«Російським бойовикам доведеться відповісти за воєнні злочини на Донбасі та в Криму» – заступник генпрокурора України Мамедов

«Жорна історії мелють повільно, але невідворотно». До образності юристи-міжнародники в принципі не схильні, проте до такого порівняння вдаються часто. Так часто, як лунають запитання, коли Російська Федерація відповість за розв’язану проти України війну, а окремі російські громадяни будуть покарані за вбивства, катування, переслідування українців на Донбасі та у Криму. Юридичне протистояння агресії Росії – через міжнародні позови, процеси, санкції – є для України не менш важливим, ніж протистояння військове. Можливо, не завжди послідовно й вдало, але й на юридичному фронті Україна також продовжує воювати.

Міжнародний кримінальний суд у Гаазі інколи неофіційно називають «Гаазьким трибуналом», вважаючи його своєрідним нащадком Нюрнберзького трибуналу, де судили воєнних злочинців Другої світової. Однак на відміну від Нюрнберзького чи більш наближеного до наших часів Міжнародного трибуналу щодо Руанди, що були трибуналами ad hoc (створеними на конкретний випадок, для розгляду порушень, учинених на одній території та/або в рамках одного збройного конфлікту – ред.), Міжнародний кримінальний суд (МКС) є судом постійно діючим.

Як Україна співпрацює з цією судовою установою в розслідуванні воєнних злочинів, скоєних комбатантами російськими (і не тільки) на українських територіях Донбасу та Криму? Про це спілкуємось із заступником генерального прокурора України Гюндузом Мамедовим, який в Офісі генпрокурора курує роботу Департаменту з нагляду за розслідуванням злочинів, скоєних в умовах збройного конфлікту (неофіційно його називають «департаментом війни» – ред.).

Заступник генпрокурора України Гюндуз Мамедов

– Пане Мамедов, від початку збройної агресії Росії проти України Офіс генпрокурора доправив до МКС загалом 15 інформаційних повідомлень. Сім із них стосуються Донбасу, решта – Криму. Останнє за часом датоване, здається, липнем цього року, там ішлося про «масштабні та систематичні порушення майнових прав». Поясніть, будь ласка, що означають ці «інформаційні повідомлення»? Який статус і значення вони мають у комунікації між Україною та Міжнародним кримінальним судом?

– Інформація, яку направляємо до Офісу прокурора МКС, як правило, є тематичною. Тобто, разом із правозахисними та громадськими організаціями ми систематизуємо випадки вчинення конкретного виду воєнного злочину або злочину проти людяності.

Наприклад, якщо йдеться про Крим – це насильницьке переміщення цивільного населення, незаконний призов кримчан до лав Збройних сил Російської Федерації. В останньому повідомленні щодо порушень майнових прав, про яке ви згадали, мовиться про систематичні та широкомасштабні дії окупаційної влади. Вони здійснюється на всій території Кримського півострова із залученням практично так званих «судових органів».

Таким чином, до Міжнародного кримінального суду ми доводимо факти, що можуть свідчити про контроль країни-агресора над окупованою територією.

Останнє з інформаційних повідомлень щодо Донбасу стосувалося позасудових страт українських військовослужбовців у ході боїв за Іловайськ та Дебальцеве. Також у ньому висвітлювалася практика ведення Росією бойових дій «чужими руками», тобто залучення нею до конфлікту підконтрольних незаконних збройних формувань.

Щодо Іловайська найближчим часом передамо до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду ще один пакет зібраних доказів про вчинення російськими військовими воєнних злочинів. Зокрема, нові факти порушень російським військовим керівництвом домовленостей стосовно «зеленого коридору» для відходу українських сил під Іловайськом.

– Тобто станом на сьогодні Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду все ще вивчає нашу ситуацію?

– Так, на основі інформації, що подається українськими органами прокуратури спільно з правозахисними організаціями, Офіс прокурора МКС здійснює попереднє вивчення ситуації в Україні.

Відповідно до Римського статуту, документа, що регламентує діяльність МКС, у разі, якщо прокурор МКС зробить висновок про наявність достатніх підстав для початку розслідування, то він звертається до Палати досудового провадження з проханням надати дозвіл на це.

Ми всі розуміємо важливість і серйозність ухвалення рішення про розслідування ситуації, пов’язаної зі збройним конфліктом в Україні, тому сподіваємось на виважений підхід.

Генеральний прокурор Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда (праворуч)

– Україна не оголошувала стану війни, обмежившись запровадження режимів АТО/ООС. Як цей факт може юридично вплинути на майбутні позиції України в Міжнародному кримінальному суді?

– На оцінку ситуації Міжнародним кримінальним судом озвучена обставина не впливає. Для кваліфікації збройного конфлікту, як такого, ані міжнародні конвенції, ані доктрина міжнародного гуманітарного права не вимагають факту його визнання стороною конфлікту або формального оголошення війни.

Міжнародний кримінальний суд (ICC/CPI). Гаага (Нідерланди)

– Щодо Донбасу в звітах Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду одночасно фігурують поняття і «неміжнародного», і «міжнародного збройного конфлікту». Останній, як вважають у прокурора МКС, розпочався не пізніше 14 липня 2014 року. Чому саме ця дата?

– У своїх звітах Офіс прокурора не конкретизує, чому саме така дата обрана для відліку міжнародного збройного конфлікту. Але у цей день у Луганській області був збитий літак Ан-26 Збройних сил України, загинули два пілоти.

Наша позиція полягає в тому, що збройний конфлікт між Україною і Росією розпочався 20 лютого 2014 року з окупації Криму. Цей конфлікт триває донині.

– Війна – це передусім людські жертви. І вже потім фінансові збитки. Чи оцінювалися події в Криму та на Донбасі через призму завданої Україні матеріальної шкоди?

– За попередніми даними матеріалів кримінальних проваджень, лише щодо Криму збитки сягають одного трильйона гривень. Очевидно, це не зафіксована сума, адже агресія РФ триває, як тривають і порушення прав громадян на окупованих територіях півострова та Донбасу.

Генпрокурор МКС Фату Бенсуда і заступник генпрокурора України Гюндуз Мамедов

– Скільки кримінальних проваджень (і яких саме з найбільш масштабних) нині перебуває під процесуальним керівництвом так званого «департаменту війни» Офісу генерального прокурора України?

– Департамент – це такий собі мозковий центр, що координує роботу слідчих органів, виробляє єдиний підхід в розслідуванні та кваліфікації. Під його процесуальним керівництвом наразі перебуває майже 200 кримінальних проваджень. Це такі глобальні, резонансні справи, на кшталт захоплення Криму та розв’язання війни на Донбасі; взяття у полон українських моряків у Керченській протоці в листопаді 2018 року; справа рейсу MH17; Іловайська і Дебальцевська трагедії 2014 та 2015 років відповідно.

– Хіба раніше подібної координації не було, а справи не розслідувалися?

– До утворення в листопаді 2019 року спеціалізованого Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, скоєних в умовах збройного конфлікту, у складі Офісу генерального прокурора питаннями цієї категорії злочинів у різні часи займались до п'яти підрозділів. Зрозуміло, що про єдиний, системний підхід у такому випадку говорити складно. Хоча стверджувати, що не робилося взагалі нічого, буде теж неправильним.

Важливо, що аналогічні підрозділи створені й у прокуратурах Донецької та Луганської областей. Їхнє завдання – розкрити понад 14 тисяч злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях та в умовах збройного конфлікту: катування військовополонених та цивільних осіб, обстріли цивільної інфраструктури, використання забороненого Женевськими конвенціями озброєння, Маріупольська та Волноваська трагедії в 2015 році. За кожним фактом смерті українських військовослужбовців та цивільних осіб обласні прокуратури відкривають провадження та координують слідство.

Прокуратурою Автономної Республіки Крим здійснюється процесуальне керівництво в понад тисячі кримінальних проваджень, таких як порушення майнових прав, примусова депортація, колонізація півострова, незаконний призов, переслідування членів Меджлісу тощо.

Усі ці справи є надскладними та багатоепізодними. Наприклад, у кримінальних провадженнях, що на контролі в Департаменті, зареєстровано понад 700 епізодів, обсяг лише окремих справ складає понад 1500 томів.

Насправді це колосальна робота з дослідження подій усього періоду ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України. І все це при відсутності доступу до окупованих територій, неможливості проведення всіх необхідних слідчих дій, законодавчі перепони тощо. Тут я маю на увазі відсутність можливості застосувати процедури заочного досудового розслідування та судового розгляду, обмеження строків досудового розслідування (це так звані «правки Лозового»).

Ми неодноразово звертались щодо внесення змін до законодавства про застосування інституту заочного розслідування та про скасування «правок Лозового» у відповідній категорії злочинів.

Нашим наступним завданням є створення окремих підрозділів в органах досудового розслідування (СБУ, Нацполіції, ДБР), які б спеціалізувались на розслідуванні воєнних злочинів та злочинів проти людяності.

– Враховуючи масштабність ускладнень, чи мають ці справи бодай якусь перспективу?

– Колишній президент Республіки Сербської в Боснії Радован Караджич і командувач армії боснійських сербів Ратко Младич понад 10 років переховувалися від Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії, але врешті-решт їх засудили до довічного ув’язнення.

Не хочу сказати, що питання переслідування воєнних злочинців ми цілковито передаємо до міжнародних установ. Це в першу чергу є завданням органів влади України. Але приклади з Караджичем і Младичем ілюструють невідворотність покарання за міжнародні злочини.

Що стосується притягнення до відповідальності на національному рівні. Тільки з початку цього року прокурорами Департаменту повідомлено про підозру 47 особам, у тому числі й співробітникам спецслужб Росії, які схиляли громадян України до держзради. Крім того, в 2020 році судами ухвалено сім обвинувальних вироків.

Можу навести як приклад справи «міністра охорони здоров’я» окупаційної адміністрації АР Крим Петра Михальчевського і колишнього депутата Верховної Ради АР Крим Василя Ганиша. Суд визнав їх винними у держзраді та засудив до 10 і 12 років позбавлення волі відповідно.

Міжнародний кримінальний суд у Гаазі (Нідерланди)

– У 2016-му, ледь не наступного дня після того, як у своєму річному звіті Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду назвав події в Криму «міжнародним збройним конфліктом», Російська Федерація вдалася до демаршу. Вона відкликала свій підпис під Римським статутом, що в подальшому унеможливлює його ратифікацію. Україна Римський статут підписала, але не ратифікувала його. Ще одна перешкода?

– По-перше, як я вже казав раніше, перепон на нашому шляху вистачає. За існуючих обставин, Російська Федерація дійсно не зобов’язана виконувати рішення МКС чи його запити, наприклад, про видачу обвинуваченого.

Проте ніщо не триває вічно, у тому числі, це стосується позиції держав щодо ухвалення юрисдикції міжнародних трибуналів. Також не варто забувати про посилення міжнародних санкцій щодо держави, яка покриватиме міжнародних воєнних злочинців.

По-друге, двері для ратифікації Римського статуту Україна для себе відкрила в 2016 році, коли парламент вніс зміни до Конституції. Вони набули чинності в 2019-му. Нагадаю, що на сьогодні Суд має повноваження розслідувати і засуджувати за воєнні злочини, вчинені в Криму і на сході України, адже у 2015 році Верховна Рада України своєю заявою прийняла його юрисдикцію ad hoc.

– Нещодавно Росія через власний референдум внесла правки до Конституції, згідно з якими національне російське законодавство стало мати перевагу над міжнародним. Тобто навіть якщо Міжнародний кримінальний суд оголосить вирок, скажімо, першим особам російської держави, вони все одно можуть проігнорувати судове рішення?

– Повторюся: уникати відповідальності вічно не вдасться. Я вірю в міжнародне право та в успіх спільних дій міжнародної спільноти. Відповідати за злочини доведеться. Рано чи пізно. І окремим особам, і державі-агресору. В тому числі за завдані збитки в період окупації.