Це без перебільшення перший український серіал, який дійсно розповідає про молодь – його називають українською версією «13 причин чому». Український триллер «Перші ластівки» став справжньою сенсацією телебачення. Його вже переглянули понад шість мільйонів глядачів по телевізору та понад два мільйони онлайн.
То що ж такого цікавого в цьому серіалі? Як його сприйняла молодь? Та як до нього поставилось старше покоління?
У подкасті «Українське кіно» Анастасія Саковська та виконавиця однієї з ролей у серіалі Ніна Набока обговорюють, як серіалу вдалося стати популярним та як сьогодні говорити про підліткові проблеми.
Your browser doesn’t support HTML5
Українське кіно | Випуск 6. «Перші ластівки». Що знімають про українську молодь?
Героїня Ніни Набоки – вчителька хімії, Валентина Георгіївна. Вона виховує не лише двох онуків, а й опікується цілим класом проблемних підлітків як класний керівник.
Її старший онук на ім’я Нік – фанат пранків, хуліган, який часто бешкетує в школі. Тим не менш, він вбачає у своїй діяльності високий сенс – чи то для привернення уваги до себе, якої він не отримав від батьків, чи то просто перебуває в пошуках своєї творчої реалізації.
Ніна Набока, актриса
З Валентиною Георгіївною вони важко знаходять спільну мову. Це одвічний конфлікт поколінь – батьки й діти, бабусі й онуки. Наче нічого незвичного й літній вчительці можна тільки поспівчувати, бо на її життя припала дуже серйозна відповідальність. От тільки є один нюанс, у серіалі героїню показано і з іншого боку. Чітко видно, що вона навіть не намагається зрозуміти захоплення онука, несерйозно сприймає його амбіції.
Нік вчиться в 11-класі, де одна з учениць раптово накладає на себе руки, стрибаючи з дату багатоповерхівки. Поліна Дудка – активістка, відмінниця, яка переживає булінг у класі. Персонаж розкривається протягом серіалу, і від нього віє самотністю. Вона самотня не лише в школі, а й вдома, бо матір так само не хоче її чути. Замість того, щоб поцікавитись амбіціями своєї дитини, матір Поліни намагається реалізувати в доньці свої власні амбіції, якій їй у свій час реалізувати не вдалось.
Стає відомо, що й сама Поліна не свята та має непрості любовні стосунки із однокласником Федором Макаровим, який протягом серіалу усвідомлює власну гомосексуальність, живучи з татом – відвертим гомофобом. Хлопець так само зображений вразливим та самотнім.
Головних персонажів-підлітків об’єднує потреба в підтримці. Вони знаходять її у комунікації із так званим «Другом».
«Друг» – це аналог нашумілої в медіа-історії із «Синім китом». Анонімний користувач в інтернеті входить у довіру до молодих людей та через переписку дає їм завдання, в тому числі й схиляє до суїциду.
Герої серіалу стають друзями через зв’язок із «Другом» та намагаються розслідувати смерть Поліни Дудки.
Колишній генеральний директор Нового каналу Олексій Гладушевський стверджував, що від початку серіал планувався як односезонна історія з іншим фіналом. Утім вже наприкінці останньої серії стає зрозуміло, що це ще не кінець і розвиток історії все ще чекає на глядачів.
У титрах серіалу вказаний номер дитячої гарячої лінії правозахисної організації Ла-страда Україна. І після виходу «Перших ластівок» кількість дзвінків зросла в шестеро! Діти просять про допомогу й нарешті знають, до кого звернутись, якщо їхні права порушують.
Акторка Ніна Набока у розмові з Радіо Свобода вперше чує про такий вплив серіалу на молодь: «Значить, ми щось зробили, ми зробили свій внесок. Значить, не даремно ми знімали це все, і сценаристи, і актори, і режисер», – каже вона.
Ніна Набока про «Перших ластівок»
– Пані Ніно, Ваш персонаж перебуває у чіткому резонансі з іншими персонажами, із молоддю, але при цьому він викликає людську добру симпатію. Чим вас, як акторку, зачепив цей серіал, чому ви погодилися в ньому знятися?
– Я із задоволенням погодилась. Це був збій мого рольового напрямку. Я ж «народниця» – граю то санітарку, то вахтерку, то комендантку. І все це в комедійному напрямі. Хотілося зіграти щось драматичне, а тут драми було достатньо.
А я себе сама визначаю як трагікомічну актрису, і мені дуже хотілося зіграти таку роль.
Зараз у мене теж плануються зовсім не схожі на мене ролі. Я не боюся сказати: я різнопланова актриса, тому я із задоволенням пішла на роль Валентини, я дуже її хотіла.
– Ваш персонаж Валентина Георгіївна, яка вона?
– Вона життєво мудра. На її долю припало дуже багато. Загинули зять із дочкою, вона виховує двох онуків, і ще й до того ж цілий клас! Ще й який важкий клас!
Ви розумієте, скільки сили волі потрібно цій людині, щоб вижити в такому складному житті.
Онук – непростий. Ну, я не казатиму, що він виділяється чимось, зараз уся така молодь, знаєте.
Як ми звикли казати, вони хочуть все й одразу, але не розуміють, що для цього треба щось зробити, докласти зусиль. І як пояснити молодому поколінню, що просто так із неба манна небесна не падає? Як бабуся має донести це онукові? Це страшенна праця.
– То це і є причиною, чому ваш персонаж не може знати спільну мову з онуком?
– Звісно, це ж «Батьки й діти».
– Усі ті проблеми, які зображують у серіалі, на вашу думку відображають дійсність? Я про суїциди, онлайн-харасмент, усвідомлення сексуальної ідентичності…
– Звісно. В спілкуванні з підлітками, та навіть дорослими, помічаєш, які вони бувають різні, стараєшся їм щось сказати, пояснити. Десь стати з ними на одну ноту. Не треба забувати ніколи своє дитинство. Треба повертатись у своє дитинство, щоб зрозуміти їх.
Суїциди – це страшне слово, і воно часто зустрічається зараз серед молоді. Може причини в політиці? Я була молодою, ніколи не звертала уваги на політику, вона мені не потрібна була.
Можливо, соціальна справедливість? Вона дуже б’є по нервах. Мені легко казати, бо я росла при Радянському Союзі. Я, боронь боже, не хочу його хвалити, але я була молодою, я цього тоді не відчувала.
– Драма кого із персонажів-підлітків вас найбільше вразила і розчулила?
– Швидше за все, свого серіального онука. Навіть не історія школярки, яка скоїла суїцид, а саме його. Бо він себе знайшов, він розумів, що не все йому буде просто так дано.
На ньому зараз оця сім’я. Бабуся вже і хвора, і на пенсію пішла, сестричка молодша росте. Він почав це розуміти й прийшов до того, що потрібно заробляти. Треба допомагати сім’ї. Мені дуже цей образ подобається – людина сама щось осмислює і йде до цього.
– Що мав зробити ваш персонаж, аби Нік себе швидше знайшов? Які помилки у вихованні бабуся допустила, що у них були такі натягнуті стосунки?
– Мені здається, вона сама не знає. Вона не розуміє, що ще дати, як його схилити на свій бік й показати йому, що можна робити, а що не можна.
– Він їй відверто грубіянить…
– І що? Вона йому зауваження робить. Така безвихідь... Вона ж весь час із цим бореться. Їй здається, що вона все робить для внуків. І вона себе карає за те, що щось не виходить.
– А ви звернули увагу на її чоловіка? Він наче і є, але насправді він ніякої участі в житті сім'ї не бере, просто існує. Насправді це настільки типова для життя ситуація, коли жінка сильна й тягне все на собі.
– Вона сама лідер, вона веде господарство, виховує дітей. І так само тягне за собою чоловіка. Це дуже сильна роль.
– А як ви поставились до драми Федора Макарова, 11-класника, який усвідомлює свою гомосексуальність. При цьому, тато в нього відвертий гомофоб. У серіалі показують його стосунки з іншим хлопцем, навіть є сцени з поцілунками.
– Боюсь навіть про це говорити, я не дуже в цьому обізнана. Я не суджу цю дитину.
– У серіалі якраз намагались показати, як це відбувається, наскільки це глибока драма. Це чи не перший випадок, коли в українських серіалах про це почали розмовляти.
– Думаю, це перший випадок.
– Дивіться, на контрасті. Є на «плюсах» серіал «Школа». Це ж абсолютно вилизаний продукт, там немає настільки гострих кутів.
– Знаєте, сценарій життя показує таке, що таке й не напишеш. Я так трохи зовсім подивилась «Школу», то там багато що завуальовано. Не можу судити цей серіал, але для мене він трохи на іншому рівні.
– «Перші ластівки» – серіал для підлітків, чи більше для дорослих?
– І для тих, і для інших. Підліткам точно обов’язково треба його подивитись, вони ж мають для себе зробити якісь висновки.
– Розкажіть трохи про другий сезон.
– Тема молоді залишається, але сюжет інший. Нові герої, але грають їх ті ж актори. Це не буде продовженням.
Я граю вахтерку в студентському гуртожитку, в якій живуть персонажі.
– Але там залишається ця ситуація з «Другом»?
– Так. Сюжет змінився, проблеми молоді залишились. Це вже студенти, які відірвались від мами й тата. Цей сценарій ще гостріший.
– З висоти свого життєвого досвіду: яку одну пораду ви б дали молодим людям?
– Думати та логічно мислити. У нас логіка на нулі. Але це не тільки до молоді, це всього народу стосується.