Рівно 15 років тому, 10 лютого 2007 року президент Росії Володимир Путін виступив зі своєю відомою промовою на конференції з безпеки в Мюнхені. Тоді ця промова здавалася дуже жорсткою, а експерти оцінили її як історичну, що окреслює новий курс Москви на конфронтацію із Заходом. Радіо Донбас.Реалії коротко розповідає про зміст тієї промови – що з неї збулося за ці роки, й чого ще чекати?
З 2007 року зовнішня політика Росії значно змінилася. Вона стала більш агресивною та вийшла на рівень прямого збройного протистояння з сусідами, аж до погроз масштабної війни. Варто лише згадати участь Росії у війні з Грузією (2008 рік), війну в Сирії (2011 рік), вторгнення в Україну (2014 рік), яке Кремль заперечує, участь у конфліктах в Африці, намагання взяти під повний контроль Білорусь, підтримку режиму й постачання зброї до Венесуели. Це вже не кажучи про дипломатичні конфлікти, кібератаки та політичні вбивства, які пов’язують з Кремлем. Прямо зараз Росія стягнула свої війська до західних кордонів та погрожує Україні й державам Заходу великою війною.
Про що йшлося у промові Путіна 2007 року?
Повний виступ Володимира Путіна у Мюнхені ви можете подивитись ось тут. Він триває 30 хвилин, ось тези з нього, що зекономить ваш час.
Тези Путіна 2007:
– Холодна війна залишила нам ідеологічні стереотипи та інші шаблони блокового мислення. Однополярний світ – згубний, оскільки руйнує цей світ зсередини. Він не має нічого спільного з демократією. Росію постійно вчать демократії ті, хто вчитися сам не хоче. Односторонні нелегітимні дії не вирішили жодної проблеми – воєн не стало менше, людей у конфліктах гине навіть більше. Сполучені Штати нав'язують іншим свою систему права і в економіці, і в політиці.
Як це можна розуміти зараз:
Володимир Путін назвав розпад Радянського союзу «найбільшою геополітичною катастрофою». Тож багато експертів його нинішню зовнішню політику розоцінює як спроби відродити СРСР. Окрім того, Кремль постійно демонстративно протиставляє себе США та намагається окреслити сфери свого політичного та військового впливу. Як останній приклад – ультиматум Росії щодо присутності НАТО у Європі. Або висловлювання Путіна на прес-конференції з президентом Франції Емманюелем Макроном, де він звинуватив США та країни НАТО у вторгненні у інші країни, виправдовуючи війну в Україні. Тож путінська Росія всіляко виправдовує всі свої дії по відношенню до сусідів тим, що вона окреслює свої сфери впливу, протистоїть небезпеці з заходу та й взагалі нічим не гірша за США з союзниками.
Тези Путіна 2007:
– Нам потрібна нова архітектура безпеки, яка б враховувала інтереси всіх. Застосовувати силу може лише ООН, не треба її заміняти НАТО чи Євросоюзом. Навіщо розгортають ПРО у Європі? Розширення НАТО не має нічого спільного з безпекою. Проти кого це розширення? Що стало із запевненнями після розпуску Варшавського договору?
Як це можна розуміти зараз: У цих висловлюваннях читається все те, до чого відносини Росії та всього світу прийшли зараз. Агресивні дії щодо України та Грузії, погрози широкомасштабної війни, кібератаки, інформаційна політика дезінформації та намагання дестабілізувати країни ЄС у Путіна прямо пов’язують із забезпеченням власної безпеки та захист російського режиму від Майдану.
Тези Путіна 2007:
– Завдяки вибору народу Росії впала Берлінська стіна, а тепер нам нав'язують нові стіни. ОБСЄ була створена для гарантування безпеки всіх, а насправді перетворилася на вульгарний інструмент забезпечення інтересів групи країн. Нам хотілося б мати відповідальних партнерів – щоб будувати світ, у якому безпека та процвітання були б не для обраних, а для всіх.
Як це можна розуміти зараз: Однією з претензій російської влади та пропаганди до країн заходу є те, що Росію намагаються максимально стримати у розвитку шляхом санкційних режимів. Але, при цьому, за дужки виносится те, що санкції ці пов’язані з агресивною зовнішньою політикою Москви та встановленням автократичного режиму, переслідуваннями, ув’язненнями та вбивствами опозиціонерів всередині країни, тиском на ЗМІ. Коли Путін говорить про відповідальність партнерів, то зокрема згадує про начебто існуюче зобов’язання блоку НАТО про неприйняття нових членів.
У НАТО ж наголошують на політиці «відкритих дверей», яка не передбачає інших варіантів. Також, з точку експертів, саме такою загрозливою політикою Росія сама перетворює себе на країну-вигнанця, якій не залишається нічого іншого, як йти на зближення з партнерами, що закриватимуть на це очі задля власних інтересів. Зокрема, йдеться про Китай.