Багате: там, де ще зріють чаїрні яблука (фотогалерея)
Південна частина Багатого на тлі Внутрішньої гряди Кримських гір
У Колодязному провулку
Грушевий сніданок індиків у районі Грушового провулка
Польова дорога перетинає долину річки Кучук-Карасу (з кримськотатарської – «маленька чорна вода, річка»
Викинута іграшкова черепашка-ніндзя посеред дороги
Поруч – стихійне звалище будівельного сміття
Кучук-Карасу в цьому місці можна перейти по шматках бетонної плити. Витік річки – джерело Павло-Чокрак – розташоване на Головній гряді Кримських гір, на висоті 697 метрів над рівнем моря
Водорості маленької чорної річки
Плоди чаїра (чаїр – з кримськотатарської «сінокіс у лісі») в лісових хащах біля самої Кучук-Карасу. М'якоть цих яблук ніжно-білого кольору і приємного лісового аромату. Плоди чаїрів використовувалися корінним населенням для приготування фруктового меду (бекмеса), сухофруктів, джему, повидла і компотів
У старому яблуневому саду колишнього колгоспу «Гірський», що спеціалізувався на садівництві й тютюнництві
Долина Кучук-Карасу на тлі гори Хачи-Хаш (праворуч), біля підніжжя якої розкинулося сусіднє село Горлинка. За ним – однойменне водосховище
На балконі будівлі, де розміщуються сільська адміністрація і пошта, пустила коріння тополя
Меморіальний камінь у пам'ять жертв сталінської депортації в сільському сквері. 18 травня 1944 року до Середньої Азії депортували з тодішнього Бахчи-Елі всіх жителів з-поміж кримських татар, а через місяць, 20 червня, – вірмен, греків і болгар. Замість них у село завезли переселенців з Тамбовської та Курської областей Росії
На задньому дворі місцевої школи
Жовтневе сонце в зеніті