Козячими стежками через Хашкі-Кая: туристичними маршрутами Криму (фотогалерея)
Під південно-західними відрогами хребта, в долині висохлої річки Ворон, притулилося однойменне маленьке село
У долині розкинулися виноградники підприємства «Морське» – філії «Масандри». Схоже, столові й технічні сорти винограду пізнього строку дозрівання дійшли до потрібної кондиції
Туристи піднімаються на Хашкі-Кая з боку дороги в село Ворон
Скельний хаос на Хашкі-Кая
Внизу – полохливі косулі (в центрі фотографії)
Труднопрохідна «сипуха» – ділянка маршруту суцільно з дрібного каміння
Для цих кіз майже прямовисні скелі не є складною перешкодою
На привалі в гірській сідловині
На шляху – гірські гребені різної конфігурації
Скельні фігури назвали «Ярославна прощається з Ігорем»
Низькорослий колючий чагарник на північному схилі
Ця арка посеред хребта отримала назву «Ведмежата, що цілуються», або Екі-Ага-Карда (з кримськотатарської – «старший і молодший брати»). Існує легенда про двох скам'янілих братів, проклятих за взаємну ворожнечу
Барви осені на схилах Хашкі-Кая
Глід у горах майже достиг
Гора Ай-Йорин-Буруну (з кримськотатарськоїо перекладається як «височина святої Ірини»). Це головна вершина (510 метрів над рівнем моря) всього хребта
Внизу – село Межиріччя. Воно тягнеться уздовж берегів нині вщент пересохлої річки Ай-Серез
Під склепінням невеликого грота