Рік президентства Володимира Зеленського: що з Кримом?

Україна не відмовляється від своїх позицій у питаннях повернення політв'язнів і територій, зокрема анексованого Криму ‒ про це на великій пресконференції 20 травня сказав президент Володимир Зеленський. У цей день виповнився рік з моменту його вступу на посаду глави держави.

Володимир Зеленський висловив надію на те, що після спаду епідемії коронавірусу відбудеться нова зустріч у «нормандському форматі», яка призначена, перш за все, для врегулювання конфлікту на Донбасі. Президент додав, що «готовий до будь-якого формату, який би наблизив нас до припинення війни, повернення наших людей і наших територій». Раніше міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков повідомив, що влада України хоче створити міжнародний майданчик для переговорів щодо деокупації Криму. Про це йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

У День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу 18 травня Володимир Зеленський провів зустріч з представниками Меджлісу та за її підсумками оголосив про створення спеціальної робочої групи в Офісі президента.

Член Меджлісу, голова правління Кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв розповів Крим.Реалії, чому вважає такі рішення недостатніми.

Ескендер Барієв

‒ З одного боку, дуже добре, що хоча б 18 травня глава держави знаходить час зустрітися з членами представницького органу кримськотатарського народу ‒ згідно з постановою Верховної Ради, Меджліс має офіційний статус в Україні. Ми зустрілися, президент висловив співчуття, це правильно. З іншого боку, 18 травня ми маємо говорити про те, що ми зробили і що ми можемо конкретно зробити для подолання наслідків, пов'язаних і з депортацією, і з тривалими злочинами проти кримськотатарського народу. Треба показати конкретні шляхи та кроки. На зустрічі я нагадав, що ще з грудня 2015 року в прокуратурі триває розслідування у кримінальному провадженні за фактом геноциду кримськотатарського народу, але справу не передають до суду. Я попросив президента взяти це питання під особистий контроль, і він пообіцяв це зробити.

Ескендер Барієв зазначає, що повернення кримських політв'язнів у межах так званого великого обміну у вересні 2019 року можна вважати одним з позитивних підсумків року роботи Володимира Зеленського щодо Криму.

‒ Втім, ці процеси відбувалися і до вступу президента на посаду, тобто, тут не можна говорити, що тільки він цього домігся. Інший позитивний момент ‒ облаштування контрольно-пропускних пунктів на адміністративному кордоні в Херсонській області, щоб наші громадяни з Криму могли отримати елементарні послуги. З негативного ‒ конституційна комісія та робоча група для внесення змін до Конституції України для створення на півострові кримськотатарської національно-територіальної автономії були розпущені. На жаль, це питання так і зависло. Окрім того, раніше Володимир Зеленський доручив органам влади до грудня 2019 року розробити стратегію деокупації та реінтеграції окупованих територій, куди мали увійти і законопроєкти, пов'язані з кримськими татарами. Однак уже травень, і я не чув про якісь напрацювання.

На думку Ескендера Барієва, у президента Володимира Зеленського та його команди немає чіткого бачення державної політики з питань деокупації Криму та реалізації прав кримськотатарського народу як корінного. Однак народний депутат України від фракції «Слуга народу» Василь Мокан стверджує, що це не так.

Василь Мокан

‒ Проблема деокупації Криму не знята з порядку денного. На всіх міжнародних майданчиках представники нашої держави говорять про це, хоча Кремль робить усе можливе, щоб відвести кримське питання на другий план і сконцентруватися лише на Донецькій та Луганській областях. Тому завдання номер один ‒ щоб деокупація півострова не зникла з порядку денного. Завдання номер два ‒ відразу декілька напрямків. Ви знаєте, що президент ініціював створення робочої групи з проблем кримськотатарського народу ‒ політичних, економічних, соціальних. Було б добре паралельно заснувати посаду уповноваженого з питань кримськотатарського народу. Тим часом Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій також напрацьовує майданчик для створення єдиної затвердженої стратегії деокупації.

Василь Мокан підкреслює, що питання забезпечення прав кримськотатарського народу також не зняте з порядку денного у Верховній Раді.

‒ Я постійно спілкуюся з Ахтемом Чийгозом про внесення змін до Конституції України для створення кримськотатарської національно-територіальної автономії ‒ на мій погляд, вона також має всі підстави бути реалізованою в перспективі. Те, що за ці поправки не голосували ще в попередній каденції Верховної Ради, я вважаю недопрацюванням. Зараз у парламенті тривають дискусії з цього приводу, є великі й менші прихильники автономії ‒ але в будь-якому випадку у мене багато однодумців. Предметніше і глибше це питання депутати зможуть обговорити на рівні фракцій, як тільки відповідні зміни до Конституції будуть ініційовані. Я вважаю, що процес має запустити саме глава держави ‒ президент Володимир Зеленський.

На думку Василя Мокана, Україна також ініціюватиме створення нового переговорного майданчика з питання повернення анексованого Криму. Втім, провідний науковий співробітник Інституту суспільних наук Російської академії народного господарства і державної служби Сергій Беспалов переконаний, що Кремль такий майданчик не визнає.

‒ Цей проєкт не буде реалізований, тому що Росія не погодиться на переговори, а без її участі такого роду ініціативи позбавлені будь-якого сенсу. Я думаю, що зараз не може бути жодних аргументів, включаючи санкції, які могли б спонукати російське керівництво погодитися почати переговорний процес щодо Криму. Це означало б зізнатися в помилковості основних напрямків своєї зовнішньої політики, поставити під сумнів і міжнародні позиції країни, і внутрішню легітимність. Грубо кажучи, якщо зробити якісь поступки щодо Криму, то все посиплеться. Ця позиція не зміниться, якщо тільки в Росії, умовно кажучи, не станеться революція, що все-таки малоймовірно. Щодо російсько-українських відносин, при президенті Зеленському значних змін не відбулося, хоча їх загальний фон став, можливо, трохи менш конфліктним.

За оцінкою Сергія Беспалова, російське керівництво спочатку бачило у Володимирі Зеленському слабкого президента.

‒ Я не хочу нікого образити, але після року я можу констатувати, що це так і виявилося. Нічого нового ні у внутрішній, ні в зовнішній політиці йому сформулювати не вдалося, і ніякого нового імпульсу країні він не надав. У політиці відносно Росії Зеленський багато в чому змушений слідувати у фарватері свого попередника. Але в Кремлі чудово розуміють, що якщо Петро Порошенко був ідеологом цієї жорсткої конфронтаційної політики і робив на це ставку, то Зеленський не поділяє його позицію, але просто не має достатньої волі для змін. В усякому разі, від нього не виходить загроза подальшої ескалації в російсько-українських відносинах, але й сподіватися на проривні рішення з його боку теж немає підстав. Мені здається, Зеленський змарнував час, його популярність знижується, і по-справжньому сильною політичною фігурою він так і не став.

Новий переговорний майданчик щодо Криму і не має включати Росію на старті ‒ стверджує президент українського Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.

Михайло Гончар

‒ Було б наївним вважати, що хтось у Кремлі з доброї волі погодиться почати переговори про деокупацію Криму. Ніхто на це й не сподівається. Йдеться зовсім про інше ‒ про створення міжнародного механізму посилення тиску на Росію, внаслідок якого вона рано чи пізно буде змушена повернутися до статус-кво 2013 року. На першому етапі переговори і мають проходити без участі Росії. Тут важливий певний консенсус групи країн, які розроблять відповідну дорожню карту узгоджених кроків і почнуть їх реалізовувати, щоб врешті решт примусити Росію до деокупації. Сьогодні це може виглядати гіпотетично й вельми умовно, але ситуація ув світі дуже різко змінюється. Те, що було неможливим ще вчора, може стати можливим завтра.

Михайло Гончар зазначає, що нинішні санкції проти Росії за анексію Криму працюють: так, півострів за шість років не відкрився для міжнародних рейсів морського та авіатранспорту. Однак президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» нарікає на те, що чинних обмежень все ж недостатньо, і саме тому Україні необхідні нові рішення.

(Текст підготував Владислав Ленцев)