатимемося своїм шляхом, адже маємо на це повну юрисдикцію і чомусь на кожному з етапів переговорів ми повинні це доводити. Але, думаю, під час третього раунду переговорів ми поставили крапку в цій дискусії.
Під час всього процесу вони апелювали, що це виключно їхня компетенція і вели діалог в межах Чиказької конвенції. У контексті кримінального кейсу українська сторона неодноразово наполягала на застосуванні Монреальської конвенції 1971 року в питанні співпраці. Іран вибірково вирішив застосовувати цей міжнародний документ, лише в частині двох статей, констатуючи свої виключні права. Але вибачте, як можна міжнародний договір застосовувати в частині, в якій зручно. Якщо Іран є стороною конвенції, то зобов’язаний її виконувати цілком.
Тому довелося нагадати Ірану їхні ж аргументи у справі іранського рейсу IR 655 у 1988 році, коли вони наполягали виключно на застосуванні Монреальської конвенції. Цей приклад подвійних стандартів з їхнього боку ми обов’язково оголосимо в міжнародних інстанціях.
– Іранська сторона визнала, що слухання будуть закритими, але можливо представникам України дозволять бути присутніми хоча б під час окремих засідань. Чи відповідає це очікуванням України?
– Ми сподіваємося, що такий дозвіл буде надано українській стороні, і ми зможемо побачити справедливий судовий процес.
– Зважаючи на непрозорість Ірану в розслідуванні цього злочину, постраждалі родини чекають допомоги від інших країн. Які майбутні кроки України стосовно продовження кримінального провадження, співпраці з партнерами з інших країн?
– Ми розслідуватимемо цю справу у співпраці або без неї доти, допоки не буде встановлена істина та не відбудеться правосуддя.
По суті, Україна самостійно розслідує цю трагедію, в той час, коли постраждалі країни перебувають більше у позиції спостерігача. Так, справа важка, доступу до території, доказів, свідків немає, але ми маємо досвід роботи в умовах екстериторіальності. І родичі жертв нас просто не зрозуміють, якщо ми не діятимемо. Сподіваюсь, що наші партнери також поділяють таку позицію.
Ми знаємо, що Канада готує свій звіт і, звісно, якщо в ньому будуть нові відомості щодо обставин справи, цей звіт оцінюватиметься разом з іншою доказовою базою.
Але хотілося, щоб наші канадські колеги надали нам першоджерела, використані для складання цього звіту.
– Чи бачите у злочині, скоєному Іраном, ознаки воєнного злочину? Чи є можливість в України звернутися до Міжнародного кримінального суду з проханням відкрити кримінальне провадження?
По суті, Україна самостійно розслідує цю трагедію, в той час, коли постраждалі країни перебувають більше у позиції спостерігача
– Ми не виключаємо ознак воєнного злочину, зокрема, недотримання принципу розрізнення. Тобто виконавець остаточно не переконався, що літак був не військовою ціллю, а цивільним об’єктом. Навіть, якщо розглядати це діяння, як стверджує іранська сторона, ненавмисним, це не знімає з них відповідальності за недотримання цього принципу. З приводу звернення до МКС, Україна не є стороною Римського статуту. Наше нинішнє співробітництво в рамках збройного конфлікту визначене постановою Верховної Ради й обмежується тільки злочинами, вчиненими на тимчасово окупованих територіях Донбасу та Криму. Однак серед жертв катастрофи є громадяни Канади, яка є таким учасником. І ми готові надати Канаді усі матеріали провадження для їхнього звернення до МКС.
Фоторепортаж: у «Борисполі» прощалися із загиблими у катастрофі літака «Тегеран-Київ»