Завдяки новим змінам до Конституції президент Росії Володимир Путін зможе залишатися на своїй посаді ще 16 років. Світові ЗМІ коментують причини та наслідки планів Путіна «правити вічно».
Плани російського президента Володимира Путіна залишитися при владі після 2024 року «не віщують нічого доброго ні для Росії, ні для світу», – мовиться у статті британського видання The Guardian.
Останні події у російській Думі видання називає «геніальним трюком Путіна».
«Це правда, що Путін не такий популярний, як колись. Економіка – безлад. Війна з цінами на нафту погіршить ситуацію. Корупція виходить з-під контролю. Але у Путіна є способи перемоги, навіть коли він програє», – мовиться у матеріалі.
Перспективи для Росії і світу
Але що ж означає перспектива «вічного» правління Путіна для майбутнього Росії?
Ще більше кумовства, ще більше репресій, ще більше національної стагнації та ще більше розкрадань – відповідають автори статті.
У нього занадто багато ворогів, щоб коли-небудь відпочити
Міжнародні наслідки подальшого керівництва Путіним ядерною державою, на думку західних аналітиків, можуть призвести до ще більшого підриву міжнародного порядку, посилення антизахідної риторики, а також застосування «популістичної отрути» для підриву засад демократичного світу.
Путін «виживає» завдяки безжалісному правлінню, за яким стоять злочинні наміри, жадібність та особиста злоба.
«Він не назве свого наступника, бо ніколи не зможе піти на пенсію. У нього занадто багато ворогів, щоб коли-небудь відпочити», – пишуть автори статті.
«Фейкова демократія»
Інша, редакційна стаття The Guardian називає ситуацію із зміною конституції Росії для збереження довічної влади Путіна – «фейковою демократією».
Аналітики наголошують, що російський президент «цементує» своє правління, імітуючи при цьому громадський вибір.
Багатьом росіянам вже важко уявити уряд на чолі з кимось іншим.
Державна пропаганда виховує пасивність, зображаючи президента стабільною фігурою і втіленням «впевненої у собі нації».
Держава говорить своїм громадянам, що їхня гідність відновлюється, водночас спустошуючи їхні кишені.
Путін піде раніше
Російський оглядач Леонід Рагозін висуває сумніви щодо того, що Путіну все ж таки вдастся правити аж до 2036 року.
«Він піде набагато раніше», – переконаний автор.
У статті для катарського новинного ресурсу Al Jazeera Рагозін зауважує, що поправки до конституції все одно не врятують Путіна від неминучого.
Востаннє, коли Путін вирішив продовжити своє правління, йому довелося зіткнутися із безпрецедентною хвилею протестів, яка охоплювала Москву протягом кількох місяців взимку 2011-2012 років.
Путін пережив ці протести, а згодом відволік увагу анексією Криму і агресією проти і України.
Чого хоче Росія?
Путін був втіленням російського мажоритарного консенсусу щодо того, якою має бути Росія. Унікальне поєднання внутрішніх та зовнішніх факторів допомогло зберегти цей консенсус.
Проте вже кілька років опитування демонструють тектонічний зсув у настроях російського населення. Видно, що люди мають попит на зміни, пише автор.
Росіяни хочуть нормалізації відносин з Україною та Заходом
«Націоналістичний запал навколо анексії Криму згасає. Сьогодні росіяни хочуть нормалізації відносин з Україною та Заходом, тоді як вороже ставлення зникає», – мовиться у статті.
Настає втома від Путіна, і протягом наступних декількох років він вже не матиме хитрощів у своєму рукаві, і російський «вуликовий розум» рухатиметься до нових ідей та нових особистостей.
Найкраще, що Путін міг би зробити для себе протягом наступних чотирьох років, це створити більш позитивну спадщину у вигляді великих інфраструктурних проектів і виховувати собі надійного наступника, який замінить його в 2024 році, вважає автор.
«Путін побачив світ у смуті і вирішив, що світ потребує більше Путіна», – йдеться у статті Bloomberg.
«Ситуація у світі стала менш стабільною», – заявив його прес-секретар Дмитро Пєсков на конференції у четвер.
Серед факторів, які призвели до рішення Путіна зберегти владу, він назвав:
- пандемію коронавірусу;
- ризики глобальної рецесії;
- численні «гострі регіональні конфлікти»;
- західні санкції;
Однак, пишуть оглядачі, Путін особисто причетний до деяких із цих «причин». Мова йде, зокрема, про початок Путніим цінової війни на ринку нафти та розпалювання воєнної кризи з Туреччиною через громадянську війну у Сирії.
Пєсков не пояснив, чому Путін вважає, що нинішня нестабільність і надалі буде фактором, який вимагає, щоб саме він керував Росією у найближчі чотири роки і далі.
«Режим Путіна – це класична персоналізована автократія латиноамериканського або азійського типу, яка завжди використовує сучасні обставини для виправдання розправи», – сказав Андрій Колесніков, аналітик Московського Центру Карнеґі.
«Вони запевняють, що авторитарна система вирішує кризи більш впевнено», – додав Колесніков.