Листи кримчан: Із Сімферополя до Києва під час карантину

Хочу поділитися особистим досвідом поїздки до Києва під час карантинних обмежень. Знаю, що ця тема хвилює багатьох, хто не втрачає зв'язку з материковою Україною.

Поїхати мене змусила необхідність: річ у тім, що дія мого старого українського закордонного паспорта закінчується через місяць, а новий біометричний я замовила ще торік, але все ніяк через пандемію, що навалилася на людство, не наважувалася виїхати. Знайомі відмовляли, мовляв, не варто ризикувати, але надалі відкладати було нікуди.

Щоб підготуватися до поїздки, стала переглядати всі групи у Facebook, присвячені поїздкам на материк. Вивчила всі нюанси і зрозуміла, що не такий страшний чорт, як його малюють. І ось, вибравши зі списку перевізників варіант, що підходив, зв'язалася з оператором, на потрібний мені день були рейси, і жодних проблем з цим не було. Як виявилося, люди продовжують щодня їздити, нехай і не в такій кількості, як торік.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: «Через пекло в рай». Історії перетину адмінмежі з Кримом

Коли ми у зазначений час увечері розмістилися в маршрутці біля супермаркету «Ашан» у Сімферополі, водій відразу почав інструктаж, попередньо зібравши з нас по три тисячі рублів за поїздку. Повідомив, що не варто лякатися, якщо українські прикордонники знайдуть російський паспорт, краще відразу зв'язатися з оператором перевізника і вони спробують допомогти. Я зрозуміла, що перевізники вже мають налагоджені контакти на адмінкордоні. Акцентував нашу увагу на встановленні додатка «Дій вдома» на смартфони. Відразу ж продав українські сім-карти по 500 рублів за штуку, не приховуючи, що вони на материковій Україні коштують набагато менше і що це тепер їхній додатковий заробіток. Я теж придбала сімку «Life» і встановила на смартфон. Зазначу, що кнопковий телефон для встановлення програми не підходить.

До адмінкордону ми під'їхали о 23:30. Російські прикордонники в усієї групи, що зібралася в черзі, зібрали російські паспорти для швидкості обробки відомостей. Річ у тім, що зараз безперешкодно можна виїхати тільки один раз за період карантину, а повторно ‒ тільки з гуманітарних причин, тому прикордонники пробивають у базі тих, хто вже виїжджав. Через це черга рухалася досить повільно. Митний контроль був швидким ‒ ставиш сумку на ескалатор, який провозить її через спеціальне пристосування типу рентгена. Коли настав мій час спілкуватися з прикордонником, то він попросив український закордонний паспорт, це було вперше, але знову ж таки ‒ все це пов'язане з новими правилами у зв'язку з обмеженнями через карантин, випускають лише тих, хто має громадянство України й одночасно російський паспорт, виданий у Криму, хоча його не визнають у світі. Загалом, хвилин за сорок я тут впоралася і рушила в бік українських прикордонників.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Перетин адмінкордону: головні запитання та відповіді

Тут мене відразу вразили зміни. Шикарні будинки, упорядкована територія ‒ це приємно здивувало. Тепер інфраструктура з російської сторони здається бляклою в порівнянні з українською стороною, а раніше було навпаки. Увійшли до будівлі, нас зустрів величезний хол, лавки, вай-фай ‒ все для зручності громадян. Відразу ж до мене підійшов прикордонник і запропонував допомогти зі встановленням програми «Дій вдома». Але тут щось пішло не так, на встановлену програму ніяк не надходило смс із підтвердженням. Прикордонник не розгубився і запитав, чи є у мене російська сім-карта, коли отримав підтвердження, то порекомендував встановити її та спробувати знову. Дивно, але на російську карту відразу прийшло смс. Прикордонник сказав, що за місцем прибуття потрібно буде запустити програму в дію і поїхати здати тест на коронавірус, якщо не хочу проходити двотижневу самоізоляцію. Далі я пішла до віконця паспортного контролю, де показала паспорт і телефон зі встановленою програмою «Дій вдома». Потім був ввічливий митний огляд, і ось я вже на зупинці, де на нас чекала маршрутка на Київ.

Прибувши вранці до Києва, я відразу поїхала в ДНК-лабораторію, де, незважаючи на величезну чергу, швидко здала тест всього за 750 гривень. Як виявилося, тестування займає менше ніж хвилину, сідаєш на стілець, і співробітниця лабораторії глибоко в ніс вставляє в кожну ніздрю по паличці для взяття мазка, відчуття неприємні, але не болючі. Я попросила в реєстратурі, щоб оформили мені сертифікат англійською мовою, адже планувала, зробивши всі справи, відразу повернутися до Криму. Сертифікат дійсний 72 години. Лабораторія сама передає результати тестів у додаток «Дій вдома». Уже ввечері, о 17 годині, я знову приїхала в ДНК-лабораторію і забрала свій готовий сертифікат з негативним результатом. Вночі від програми «Дій вдома» надійшло повідомлення, що можна більше не дотримуватися режиму самоізоляції.

Свій довгоочікуваний у прямому сенсі цього слова біометричний закордонний паспорт я також отримала за десять хвилин у центрі надання адмінпослуг. Сервіс просто європейський, це дуже порадувало.

Наступного дня поїхала назад до Криму. Перевізника знайшла дешевше, але на якості обслуговування це ніяк не позначилося. На адмінкордон прибули опівночі. Українську сторону пройшли дуже швидко, показала прикордоннику паспорт і сертифікат, він пропустив мене без зайвих запитань. А ось російські прикордонники створили чергу, адже потрібно було заповнити анкету для Роспотребнадзору. Анкети були в достатній кількості роздруковані, але не було ручок! Так що, якщо збираєтеся їхати, то не забудьте захопити з собою авторучку, через їх відсутність створювалася додаткова черга. Маючи на руках сертифікат, я швидко пройшла перевірку співробітниці Роспотребнадзору, і мені не довелося підписувати розпорядження про тестування в Криму. Потім перевірка біля віконця прикордонника ‒ і я в Криму.

Якщо у вас є справи на материковій Україні, то, це моя суб'єктивна думка, не бійтеся їхати, нічого страшного в поїздці та правилах у період карантину немає. Обов'язково будьте в масці дорогою, тому що перебувати декілька годин у тісному просторі маршрутки з десятком людей ‒ це все ж таки ризик.

Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції