Павло Казарін: Після коронавірусу

Спеціально для Крим.Реалії

Прогнозів багато. Хтось віщує світу нову якість після епідемії. У списку обіцяного – нова глобальність і нова ізоляція, посилення держконтролю і зростання цифровізації. Хтось навпаки – вважає, що зміни будуть точковими і питання лише в термінах відкату до допандемічного статус-кво.

Але будь-який загальний прогноз грішить уже тим, що він «загальний». Цілком можливо, що кожна країна проходитиме через свою низку трансформацій. Спираючись на політичну традицію, соціальний договір і структуру економіки.

Для України звично вдивлятися в російське майбутнє. Агресія і окупація не залишили Києву іншого вибору – а тому за цінами на нафту і газ тут часом стежать не менш пильно, ніж у Москві.

Криза руйнує бюджетні плани Кремля. За різними оцінками, зниження світового попиту на нафту в найближчі місяці може перевищити 20%. При цьому, в рамках угоди з ОПЕК, Москва зобов'язалася скоротити нафтовидобуток на понад 10%. Проблема ще й у тому, що у Росії мало нафтосховищ – їй доведеться консервувати свердловини. Що, в свою чергу, призведе або до їхньої втрати, або до досить відчутних витрат на розконсервацію в майбутньому.

Споживання газу в Європі теж падає: зниження становить від 54% на півночі Італії до 15% – на заході Німеччини. Тисяча кубометрів коштує на континенті $80, у той час як Росія продає газ своїм власним регіонах по $65. При цьому «Газпром» верстав свій річний бюджет, розраховуючи на ціну в $200.

Російський рубль дешевшає і поки рано говорити про закінчення цього процесу. Якщо нафта марки Urals коштуватиме $30, то російському Центробанку для підтримки курсу доведеться щодня продавати до $150 мільйонів. Фонд національного добробуту Росії встиг накопичити $123 мільярди – і при подібній динаміці його може вистачити для балансування нафтових цін на два-три роки. Але що буде далі?

Собівартість видобутку російської нафти – 20 доларів (у Саудівській Аравії – $9). При цьому частка нафти в ВВП Росії – 15%. Так, Кремль встиг зібрати $560 мільярдів золотовалютних резервів, але вся архітектура прогнозів поки не виглядає для Росії оптимістично. Зовнішні запозичення обмежені через санкції. За прогнозами голови Рахункової палати РФ Олексія Кудріна, безробіття в Росії може зрости втричі – з 2,5 до 8 мільйонів осіб.

Уже зараз зрозуміло, що Росія – за іншими країнами – входить в економічне піке. Ситуація ускладнюється тим, що частка нафтогазових доходів у структурі російського бюджету сягає майже 40%.

При цьому попит на вуглеводні продовжує падати, а їхня ціна – знижуватися. Саме ті нафтодолари, з яких починалася кар'єра Володимира Путіна, тепер вичерпуються. І в цей момент ми потрапляємо в найбільш невдячну стадію – стадію прогнозів.

Спроби уявити світ після коронавірусу грішать своєю універсальністю. Їхні автори говорять про наслідки, які торкнуться всіх. Але в тому й особливість, що у кожної країни постепідемічне похмілля може бути різним.

Михайло Пожарський писав про те, що ефект від бубонної чуми відрізнявся в різних регіонах Європи. У 14 столітті ця хвороба забрала чверть населення континенту – і найбільше втрат було серед селян. Економіка середньовіччя трималася на праці кріпосних, а тому зростання попиту на працю призвело до того, що селяни стали вимагати собі права і підвищення оплати.

В Англії король спершу вирішив їм відмовити. Був виданий статут, у якому фіксувався «старий» рівень оплати праці та заборонявся самовільний перехід від феодала до феодала. Відповіддю стали селянські повстання. Найбільше з яких – під керівництвом Уота Тайлера – хоч і було придушене, але привело в результаті до послаблень. У Східній Європі все було інакше. Там місцева знать накладала на селян все нові повинності, внаслідок чого вони виявилися в гіршому становищі, ніж до чуми.

По суті, еволюція кожної країни під час кризи безпосередньо залежить від стартових позицій у суспільстві. Там, де є здатність до колективної дії, свободи розширюються. Там, де її немає – свободи звужуються. Цілком можливо, що ми спостерігатимемо це і тепер – коли реальність різних країн залежатиме від їхнього соціального договору і здатності «верхів» чути «низи».

Що ж стосується Росії, то її спосіб існування залишається незмінним. Як писав Мераб Мамардашвілі, Росія існує не для росіян, а за допомогою росіян. Нафта стала дешевшати після анексії Криму – і після цього на роль нової нафти були призначені російські громадяни. І немає особливих підстав думати, що цього разу Кремль вирішить вчинити інакше.

Цілком можливо, що Москва вибере той же вектор, який після чуми воліла Східна Європа. Коли маленька людина ставатиме ще меншою. У поясах стануть проколювати нові дірки. А в старому соціальному договорі «ковбаса в обмін на політичні свободи» зменшення буде по обидві сторони рівняння.

«Тату, ти будеш менше пити? Ні, синку, ти будеш менше їсти».

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції​