Радянський жах: замість цегли могильні плити

Десятки сімферопольських будівель зведені з використанням надгробків із кримських цвинтарів. Скільки таких по всьому Криму – такої статистики немає. Але надгробки регулярно знаходять у стінах будівель в різних регіонах півострова.

Радянський жах: замість цегли могильні плити | Крим.Реалії

Навесні в Сімферополі ремонтували будівлю залізничного технікуму. Зняли штукатурку, на стінах – епітафії.

Публікація в мережі Facebook, група «Старый Симферополь.Краеведение»

Ось одна з них – маленькій дівчинці було лише 2 роки. Ім’я не збереглося, лише прізвище – Петрова.

Фото Олена Осадча, Facebook, група «Старый Симферополь.Краеведение»

Чимала частина центру кримської столиці збудована на кладовищах: місто росло і потрібна була земля. В десятках будівель Сімферополя використані могильні плити. Професор, доктор історичних наук, глава «Клубу старожилів Сімферополя» Володимир Поляков розповідає, що цю практику запровадили в СРСР в 1920-х роках:

«У двадцять сьомому році з’явилась теорія вторинного використання надгробних каменів. Будують цю школу і каміння використовують. Лазня, що на площі Радянській – її називали перша радянська – після дощу впала штукатурка і оголилися плити, російські надгробки. Університет Ярослава Мудрого – красивий такий будинок. Після дощу обвалилась штукатурка – караїмські надгробки».

Навіть під час будівництва дитячого центру «Артек» використовували надгробки. Зі спогадів працівників музею, у 1952 році туди приїхав відомий турецький поет Назим Хікмет. Він піднімався в табір «Кипарисний» і замість сходинки побачив могильну плиту з висловом із Корану. Того ж дня її прибрали.

Назим Хікмет зі співробітниками «Артеку», 1952 рік, автор фото Владислав Мікоша

Як зазначає кандидат історичних наук Сергій Громенко, така практика в СРСР була розповсюдженою.

«Це вже була абсолютно свідома політика боротьби з релігією і викорінення всіх цих речей, – зазначає він, – і вона велася, звичайно, не тільки в Криму. По всьому Союзу в результаті досліджень ми з року в рік знаходимо дороги, які були забруковані цими самими надгробними плитами».

У межах сімферопольських вулиць Червоноармійська, Училищна, Футболістів, Крилова, Курцовська раніше розташовувалося старе кримськотатарське кладовище. Поряд – нове кримськотатарське кладбище. Після депортації обидва їх повністю знищили.

Графіка. Межі старого кримськотатарського цвинтаря Сімферополя

Графіка. Межі нового кримськотатарського цвинтаря Сімферополя

Наприкінці 1950-х років у Крим буквально на два дні зміг потрапити відомий кримськотатарський науковець Рефат Аппазов. Ось він описав у своїй автобіографічній книзі.

Рефат Аппазов. Джерело фото: Вікіпедія

«Сліди в серці та пам’яті» те, як побачив громадську вбиральню на могилі: «...Я по вигляду та запаху визначив, що це була звичайна брудна вбиральня, забруднена ззовні зовсім не менше, аніж всередині. Тут же впадало в очі кілька рівних білих каменів, що послужили основою для сирих цеглин, з яких були зліплені стіни. На свій жах я одразу помітив на каменях написи, зроблені арабською в'яззю. Більшого потрясіння, ніж я відчув у ці хвилини, не відчував ніколи в житті. Звичайно ж, це були надмогильні камені від зруйнованого татарського кладовища. У мене перехопило в горлі, я не міг ані дихати, ані плакати, ані кричати ... ».

Пізніше на місці кримськотатарських кладовищ звели будинки, школу №21, дитячий садочок. Могильні плити як будівельний матеріал – це був не тільки радянський практицизм, – вважає кандидат історичних наук Сергій Громенко:

«Ось, наприклад, коли в Севастополі відібрали костел, з нього зробили кінотеатр, а вбиральню розташували у вівтарі. Це абсолютно неможливо уявити, що це сталося просто так. Радянська влада принижувала загиблих своїх ворогів».

У Сімферополі були знесені і німецькі могили, і караїмські, частина першого цивільного цвинтаря. На вулиці Крилова, яка раніше називалася Кладбищенською, зберіглися два будинки: доглядача кладовища та настоятеля церкви.

Графіка. Перший цивільний цвинтар Сімферополя

Будинок на вулиці Севастопольській 30/3 будували для родин командирів Червоної Армії, теж з використанням надгробків. Він стоїть на місці склепу графа Олександра Де Мезона. Головний вхід сімферопольської школи №14 розташований на місці погребіння героїв Альмінської битви – першої великої битви Кримської війни.

Будинок по вул. Севастопольській 30/3

Коли про такі факти дізнаються містяни, реагують по-різному. Ось кілька коментарів з мережі Facebook.

Скріншот з мережі Facebook

Скріншот з мережі Facebook

Скріншот з мережі Facebook

Кримчанин багато років добивався, аби в Бахчисараї розібрали будівлю районної споживчої спілки. Показує фрагменти надгробків, які вже випадають з кладки.

Наріман Ібадлаєв показує фрагмент надгробку. Бахчисарай

Наріман впевнений, що в Криму знесли тисячі кримськотатарських цвинтарів і хоче, щоб була створена спеціальна комісія з розслідування цих фактів. Але його багаторазові звернення в різні інстанції нічого не дали:

«Тисяча населених пунктів – ну, як мінімум, по два поховання в кожному – дві тисячі поховань зрівняли з землею. І це без врахування міст, – каже Наріман про кримськотатарські села, які були в Криму до насильницького виселення народу – Про це всі мовчать. Той же муфтій Криму, який нині муфтій Криму (російський муфтій Криму Еміралі Аблаєв – ред.). Я до нього ходив ще при Україні, казав: «Ось документи, які підтверджують, треба провести розслідування, зібрати, ну якісь правильні дії зробити. Вони відмовилися це робити».

У 2012 році родина Абдуллаєвих із села Верхньосадове почала ремонт будинку, який купили в 1990-х роках. «Це був шок» , – розповідала тоді господарка будинку Зера Абдуллаєва програмі «Надзвичайні новини» каналу ICTV про те, як у стінах знайшли 13 надгробків 1800-х років. Один із будівельників, які знайшли каміння, так описав порталу новин QHA media, як це було:

«Покликав господарів, вони підійшли, почали виймати усі камені по одному… Тут, мабуть, уся вулиця така. Неподалік тут, де школа, татарське кладовище було. Спілкувався із чоловіком, розповів про свою знахідку, він каже: «У мене сарай побудований, нічого, я сплю спокійно». Я б погано спав».

Надгробки з будинку в селі Верхньосадове. Скріншот відео QHA media

Деякі кримчани самостійно рятують надгробки. Так вчиняв нині вже покійний збирач старожитностей зі Старого Криму Акім Гіясов. Він зробив зі своєї оселі музей. Надгробки знаходив просто на вулицях та на узбіччях – ними колись мостили дороги на дачі.

Надгробки з подвір’я збирача старожитностей Акіма Гіясова. М. Старий Крим.

Іноді надгробки потрапляють до кримських музеїв. Коли кілька років назад в Сімферополі по вулиці Кірова, 54 почали зносити частину банного комплексу так званої Першорадянської лазні, побачили, що приміщення зроблені з надгробків. Більшу частину будівельники відвезли на звалище, кілька цілих вдалося врятувати. Їх зберігають у Музеї історії Сімферополя. Але це рідкість.

Фасад Першорадянської лазні № 1 Сімферополя

Доктор історичних наук Володимир Поляков вважає, що руйнувати будівлі заради надгробків нині ніхто не буде. Але впевнений: потрібно визнати це сумною пам’яттю і не замовчувати це явище:

«Ну давайте цю штукатурку візьмемо в рамку і поставимо поряд (меморіальну табличку – ред.), що ця будівля – пам’ятник історії нашої, може бути в чомусь сумної. Що ось так, тоді вважали, що з плит надгробних можна споруджувати будинки. Тобто не треба ховати голову в пісок, а оцінку давати, щоб не з’явилося бажання завтра все це повторити».

Доктор історичних наук Володимир Поляков розповідає про будинки з надгробків в Сімферополі

Нині в Криму стіни намагаються якнайшвидше отштукатурити. Щоб надгробки просто не потрапляли людям на очі. Епітафії на будівлі залізничного технікуму вже не видно.