Рік Коломойського: як змінився вплив олігарха після того, як Зеленський переміг на виборах (Частина 1)

Рік тому на виборах президента України переміг комік Володимир Зеленський, якого опоненти називали креатурою олігарха Ігоря Коломойського. Частина експертів прогнозувала, що після виборів Коломойський отримає максимальний вплив та поверне собі націоналізований «Приватбанк». Але були й такі, хто не вважав, що група впливу олігарха в команді президента здатна помітно впливати на його рішення. Реальність, як це часто буває, виявилася значно складнішою за прогнози. Радіо Свобода аналізує, як за останній рік змінився вплив Коломойського в ключових для нього секторах.

Матеріал оновлено коментарем представника видання «Бабель»​, яке раніше працювало під назвою «The Бабель»​ (співінвестором був Ігор Коломойський).

Другу частину матеріалу читайте тут.

«Країна мрій» для Коломойського: так програма «Схеми» назвала своє розслідування, в якому вона окреслила найбільші бізнесові (й не тільки) інтереси Ігоря Коломойського.

Ідеться не лише про бажання бачити лояльних людей у владі, а й про відновлення впливу на «Приватбанк» (націоналізований через виведення з нього коштів та ризик банкрутства), про задоволення своїх потреб в енергетиці, в нафтогазовому секторі, у важкій промисловості та навіть у медіа. Цей олігарх у виборчий період сам називав себе бізнес-партнером тодішнього кандидата у президенти Володимира Зеленського, а належні йому медіа стали для Зеленського-кандидата лояльним та потужним інформаційним майданчиком.

Відтоді минув рік. Україна продовжує жити в умовах війни, але до неї додалася економічна криза, і свої безжальні корективи внесло поширення коронавірусу. Що з «мрій» Коломойського стало реальністю? І чи можна говорити про збереження чи навіть збільшення впливу топ-олігарха на його «улюблені» галузі?

Влада: що може «група Коломойського»

Як змінився вплив Ігоря Коломойського у владі за той рік, який минув із часу перемоги на виборах його бізнес-партнера (як каже сам Коломойський) Володимира Зеленського і пропрезидентської партії «Слуга народу»?

Ігор Коломойський: «Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса – попереду»

Мати свою групу лояльних депутатів у Верховній Раді – це незмінний багаторічний must have для українських олігархів, наголошують фахівці. Відтак про «групу Коломойського» в парламенті заговорили ще тоді, коли новообраний президент Володимир Зеленський у своїй інавгураційній промові заявив, що розпускає парламент восьмого скликання. А профільні медіа почали збирати досьє на групу впливу «бізнес-партнера президента Зеленського».

Координаторами так званої «групи Коломойського» в парламенті 9-го скликання (який діє з серпня 2019 року) українські медіа та політологи називають декількох депутатів. Серед них незмінно згадують Олександра Дубінського, Ігоря Палицю та Олександра Ткаченка. Всі троє – вихідці з бізнесу Коломойського: медійного та нафтогазового.

Значно цікавіше, скільки «багнетів» у парламенті може змобілізувати олігарх, якщо ідеться про рішення, які для нього критично важливі?

Майже всі експерти, опитані Радіо Свобода, визнають: найпоказовішим стало голосування 30 березня за законопроєкт «Про вдосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності». За норму, яка унеможливлює повернення проблемного банку колишнім власникам (ідеться передовсім про «Приватбанк»), цей документ назвали «антиколомойським».

Законопроєкт набрав 267 голосів, однак монобільшість «Слуги народу» посипалася: назбирала за нього лише 198. Решту дали позафракційні та два цілком несподівані союзники: опозиційні фракції «ЄС» та «Голос».

Розгляд «антиколомойського» закону став якнайточнішою «перекличкою» умовної групи впливу Коломойського в парламенті: всі вони голосували «проти» (17 депутатів), утрималися (31) або взагалі проігнорували голосування.

Наприклад, серед тих, хто утримався – Олександр Дубінський, серед тих, хто не голосував – Олександр Ткаченко та Ігор Палиця. Загалом 15 представників «Слуги народу» утрималися або не голосували, ще один із них, Олег Воронько голосував «проти». Їх, а також частину з тих 33 «слуг», яких не було на доленосному засіданні, вважають ядром «проколомойського» об'єднання.

Серед тих, хто натиснув «проти» з інших фракцій – 10 представників «Батьківщини». Вона не дала жодного голосу «за», так само, як і група «За майбутнє». Це дає підставу майже повністю включити цю фракцію та це позафракційне об'єднання до нинішньої групи впливу Коломойського в парламенті, вважають Віталій Кулик, Олександр Харебін, Гліб Вишлінський та ще низка експертів, які спілкувалися з Радіо Свобода.

Водночас напередодні другого читання «антиколомойський» закон отримав рекордну кількість правок: 16 тисяч.

З них шість тисяч подав депутат, виключений зі «Слуги народу», Антон Поляков, і ще півтори тисячі – член фракції Ольга Василевська-Смаглюк. Ця депутатка до обрання була журналісткою-розслідувачкою на каналі «1+1».

Проте Ігор Коломойський уже запевнив у своєму інтерв'ю «НВ», що він не просив нікого з депутатів вносити правки до цього законопроєкту, що він не знайомий з Антоном Поляковим, що згадані депутати, за словами олігарха, не симпатизують йому. «Наскільки я знаю, вони симпатизують Україні. Я нікого ні про що не просив», – заявив Коломойський.

Проте «антиколомойський» закон, потрібний для отримання допомоги МВФ та для захисту державних фінансів і вкладників «Приватбанку», здолав перше читання, проти безпрецедентний опір «найвпливовішого олігарха України».

За минулий рік пішов із посади голови Офісу президента Андрій Богдан, пов'язаний з Ігорем Коломойським як його радник у 2014 році (Коломойський тоді очолював Дніпропетровську ОДА) та його адвокат – у 2015–2019 роках. Відставка уряду Олексія Гончарука теж змінила співвідношення сил.

Колишній голова ОП Андрій Богдан: «Я не знаю інтересів Коломойського, я знаю інтереси держави»

Але загалом за останній рік вплив Ігоря Коломойського збільшився, однак не настільки, наскільки цього очікували за результатами виборів, визнав у коментарі Радіо Свобода виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський.

«Зріс вплив Коломойського на політичні рішення, які можуть зачіпати його економічні інтереси. Це стосується і більшої кількості підконтрольних йому народних депутатів, і збільшення кількості людей у виконавчій владі, які мають з ним зв'язки. Але я не бачу якоїсь критичної маси, яка б повернула всю політику в Україні на користь Коломойському. Якщо порівнювати різні сектори економіки, у яких він має інтерес, то ситуація не є однозначною», – стверджує економіст.

Показовою є і зміна уряду на тлі «турбулентності», викликаної пандемією коронавірусу. В експертному середовищі є чимало тих, хто вважає, що в новому Кабміні поменшало посадовців, пов'язаних із Коломойським, зокрема і за рахунок того, що побільшало людей, близьких до олігарха Ріната Ахметова. Відповідний аналіз зв'язків і біографій нових міністрів робило Радіо Свобода.

Інвестиційний банкір Сергій Фурса, тим часом, стверджує, що ротація «уряду Гончарука» на «уряд Шмигаля» продиктована саме інтересами Ігоря Коломойського. Він аргументує це тим, як змінювалися прибутки державного «Центренерго» після приходу менеджменту, близького до Коломойського, і тим, що саме спроба змінити цей менеджмент передувала відставці Кабміну.

«Зеленський міг стати на бік уряду, але все-таки став на бік Коломойського – і уряд у результаті звільнено», – сказав інвестбанкір в телеефірі після зміни українського уряду.

Зі свого боку фахівець із державної політики у паливно-енергетичному комплексі Геннадій Рябцев наголошує: щодо зв'язків чинних урядовців із Коломойським, Ахметовим чи іншими олігархами наразі домінують суб'єктивні оцінки.

«У нас в оцінці особистостей у владі панує суб'єктив. Якщо людина працювала в корпорації, то чомусь вважають, що вона виконуватиме бажання її власника. Це хибний підхід. Якщо людину помітили і призначили, це не означає, що вона обов'язково виконує забаганки власника бізнесу», – уточнює експерт.

Водночас є експертна думка, що конкретні управлінські рішення (наприклад, в сфері відповідальності Мінекоенерго) досі забезпечують ефект «зеленої вулиці» для активів Коломойського.

Так політолог Віталій Кулик стверджує, що зараз чіткіше окреслилася так звана «проколомойська» парламентська група впливу і водночас зберігається лояльність до Ігоря Коломойського низки державних інституцій.

«Так, у новому уряді стало менше людей Коломойського на ключових посадах, він має проблеми з призначенням осіб зі своєї орбіти впливу. Але рішення у владній вертикалі досі ухвалюються на його користь. За винятком кількох важливих випадків, як-от «антиколомойський» закон», – зауважує Віталій Кулик.

У комплексі вплив Коломойського на українську владу за рік майже не змінився, констатує Віталій Кулик. Однак він виділяє кілька різноспрямованих тенденцій.

«Він не має такого впливу на рішення президента, який мав на початку каденції. Проте зростає його вплив на економічні процеси: на енергетику, банківську сферу, важку промисловість. Режим «зеленої вулиці», запроваджений в секторах, де є його інтереси, зберігається, а деякі рішення на його користь ухвалюються і зараз. Попри конфлікт, який начебто є між ним і президентом Зеленським. Утім, це важко назвати конфліктом, скоріше – це різні погляди на вирішення проблем держави між ним і президентом та його оточенням. Ігор Коломойський пропонує прості рішення для складних питань: не розподіл проблеми між усіма стейкхолдерами, а покладання її на громадян: таку собі «приватизацію прибутків і націоналізацію збитків», – пояснює Віталій Кулик наростання розбіжностей між групою «Приват» і Банковою в умовах економічної кризи, війни та пандемії COVID-19.

Стійку тенденцію зі зменшення впливу Коломойського, зі свого боку, бачить економічний редактор «НВ» Іван Верстюк.

«Вплив Ігоря Коломойського за останній рік зменшився, і найкращі приклади цьому – голосування Верховної Ради за «антиколомойський» банківський закон та за ринок землі. В олігарха залишається ресурс, щоб фінансувати його політичні проєкти. Але президент Зеленський нарешті зрозумів, що має справу з суворими терезами – або Україна, або Коломойський, – вважає Іван Верстюк. – Весь світ на це дивиться та бачить, хто є хто. І нарешті, Коломойського вимотують судові процеси у Великій Британії та у США, що не дає йому змоги планувати нормальний бізнесовий розвиток своїх активів... На кону залишається політична карта: Коломойський прямо чи опосередковано має вплив приблизно на 30 депутатів Верховної Ради (з фракції «Слуга народу»). Хтось має відношення з ним як із колишнім роботодавцем, хтось має ідеологічні стосунки, думаючи, що Коломойський радить правильні речі. Та всі його поради – це маргінес політики, на якому діють так звана «Придністровська республіка» та авторитарна Білорусь».

Економічна вага та політичний вплив Ігоря Коломойського не завжди корелюються між собою в останні роки, визнає політичний радник та медіаексперт Олександр Харебін. Натомість політичну вагу Ігоря Коломойського можна досить точно виміряти кількістю його інтерв’ю та публічних комунікацій, вважає експерт.

«Якщо на початку минулого року, після повернення в Україну, досить мовчазний та закритий для журналістів олігарх вибухнув величезною кількістю якісних та відвертих бесід з обраними журналістами, в яких намагався зафіксувати та закріпити за собою майже ексклюзивну можливість та пріоритетне право на спілкування з новим президентом та формування у нього власного бачення майбутнього України, то зараз журналісти та суспільство вдовольняються виключно інсайдами, чутками та припущеннями... Коломойський не просто сподівався, а був упевнений у власному беззаперечному праві отримати вагомі політичні дивіденди від перемоги Зеленського. Але по факту отримав досить обмежену квоту депутатів у фракції «Слуга народу». Яка вирішує зараз суто нагальні питання: точкове лобіювання його інтересів та блокування шкідливих для нього ініціатив, виступаючи такими собі ЛСД (лідерами суспільної думки) та намагаючись юридичними зачіпками та медіа-активністю впливати на рішення більшості», – пояснює медіаексперт.

Колишній експерт «Зе-команди» – про Зеленського, Порошенка та Україну – відео

На думку Олександра Харебіна, тут варто згадати багаторічні бізнес-зв’язки між телеканалом Коломойського та командою «Кварталу-95». В цьому контексті «телевізійна інвестиція» Коломойського в перемогу Зеленського була, вважає експерт, скоріше, поверненням боргів за трансляцію ліцензійного продукту «Кварталу».

«Мабуть, саме тому вона так і не була конвертована в монопольний доступ Коломойського до вух президента та досі ніяк не вплинула на позиції державних органів щодо судових позовів націоналізованого «Приватбанку» до колишніх акціонерів. Тому намагання Ігоря Коломойського залучити до співпраці у Раді зрозумілих йому партнерів із «Батьківщини», ситуативних – з «ОПЗЖ» та впливових – з групи Арсена Авакова виглядає зрозумілим в частині намагання відновити «справедливість».

Але є шоком для тих, хто пам’ятає та порівнює позицію губернатора Коломойського у 2014 році з його теперішньою. Зміна його риторики щодо участі Росії у війні на Донбасі може мати суто економічні пояснення. Але саме тому найвідоміший із афоризмів Ігоря Коломойського («Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса – попереду») нині, як ніколи, надзвичайно актуальний щодо майбутнього цього, беззаперечно, видатного бізнесмена. З життя якого Теодор Драйзер також міг би написати свою неперевершену «Трилогію бажання»,– підсумовує Олександр Харебін.

(Ідеться про описану Теодором Драйзером історію розквіту та занепаду одного з американських олігархів на межі 19-20 століть – ред.)

«Медіа-імператор» змінює правила гри

Вплив на засоби масової інформації – одна з базових, статусних ознак олігарха, кажуть експерти. Ігор Коломойський – також має необхідний «джентльменський набір» з інформаційних ресурсів. Що змінилося на медійній «кухні» Кольомойського за останній рік?

Традиційно до медіахолдингу цього бізнесмена відносять телеканал «1+1» та пов'язані з ним телепроєкти (що входять до групи «1+1 Медіа»), а також інформаційну агенцію «УНІАН». Обома цими «китами» українського медіапростору Коломойський володіє спільно зі своїм другом та бізнес-партнером Геннадієм Боголюбовим: через компанії, співвласниками яких є вони обидва. До медійної імперії олігарха експерти відносять і менші проєкти, як-от «Главред» і «Телекритика». Також Коломойський донедавна був (опосередковано) співінвестором видання «The Бабель».

Прикметно, що саме очільника холдингу «1+1 Медіа» (до виборів) Олександра Ткаченка і телеведучого та креативного продюсера телепрограм Олександра Дубінського, які пройшли до парламенту від «Слуги народу», політологи відносять до неформальної групи впливу Коломойського у парламенті.

Наразі не можна оцінювати ситуацію лінійно, на кшталт того, що Коломойський за рік наростив або ж втратив свій вплив на медіа, зауважує у розмові з Радіо Свобода блогер та співзасновник партії «Демократична сокира» Антон Швець. Він пояснює це на прикладі інформаційної політики групи телеканалів, якою володіє олігарх.

«Склалася дивна ситуація: Коломойський майже не використовує телеканал «1+1» для вирішення таких питань, як тиск на виборних політиків, зокрема на президента. Якщо він почне «валити» з «плюсів» Зеленського – то все: це війна. І я не виключаю, що Володимир Зеленський, людина імпульсивна, може докласти зусиль для того, щоб узагалі закрити телеканал, наприклад, рішенням Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Звернімо увагу на такий наратив: після низки скандалів із прослуховуванням посадовців, а саме після прослуховування прем'єра Олексія Гончарука, прийшли з обшуками просто на «1+1». І відтоді телеканал демонстративно не помічає ніяких скандалів, пов'язаних із президентом. Натомість Коломойський показує, що здатен влаштувати Зеленському проблеми навіть за відсутності власного телеканалу. Якщо маєш компромат – то Telegram, Facebook та інші соцмережі швиденько це поширять, і всі це почнуть обговорювати», – наголошує Антон Швець.

На його думку, Ігор Коломойський таким чином показує: забирати в нього медіа-активи – марна справа, адже в інформаційній сфері все стрімко змінюється, а він швидко вчиться нових тактик та використовує для тиску на опонентів (а то й на партнерів) інші способи поширення інформації.

Telegram-канали, через які відбуваються вигідні Коломойському вкидання, експерти пов'язують із кількома «проколомойськими» депутатами від «Слуги народу». Водночас кілька джерел Радіо Свобода пояснюють скандал із прослуховуванням брата Андрія Єрмака (голови ОП) з впливом Ігоря Коломойського на владу після голосування за «антиколомойський» закон.

Ці записи оприлюднив депутат Гео Лерос, режисер і адвокат, колишній радник міського голови Києва Віталія Кличка, а потім – Зеленського.

«Коломойський успішно використав свій телеканал для приведення до влади Володимира Зеленського і для «мочилова» його конкурента Петра Порошенка. Але скандал із «прослушкою Гончарука» поставив на цьому жирну крапку. Стало зрозуміло, що в новій парадигмі будь-який медійний актив є вразливим. Тому Ігор Коломойський прийшов до нової тактики», – підсумовує Антон Швець.

За останній рік Коломойський майже нічого у медійній сфері не купував та не продавав. За одним винятком: «The Бабель», нещодавно реанімований, після закриття, змінив власників. Раніше половиною акцій цього онлайн-видання володів Ярослав Пахольчук: він був виконавчим директором головного медійного активу Коломойського: холдингу «1+1 Медіа».

Державні реєстри свідчать: нині по чверті цього активу мають Катерина Коберник і Гліб Гусєв, і ще половину має словацька ТОВ «Айджи», засновник якої – українець Сергій Мостенець.

Політичний радник та медіаексперт Олександр Харебін називає «медіа-імперію» Коломойського його головним активом, яка грає роль «зброї масового враження»: покликаної захищати друзів та знищувати ворогів.

«На важливість для Ігоря Коломойського саме цього чинника, незважаючи на складну фінансову ситуацію навколо нього, натякає відсутність суттєвих втрат із-поміж його медіа-активів. Окрім залишеного без фінансування інтернет-видання «The Бабель», журналісти якого свідомо чи ні, але разом з «1+1» непогано відпрацювали передвиборчу кампанію в якості «лагідних песиків» для друзів та «руйнівних торпед» для ворогів тодішнього медіа-менеджменту «1+1 медіа». Ці ресурси ефектно продемонстрували як власному акціонеру, так і майбутньому президенту гарні навички інформаційного кілерства та фінансового шантажу партнерів», – вважає Харебін.

Зі свого боку, шеф-редактор видання Бабель Катерина Коберник заявила, що у експерта є конфлікт інтересів. «У Харебіна очевидний конфлікт інтересів по цій темі: після питання журналіста «Бабеля» Марії Жартовської про минуле «медіаексперта» в компанії Курченко УМХ, Зеленський забрав Харебіна з команди», – написала вона в Facebook після публікації матеріалу.

Ігор Коломойський, розуміючи важливість саме цього активу, особисто очолив Наглядову раду «1+1 Медіа», пояснює Олександр Харебін. Він стверджує, що власник холдингу надав карт-бланш новому, більш жорсткому керівникові, який повинен максимізувати доходи та вплив групи каналів «1+1 Медіа» і вивести її на беззбитковість до 2022 року.

«Саме це, а також домінантна залежність «медіа-імперії» Коломойського та рейтингу каналу «1+1» від показу розважального контенту (який з 2012 року сотнями годин вироблявся компанією, акціонером та рушійною силою якої є команда «Кварталу 95») робить Ігоря Коломойського дуже коректним та збалансованим щодо публічної оцінки дій президента Зеленського. Саме цей фактор взаємозалежності балансував їхні відносини торік. Та навіть зараз залишається запобіжником, про що важливо сказати окремо, руйнуючи нав’язану суспільству думку про так звану «фатальну залежність Зеленського від Коломойського», – визнає медіаексперт.

Тим часом інформаційний простір розвивається, поступово відсуваючи традиційну «медіа-імперію» Коломойсього на узбіччя, ділиться своїми спостереженнями економічний редактор видання «НВ» Іван Верстюк:

«Телеканал «1+1» є популярним та досить креативним, але в часи розвитку відеоблогів та соцмереж глядацька база цього каналу може падати або погіршуватися в якості. Багато хто дивиться канал лише задля перчинки, яку він дає, а не задля об'єктивної інформації»,– визнає Іван Верстюк.

Водночас Антон Швець констатує той факт, що в оточенні Коломойського сформувався такий собі «пул» із блогерів та наполовину анонімних Telegram-каналів, які просувають вигідні йому наративи та спеціалізуються на інформаційних вкиданнях і скоординованих атаках проти опонентів.

Фінанси: «Скажи мені, чий «Приватбанк»...

За рік, що минув із часу президентських виборів, Ігор Коломойський не зміг отримати контроль над «Приватбанком». Попри зв'язки з президентом, попри своїх людей в уряді, попри «групу Коломойського» в парламенті та лояльність частини судів, готових виносити рішення на користь олігарха.

Саме цей момент чимало експертів використовують для оцінки реального впливу колишнього співвласника цього банку на процеси в Україні. Цей вплив, навіть якщо й говорити про його збільшення, виявився недостатнім для того, щоб повністю підпорядкувати собі українську владу і порядок денний.

Між тим, Коломойський дуже поспішає: якщо банківський закон, який унеможливлює повернення проблемних банків ухвалять, то йому буде майже неможливо досягти своїх цілей. На які вказують і експерти, і частково сам великий бізнесмен:

• розвалити справи проти себе в західних судах;
• спростувати звинувачення про виведення з банку коштів (яке зробило націоналізацію єдиним виходом, стверджували після її проведення в Мінфіні та в НБУ);
• отримати компенсацію в розмірі статутного капіталу банку та внесків пов'язаних осіб, якими вони були до націоналізації;
• легітимізувати виведення активів боржників з-під застави (понад 97% комерційних позичальників банку були пов'язаними особами, такими є висновки НБУ та міжнародного аудиту).

Водночас українські суди часто виносять ухвали на користь Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова, колишніх співвласників найбільшого українського банку, а також братів Суркісів: НБУ їх визнав пов'язаними особами, тож їхні багатомільярдні вклади в банку додали до статутного капіталу під час його порятунку від банкрутства. Однак крапка в судах ще не поставлена: найважливіші процеси тривають у поважних іноземних юрисдикціях, і наразі Коломойський із партнерами зазнають там тактичних невдач.

Про поточну ситуацію Радіо Свобода розповів незалежний член правління «Приватбанку» Роман Сульжик:

Незалежний член наглядової ради «Приватбанку» Роман Сульжик: «Ми атакуємо потужно: і в Лондоні, і у США, а ще відкрилися нові юрисдикції. Я оптимістично дивлюся на те, що відбувається»

«Ми атакуємо потужно: і в Лондоні, і у США процеси тривають, а ще відкрилися нові юрисдикції. Я оптимістично дивлюся на те, що відбувається. І дуже добре те, що МВФ зараз наполягає на ухваленні «банківського закону» (так званий «антиколомойський» закон – ред.), і те, що депутати вже проголосували за нього у першому читанні».

Роман Сульжик визнає, що в період судового протистояння «Приватбанк» працює в умовах тиску. Але це не є тиском з боку чинної влади, наголошує банкір.

«Я бачу людей, які працюють у «Приватбанку». Це – професіонали найвищого ґатунку, і вони роблять усе правильно як для банку, так і для України. Ми і протидіємо кризі, і боремося за повернення цих коштів. Це – найбільший виклик, над яким ми працюємо. Чи є тиск на нас? Так. Ми знаємо, як працюють українські суди. В них відкриті сотні справ на працівників банку, на членів його наглядової ради. Але це українські умови, в яких ми працюємо. Водночас ми бачили, як президент Володимир Зеленський особисто наполягав на тому, щоб ухвалили «антиколомойський» закон. Тож я сподіваюся, що після виграшу «Приватбанку» в західних юрисдикціях все в України буде гаразд. І ми зробимо усе від нас залежне, щоб це відбулося», – висловлює він оптимізм.

Незалежність фінансового регулятора (Нацбанку) і державних банків (зокрема «Приватбанку») від конкретних представників влади зберігається, визнають фінансові експерти, з якими поспілкувалося Радіо Свобода. Тому, кажуть, попри зміну влади, держава Україна не відступає у судовому протистоянні довкола «Приватбанку», а заклики його ексвласника про надання йому компенсації, про відмову від дружби з МВФ та допустимість дефолту практично не впливають на державну фінансову політику.

З тим, що Коломойський за рік не досягнув найважливіших цілей, говорить і шеф-редактор порталу «Фінансовий клуб» Руслан Чорний. Тому, на його думку, впливовість цього олігарха, зокрема у фінансовому секторі, дуже перебільшена:

«Чи змінився вплив Коломойського на фінансовий сектор за рік? Я вважаю, що не змінився. Його як не було торік, так і зараз нема. Хоча Коломойський є дуже талановитим маніпулятором і створює враження, що на щось впливає, змушуючи інших вірити у це. А насправді – мало на що впливає».

Руслан Чорний разом з іншими експертами визнає, що показовим стало голосування за банківський закон, незважаючи на певні хиби, які він має. Голосуванню передували певні «антиколомойські переговори» і наради між депутатами, внаслідок чого у сесійній залі можна було побачити ситуативну «антиколомойську» більшість, наголошує Руслан Чорний.

Відновити контроль над «Приватбанком» і позакривати справи, відкриті банком проти свого колишнього акціонера в різних країнах, так пояснює нинішню тактику олігарха виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський:

«Можливо, через це в інших секторах Коломойський був значно менш активним. Звісно, він має цікаві активи в інших галузях. Але вони неспівмірні, наприклад, з активами того ж Ріната Ахметова».

Це можна пояснити специфікою групи «Приват» та її способами отримання прибутку, які відрізняють її від інших фінансово-промислових груп, зауважує Вишлінський.

«Коломойський більше сповідує підхід «паразита»: так, він має (відносно) менше активів, які ним фізично контролюються, але натомість намагається «присмоктатися» до якихось схем. Для порівняння, інші олігархи, як-от той самий Ахметов, намагаються дешевше купити якісь активи, зокрема державні, і потім на них виробляти товари і послуги, мати прибуток і надалі контролювати ці активи», – порівнює Вишлінський.

Отже, як почуваються «матеріальні активи» одного з найвпливовіших бізнесменів України? І що для них змінилося за останній рік?

Про те, як змінився вплив Ігоря Коломойського у енергетиці та у важкій промисловості, у нафтогазовому секторі та в авіаперевезеннях – читайте у другій частині матеріалу, яка вийде незабаром.