«Персональні санкції працюють по-справжньому»: хто обходить режим обмежень у Криму

Журналісти «Настоящего времени» та проєкту «Муніципальний сканер» досліджували бізнес у Криму та виявили докази того, що більше ніж сотня компаній порушують міжнародні санкції. У розслідуванні журналістів фігурують такі відомі компанії, як Lufthansa, депозитарний банк Bank of New York Mellon та інші.

До того ж, в обході режиму санкції були помічені колишній міністр оборони України Павло Лебедєв, українські бізнесмени Рінат Ахметов та Дмитро Фірташ, а також низка російських бізнесменів, серед яких акціонер російської «Новой газеты» Олександр Лебедєв. Про ефективність санкційної політики, розпочатої Заходом після анексії Криму та початку війни на Донбасі, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Розслідувач волонтерського антикорупційного проєкту «Муніципальний сканер» Михайло Маглов розповів Крим.Реалії, яку саме західну бізнес-активність у Криму «розкрило» журналістське розслідування.

‒ Ми цілеспрямовано шукали іноземні компанії, які засвітили свою участь у російському комерційному регістрі. Мені складно говорити про масштаби, тому що для дослідження ми шукали саме ті випадки, коли санкції порушувалися. Складно говорити про ті випадки, коли їх не порушували. У межах дослідження ми зафіксували близько ста європейських і кілька американських компаній, які так чи інакше продовжують свою діяльність на півострові. Далі ми просто порівнювали їх роботу безпосередньо з санкціями, законодавством західних країн щодо комерційної діяльності на півострові. У переважній більшості випадків йдеться про ті західні інвестиції або про той бізнес, який працював у Криму до анексії і продовжив працювати в умовах санкцій. Я не можу сказати, що нам трапилися великі інвестиції або новий бізнес після анексії.

Михайло Маглов зазначає, що європейські санкції ‒ це рамковий документ, а для ухвалення конкретних заходів має використовуватися вже національне законодавство.

‒ У ньому все досить чітко закріплене, у багатьох європейських країн є кримінальна стаття за порушення міжнародних санкцій. Така діяльність має розслідуватися. Ми знайшли ці історії, а далі ‒ це вже відповідальність правоохоронних органів: вважають вони це порушенням чи ні. Але за весь час, що діють санкції, ми знаємо тільки два випадки початих розслідувань, причому одне припинене. Тут швидше йдеться про те, що з боку Європейського союзу немає жодного механізму щодо виконання ухвалених документів. Мої колеги опитували ці компанії: там були громадяни України, які пояснювали, що змушені зберігати своє майно в Криму та вдаватися до певних схем. Хтось відкрито говорить: і що нам санкції? Мовляв, живемо в реаліях, які є. Інші відмовлялися коментувати чи пояснювати свою позицію.

На думку Михайла Маглова, політичний режим санкцій насправді працює значно краще, ніж правовий. Британський адвокат із санкційного права Майя Лестер в ефірі «Настоящего времени» сказала, що випадки порушення санкцій стають предметом розслідування тільки після добровільного зізнання в цьому учасників або ж після повідомлень банків про підозрілу активність:

«У Євросоюзі, на відміну від США, санкційне законодавство спирається на те, що люди самі дотримуватимуться цих норм. У деяких країнах існують спеціальні відомства, в обов'язки яких входить розслідування санкційних порушень, іноді вони це роблять. Знову ж, офіційні відомства розраховують на те, що люди самі повідомлятимуть про можливі порушення. І якщо ви самі прийдете і скажете: «Є ймовірність, що ми порушили санкції» ‒ і ваша діяльність насправді підпадає під порушення, то це буде пом'якшувальним фактором, особливо коли справа стосуватиметься покарання. І це відбувається. Теоретично європейські інститути можуть почати розгляд відносно країн Євросоюзу, які мають підкорятися європейським законам. Багато держав не надто активні, коли йдеться про розслідування потенційних порушень санкцій».

Навесні 2018 року російський глава Криму Сергій Аксенов повідомив, що в анексованому Криму зареєстровані близько 3 тисяч юридичних осіб, засновниками яких є іноземні організації. Аксенов тоді підкреслив, що у таких юридичних осіб є можливість працювати на півострові, не афішуючи цю діяльність.

Начальник управління з питань Автономної Республіки Крим і Севастополя Міністерства тимчасово окупованих територій України Сергій Мокренюк вважає, що санкції не мають на меті заборонити будь-яку роботу закордонних структур в анексованому Криму.

‒ Аксенов говорить про компанії, які не афішують свою діяльність, і саме з цього можна зрозуміти, що санкції працюють. Насправді там працюють сотні тисяч юридичних і фізичних осіб, але логіка санкцій не в тому, щоб зробити так, щоб там нічого не працювало. Треба знайти найбільш серйозних порушників і продемонструвати режим санкцій, щоб інші адекватні компанії туди просто не заходили. Ось приклад: у 2017 році Росія провела в Криму міжнародну наукову конференцію «Херсонес Таврійський», і там було більше ніж десяток вчених з різних країн. Ми їх знайшли, ідентифікували та внесли до українського списку санкцій указом президента. У 2019 році конференцію проводили знову, але там не було жодного іноземця, окрім росіян. Теоретично їх могли не афішувати, але сенс наукової діяльності ‒ саме в публічній присутності.

Член Європейського парламенту, віцеспікер литовського Сейму Пятрас Ауштрявічюс вказує на те, що в деяких європейських країнах загалом розвинені офшорні схеми.

‒ Cанкції мають виконуватися і навіть у деяких випадках посилюватися, особливо персональні. Цей вид працює по-справжньому, і його бояться ті корупціонери, політики, бізнесмени, які всюди намагаються уникнути політики Євросоюзу щодо Криму. Сьогодні сам режим санкцій в Євросоюзі ‒ не є чітко визначеним інструментом, який добре контролюється. Рішення ухвалюються на європейському рівні, але втілення санкцій відбувається на рівні країн: це належить до компетенції Міністерства закордонних справ або Міністерства юстиції. Тут величезне вікно для різних обходів. Деякі країни по-справжньому займаються санкційною політикою, застосовуючи фінансові та юридичні заходи щодо компаній та персоналій, а деякі дивляться на це крізь пальці. Є країни, де офшорна політика взагалі добре розвинена.

Пятрас Ауштрявічюс переконаний, що незважаючи на розкриті недоробки, санкційну політику необхідно продовжувати, щоб зберегти можливість чинити на Росію міжнародний тиск.

‒ І вплив Євросоюзу на Росію величезний! Наша мета не в тому, щоб зменшувати економічний розвиток Росії, але, не роблячи певних інвестицій у деякі сектори, не допомагаючи тим компаніям, які замішані у військових справах Росії в інших країнах ‒ ми показали результат. У Кремлі дуже критично відгукуються про режим санкцій, особливо щодо персоналій. Це дає зрозуміти, що режим санкцій працює ‒ нехай і не так, як ми хотіли б.

Український юрист-міжнародник Борис Бабін наводить приклад європейської компанії, яка, як він стверджує, відкрито порушує режим санкцій.

‒ Багато з цих компаній мали європейський капітал до початку конфлікту, і тому власники продовжують робити вигляд, що нічого не сталося. Окремі структури, відверто кажучи, зробили політичний вибір. Наприклад, французьке сертифікаційне товариство «Бюро Верітас» ‒ це національна компанія, відома з середини XIX століття. Вона всі ці роки послідовно утримує в Севастополі філію, в якій працюють лише два співробітники. Тобто обсяг прибутку там не фантастичний, але політично вони вважають за доцільне не дотримуватися санкції і демонстративно перебувати в Криму. Багато з цих компаній відомі, і дипломатам їхніх країн Україна висувала претензії, але далі претензій справа не дійшла. Європейська комісія переадресовує все на національний уряд, а там починається плутанина.

Борис Бабін впевнений, що навіть за наявності таких прецедентів, санкційну політику можна назвати успішною, оскільки подібних компаній-порушників не так багато, особливо в світлі жорстких американських обмежень.

(Текст підготував Владислав Ленцев)