У пресцентрі «Укрінформа» відбулася пресконференція на тему затримання та арешту фрілансера проєкту Крим.Реалії Владислава Єсипенка. Владислав перестав виходити на зв'язок 10 березня, після відвідин ним акції покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку. Пізніше з'ясувалося, що його затримали співробітники ФСБ на Ангарському перевалі. Через два дні після затримання, так і не пустивши до нього незалежного адвоката, Владиславу був обраний запобіжний захід у вигляді утримання в СІЗО на два місяці.
Фрілансера Крим.Реалії Владислава Єсипенка звинуватили у зборі інформації «в інтересах спецслужб України». Окрім того, за версією ФСБ, в автомобілі Єсипенка був нібито виявлений предмет «з зовнішніми ознаками саморобного вибухового пристрою», а сам чоловік нібито «здійснював фото- і відеофіксацію місцевості, об'єктів життєзабезпечення та місць масового перебування людей на території Криму».
Катерина Єсипенко, дружина Владислава, на пресконференції розповіла, що чоловік перестав відповідати на дзвінки у другій половині дня 10 березня. Жінка згадує, що зв'язалася з усіма російськими структурами в Криму. «Спочатку я зателефонувала в українське посольство в Росії, вони порадили написати запити на сайти всіх структур. У ФСБ, МВС, ДАІ, омбудсмену Москальковій. Я передбачала все, що тільки було можливо».
За день до пресконференції на російському телеканалі «Крым 24», з'явилося інтерв'ю, в якому Владислав Єсипенко розповідає про те, що «збирав інформацію для українських спецслужб і працював для сайту Крим.Реалії». Дружина Катерина зауважує: «було відчуття, що його саме одягали для цього інтерв'ю. Це не той одяг, який я йому передавала, коли дізналася, що він у СІЗО. Він був красиво вбраний і посаджений. Коли я дивилася відео, форма його тіла була пропорційна. Тобто під одягом був чи то корсет, щоб приховати сліди побоїв, чи щось іще. Побої видно на відео цього так званого інтерв'ю неозброєним оком».
За словами Катерини, чоловік зателефонував їй 16 березня вдень. Жінка каже, що навіть спочатку не впізнала його голос. Він відразу попередив, що може обговорювати тільки побутові питання, а коли Катерина почала питати про адвокатів, від яких він за словами російського слідчого Віталія Власова відмовився (йдеться про адвокатів Еміля Курбедінова та Олексія Ладіна, які безрезультатно декілька днів намагаються потрапити до Владислава Єсипенка ‒ КР), Владислав сказав, що «адвокат буде тільки цей й іншого не буде». «Цей адвокат» ‒ про якого вів мову в телефонній розмові, Владислав ‒ це Віолетта Синеглазова.
Голова «Кримської правозахисної групи» Ольга Скрипник називає Синеглазову «адвокатом від ФСБ». «Вона завжди захищає інтереси слідства, а не людини. Її заводять у подібні кейси, щоб вона схиляла людину до підписання зізнань, навіть у тому, чого вона не робила», ‒ розповідає Скрипник.
Кримський журналіст Микола Семена, автор Крим.Реалії, якого переслідували після анексії півострова за його професійну діяльність, підкреслює: «Влад Єсипенко ‒ мій колега, він колега всіх журналістів, зокрема й тих, які перебувають у цьому залі. Мене свого часу в Криму переслідували за те саме, за що переслідують зараз його ‒ за трудову діяльність. А ці абсурдні звинувачення, які базуються на тому, що він здійснював зйомку місцевості, об'єктів життєзабезпечення і місць масового перебування людей на території Криму, так у цьому можна звинуватити кожного. Кожного, зокрема і провладних російських журналістів, які там зараз працюють».
Журналіст Тарас Ібрагімов, якому ФСБ Росії заборонила в'їзд на територію півострова на 35 років, підкреслив, що реакція на наслідки затримання від різних українських інституцій ‒ недостатній інструмент у таких випадках. «Ми з вами зараз обговорюємо наслідки затримання конкретної людини в Криму. Проблема полягає ще й у тому, що українська держава на сьомому році війни не навчилася захищати своїх кореспондентів, які ризикуючи власним життям і свободою працюють там. До Криму періодично приїжджають представники інших міжнародних ЗМІ, їх чомусь не затримують. Зокрема й тому, що у них є дозвіл на роботу від Російського МЗС, яке їх захищає», ‒ пояснив Ібрагімов.
Наприкінці конференції кожен зі спікерів ще раз підкреслив, що публічність та розголос у справі Владислава Єсипенка ‒ дуже важлива умова для його якнайшвидшого звільнення. «Чим більше ми з вами, колеги, будемо говорити і писати про Владислава, тим більше шансів, що його там не замучать до смерті», ‒ сказав Тарас Ібрагімов.
13 березня у Владислава був день народження, в цей день він вже перебував в Сімферопольському СІЗО. Єсипенка вдома чекають дружина і шестирічна дочка Стефанія. Дівчинка досі не знає, що сталося з її батьком. Вона думає, що її тато поїхав по роботі. До повернення батька вона підготувала вітальну листівку.
Смотрите также:
Your browser doesn’t support HTML5
Заборона українським журналістам на в'їзд до Криму і Росії
Після анексії Криму в 2014 році російські силовики заборонили в'їзд на півострів і в Росію кільком українським журналістам.
Так, в лютому 2016 року співробітники російської ФСБ заборонили в'їзд до Криму до 2020 року журналістці «Української правди» Анастасії Рінгіс. Згідно з документом, який вручили журналістці російські силовики, її вважають «такою, що загрожує безпеці Росії».
У листопаді 2018 року російська ФСБ до 2028 року заборонила українській журналістці, яка співпрацювала з Крим.Реалії, Олені Савчук в'їжджати до Криму і в сусідню Росію. Їй заборонили в'їзд згідно з пунктом 1 частини 1 статі 27 Федерального закону про порядок в'їзду і виїзду з Росії («З метою забезпечення обороноздатності чи безпеки держави або громадського порядку, або захисту здоров'я населення»).
У лютому 2019 року фотографу Аліні Смутко, яка співпрацювала з Крим.Реалії, за тією ж статтею заборонили в'їзд до анексованого Росією Криму до 2028 року.
У січні 2019 року українському журналісту Тарасу Ібрагімову, який співпрацює з редакцією Крим.Реалії, прикордонники російської ФСБ заборонили в'їзд на територію Росії та анексованого нею Криму до кінця травня 2054 року. За словами журналіста, чіткого пояснення, з чим пов'язана заборона, ні в постанові, ні усно йому не надали.
Журналісти пов'язують такі дії російських силовиків зі своєю професійною діяльністю. Олена Савчук, Аліна Смутко, Тарас Ібрагімов регулярно висвітлювали, зокрема, переслідування кримськотатарських і українських активістів у Криму.
Українські правозахисники вважають такі заборони тиском на журналістів у Криму. Вони неодноразово закликали світове співтовариство посилити тиск на Росію, для того щоб вона припинила утиски свободи слова на анексованому півострові.