У цьому весь Крим: 20 візитівок півострова (фотогалерея)

Євпаторія, мечеть Джума-Джамі. Культова будівля зведена понад 450 років тому під час правління кримського хана Девлета І Герая. За ці роки її не раз переробляли і відновлювали. За часів радянської влади мечеть служила музеєм і пам'ятником архітектури, але в 1990-х її знову відкрили для віруючих

Євпаторія, Свято-Миколаївський собор. Він з'явився в кінці 19 століття на місці застарілої церкви Святого Миколая Мирлікійського. Примітно, що християнську і мусульманську святині в Євпаторії розділяє без малого 200 метрів

Сімферополь, вежа з годинником. Залізничний вокзал кримської столиці і його найвідоміший елемент – вежу з годинником – звели в 1951 році. Увінчана червоною зіркою вежа досягає 42 метра у висоту, а циферблат годинника прикрашають фігури знаків зодіаку

Сімферополь, пам'ятник Леніну. Бронзова фігура височіє над однойменною площею в самому центрі міста. Пам'ятник відкривали в 1967 році – до 50-річчя від дня Жовтневого перевороту

Севастополь, Пам'ятник затопленим кораблям. 9-метровий бронзовий монумент з'явився в 1905 році до 50-річчя Першої оборони Севастополя – кульмінаційного моменту Кримської війни. У вересні 1854 року російські війська затопили сім старих кораблів, що унеможливило вхід англо-французького флоту в Севастопольську бухту

Севастополь, Херсонес Таврійський. Старогрецьке місто-державу в 422-421 роках до нашої ери на півдні півострова заснували вихідці з Гераклеї Понтійської. Його назва буквально означає «півострів» на честь території, яку між Карантинною і Пісочною бухтами охоплював Херсонес. За часів античності він був важливим торговим, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Криму. Сьогодні ж руїни Херсонеса є частиною однойменного музею-заповідника

Ялта, Ластівчине гніздо. Свого знаменитого готичного стилю з двоповерховою вежею палац набув у 1912 році. До цього на Аврориній скелі три десятиліття стояла дерев'яна дача відставного російського генерала. В різний час в Ластівчиному гнізді жили купці і промисловці, в приміщенні палацу працював ресторан і читальний зал. Сьогодні будівля перебуває в аварійному стані через тріщини в фундаменті

Ялта, Масандрівський палац. Двоповерхову будівлю в стилі шато будували 20 років – спочатку на замовлення князя Воронцова, а згодом для імператора Олександра III. За радянських часів палац служив санаторієм для хворих на туберкульоз, а потім став державною дачею, де відпочивали Сталін, Хрущов та Брежнєв. Музей в ньому відкрився вже за часів української незалежності

Бахчисарай, Ханський палац. Його заклали на зорі 16 століття, і разом з ним почалося будівництво самого Бахчисарая. У минулому – резиденція кримських ханів, сьогодні Ханський палац – серце старого міста і єдиний у світі зразок кримськотатарської палацової архітектури

Бахчисарай, Чуфут-Кале. До того як статус головного міста півострова переходив від Бахчисарая до Сімферополя, столицею Криму була неприступна фортеця Чуфут-Кале. За півтора десятка століть вона перебувала у володінні візантійців і кипчаків, кримчаків і караїмів. Тепер на її місці переважно руїни, проте в найдавнішій її частині досі збереглися житлові і господарські приміщення, кенаси, залишки мечеті і навіть мавзолей дочки хана Золотої орди

Керч, Пантікапей. Серед нині існуючих міст Східної Європи годі й шукати найдавнішого ніж Пантікапей. Приблизно в 600 році до нашої ери його заснували елліни, вихідці з Мілета. А вже в 5 столітті до нашої ери Пантікапей став столицею Боспорського царства. Місто було ремісничим і культурним центром, мало у своєму розпорядженні велику гавань і торгувало хлібом з усім Середземномор'ям. До теперішнього часу на території сучасної Керчі збереглися залишки стін будівель, веж і мармурові колони Пантікапея. Найголовніший символ руїн античного міста – висока арка з колонами і різьбленим кам'яним портиком

Керч, Великі Мітрідатські сходи. Їхнє будівництво в 1830-х стало частиною реконструкції міста. Сходи проектував італійський зодчий Олександр Дігбі, і, згідно з його планом, вони утворювали архітектурну вісь міського центру. Зараз сходи руйнуються. На їхнє зміцнення російська влада Криму витратила 167 мільйонів рублів (близько 66 мільйонів гривень), проте ніяких слідів діяльності будівельних бригад не спостерігається

Феодосія, Генуезька фортеця. Вона розташовується на Карантинному пагорбі. Її зовнішня лінія оборони мала не одну, а цілих дві лінії зміцнення – цитадель і зовнішню частину. Це фактично зробило фортецю в Кафі однією з найпотужніших в Європі. Цитадель зводили на схилах Карантинного пагорба в 1340-1343 роках і добудовували ще десять років. До наших днів збереглася лише південна частина західної стіни цитаделі з двома баштами, а також пілони головних воріт

Феодосія, фонтан «Доброму Генію». Його вперше встановили в 1890 році в знак подяки художнику Івану Айвазовському за допомогу рідному місту. Однак в роки Другої світової фонтан зник. Відновили його вже в роки української незалежності. Композицію фонтану вінчає аркада, де, крім Айвазовського, значаться імена його учнів Фесслера, Латрі, Ганзена і Лагоріо

Судак, Генуезька фортеця. Вона вінчає Кріпосну гору – Дженевез-Кая – і на 150 метрів височіє над Судакською бухтою. Перші оборонні споруди фортеці з'явилися ще в 6-7 століттях і в наступні 700 років вона переходила від візантійців до хазарів, поки в середині 14 століття нею не заволоділи генуезці. Саме вони відбудували більшість будівель, які збереглися до наших днів. Сьогодні Генуезька фортеця є основною визначною пам'яткою Судака. На її території в останні роки щоліта проходить масштабний лицарський фестиваль «Генуезький шолом»

Коктебель, пам'ятник Максиміліану Волошину. Вперше в Коктебелі Волошин побував ще підлітком, а через 15 років повернувся туди в статусі відомого поета і художника. З його руки селище на східному узбережжі Криму стало меккою для творчої інтелігенції. Гостями Волошина в різний час були Мандельштам і Горький, Булгаков і Цвєтаєва. Пам'ятник поету на набережній Коктебеля з'явився в 2009-му, в 25-ту річницю відкриття будинку-музею. Бронзовий Волошин в хітоні і з посохом звернений обличчям до будинку, в якому прожив 20 з гаком років

Коктебель, будинок-музей Максиміліана Волошина. Двоповерховий котедж з видом на Чорне море Волошин будував разом зі своєю матір'ю. Ще за життя поет перетворив його на безкоштовний будинок відпочинку для письменників, художників і вчених. Волошина не стало в 1932-му, і в наступні 40 років будинок оберігала його дружина, якій навіть під час Другої світової війни вдалося в цілості зберегти все, що оточувало поета. Одна тільки художня колекція налічує понад 30 імен, серед яких є роботи Богаєвського, Петрова-Водкіна і Білібіна

Аю-Даг. Цей лаколіт розташовується на кордоні Великої Алушти і Великої Ялти. Геологи стверджують, що гора утворилася 150 мільйонів років тому. Її назва, за однією з версій, трансформувалося з давньогрецького слова «Айя» – свята – в кримськотатарське «аюв» – ведмідь. Та й сама гора схожа на ведмедя-велетня, який схилився до моря

Алушта, Храм-маяк Миколи Чудотворця. Перший камінь унікальної для Криму церкви заклали в жовтні 2004-го. Через два з половиною роки – в 2007-му – його урочисто освятили. Усередині позолоченої кулі під головним хрестом встановлено ліхтар, що дозволяє храму грати роль маяка. Тоді як в цокольній його частини розташовується Музей катастроф на водах, експозиція якого розповідає про найбільші морські трагедії

Алушта, ротонда. Шість колон і напис «Алушта – курорт» – знамениту ротонду на набережній встановили в 1951 році, в процесі післявоєнного благоустрою міста. Коштів на її створення практично не було і матеріали, з яких згодом звели ротонду, збиралися упродовж трьох років. Спочатку споруду вінчав напис «Громадяни СРСР мають право на відпочинок» – цитата з конституції Радянського Союзу, однак згодом її замінили