Незграбні та запізнілі зусилля Росії контролювати інтернет

МОСКВА – Коли цього тижня Росія оголосила, що уповільнить доступ до Twitter через ніби-то невидалення соцмережею небажаних матеріалів, це сприйняли як знак того, що Кремль почав виконувати свої погрози взяти інтернет під контроль.

«Це змусить усі інші соціальні мережі та великі іноземні вебкомпанії зрозуміти, що Росія не буде й далі мовчки спостерігати за тим, як порушуються наші закони», – сказав журналістам тамтешній депутат, який є співавтором законів, що легалізують такий крок.

Але ця ініціатива вийшла боком, коли користувачі по всій країні почали повідомляти, що низка урядових вебсайтів, у тому числі сторінки Кремля та Міністерства внутрішніх справ, тимчасово не працювали.

Лише кілька місяців тому російська влада не змогла заблокувати месенджер Telegram після двох років тиску. Ця спроба призвела до відключення 16 мільйонів IP-адрес на платформах Amazon і Google та викликала насмішки технічних експертів у всьому світі.

Тож останній інцидент із Twitter призвів до нових заяв про те, що Росія сама собі стріляє в ногу, коли намагається утвердити контроль над іноземною технологічною компанією, і став нагадуванням про давню та незграбну кампанію Кремля з метою запрягти інтернет.

«Вони хочуть спрямувати розум російських громадян у тому напрямку, який вони вважають правильним, – каже Дмитро Галушко, незалежний консультант із питань інтернету. – Але часто це йде не за планом».

Своєю «великою стіною доступу» (Great Firewall) Китай рано і швидко почав запроваджувати систему перевірки даних, а також блокування IP-адрес і доменних імен. Росія, де 78 відсотків населення підключені до інтернету, діяла повільно та багато в чому упустила свій шанс у цьому напрямку.

Сьогодні інтернет настільки громіздкий і складний, що посилювати регулювання набагато складніше. Це призвело до тривалої та запеклої боротьби між російським урядом та інтернет-компаніями відколи Володимир Путін почав свій третій термін на посаді президента у 2012 році й вирішив звузити простір для інакомислення – як онлайн, так і офлайн.

Після масових антиурядових протестів того ж року Путін підписав закон, який дає змогу владі блокувати ти вимикати вебсайти без рішення суду. Сотні вебсайтів додали до офіційного чорного списку, але цей метод сприйняли як надто грубий і обмежений. До того ж доступність дешевих віртуальних VPN-мереж та інших проксі-сервісів дозволило росіянам обходити державну цензуру.

Тим часом інтернет продовжував швидко поширювати свій вплив – і цим надав можливість кинути виклик наративам Кремля, які щодня транслюються 70 відсоткам росіян, котрі досі отримують новини переважно з підконтрольного урядом телебачення.

Ці зміни чітко означив усе більший вплив опозиційних постатей, таких як Олексій Навальний, запеклий борець із корупцією. Він пережив отруєння, яке, як вважає, організував сам Путін, і тепер Навальний перебуває у в’язниці за звинуваченнями, які його прибічники заперечують як сфабриковані.

Навальний та його команда випускали блискучі розслідування корупції, які іноді набирали десятки мільйонів переглядів на YouTube та підбурювали молоду частину суспільства, тоді як ця американська платформа відеохостингу титанічно зростала глобально.

«З’явилася зона вільної інформації, й це змушує владу нервувати, – каже Денис Волков, заступник директора Левада-Центру, незалежної дослідницької компанії, яка у своїх соціальних опитуваннях документувала зменшення популярності державного телебачення на відміну від онлайн-платформ. – Люди, які користуються інтернетом, читають Telegram-канали й дивляться YouTube, набагато критичніші до уряду».

У 2020 році новорічне привітання Путіна подивилися 26,5 мільйона осіб, згідно з даними переглядів шести основних державних телеканалів. Для порівняння: два відео, опубліковані в грудні Навальним, який розкрив подробиці ймовірної причетності Кремля до свого отруєння минулого серпня – зібрали кожне по 22 мільйони переглядів лише на YouTube. Ще одне розслідування Навального про чорноморський палац, який імовірно належить Путіну, має приблизно 115 мільйонів переглядів.

Кремль відповів узгодженим, але часто незграбним, нападом на свободу слова в інтернеті. У 2019 році Росія ухвалила закон про «суверенний інтернет», який надає чиновникам широкі повноваження обмежувати інтернет-трафік, аж до ізоляції країни від транскордонних інтернет-з’єднань під час надзвичайних ситуацій. Москва неодноразово попереджала, що готова на це піти, якщо заворушення набудуть серйозних масштабів.

У 2020 році проти росіян порушили 289 кримінальних справ за публікації в соцмережах, більшість із яких влада вважає розповсюдженням дезінформації, за даними звіту правозахисної групи «Агора». За наклеп в інтернеті зараз карають ув’язненням до двох років.

У січні та на початку лютого пройшла низка антиурядових протестів, які активно пропагувалися на таких платформах, як Facebook, YouTube та TikTok, китайському додатку для відео, що відіграв велику роль у розміщенні контенту на підтримку Навального. Це зумовило Кремль краще налаштувати свій апарат цензури інтернету.

«Ми з вами, на жаль, знаємо, що таке інтернет, як він використовується для просування абсолютно неприйнятного контенту», – на початку березня сказав Путін, який раніше називав інтернет-проєктом ЦРУ і який, як відомо, сам уникає всесвітньої мережі.

Незадовго після цього Кремль сповільнив швидкість доступу до Twitter. Уряд звинуватив компанію в тому, що вона роками не виконувала вимог видалити майже три тисячі публікацій про нелегальні наркотики, дитячу порнографію та самогубства, і пригрозив їй штрафами. Twitter заявив про зусилля, спрямовані уповільнити роботу соцмережі в Росії, та засудив «спроби блокувати й гальмувати суспільний діалог у мережі». Компанія також згадала про свою політику нульової терпимості до сексуальної експлуатації дітей та іншої незаконної поведінки, яку можуть просувати на вебсайті.

Інші західні платформи також стали мішенню Кремля. Служба нагляду за комунікаціями Роскомнадзор висунула вимогу видалити відео Навального з YouTube, й одночасно тисне на Google, материнську компанію YouTube, змінити свої алгоритми, щоби підняти перегляди контенту прокремлівських журналістів. А Facebook оштрафували торік на 63 тисячі доларів за порушення російського законодавства про дані.

Пряник до батога погроз і штрафів – це доморощена інфраструктура сервісів, які мають замінити мережі Facebook, YouTube, Google та інші іноземні вебсайти. Такі компанії, як «Яндекс» та Mail.ru починали як пошукова система та електронна пошта – відповідно, і достатньо розширились, щоби стати великими гравцями російського сегменту інтернету.

Й оскільки багато урядових послуг у Росії вже пропонують виключно онлайн, у громадян немає вибору, крім як із ними взаємодіяти. А це відкриє можливості для нових російських розробників із квітня, коли новий закон вимагатиме, щоби набір додатків, затверджених урядом, завантажувався на смартфони та інші електронні пристрої, що продаються в Росії.

Президент Росії Володимир Путін відвідує головний офіс «Яндексу», найбільшої російської пошукової системи. Москвіа, вересень 2017 року

«Це китайська модель: змусити людей жити в бульбашці доморощених додатків, – каже Андрій Солдатов, співавтор книжки «Червона мережа» («The Red Web») та експерт із російського інтернету. – І цю інфраструктуру не так важко створити, особливо якщо у вас настільки централізована країна, як Росія».

Але поки Росія висиджує розробників, здатних керувати цим процесом, компанії, які перенаправляють свій трафік через Amazon і Google, чинять спротив. А ще виникають нові додатки, такі як Clubhouse, що захоплюють увагу російських користувачів.

«Вам постійно доводиться наздоганяти та знаходити способи заткнути діри», – каже Солдатов.

Оскільки подальші протести плануються перед парламентськими виборами у вересні, є побоювання, що Росія вдасться до «ядерного варіанту» дій: масово заблокувати найбільші соцмережі в стилі таких країн, як Іран, Туреччина та Єгипет. У 2018 році Росія відрізала доступ до ділової мережі LinkedIn, що широко було сприйняте як пробний крок. А після крайнього випаду в бік Twitter, мало хто з аналітиків відкидає шанси того, що наступними будуть більші платформи.

«Це початок нової ери, коли Росія експериментуватиме з методами, які відточила з часом, – каже Саркіс Дарбінян із «Роскомсвободи», громадської організації, яка стежить за онлайн-цензурою в Росії. – Хоч він грубий і незграбний, цей напад виходить на новий рівень. Й очевидно, що Facebook і Google цілком можуть стати наступними».