138-ма висота і позиція «Ікси» стали ключем до звільнення села Роботиного в Запорізькій області. За майже 5 місяців ЗСУ провели п’ять штурмів, щоб взяти цю висоту. Зрештою, це дозволило силам оборони зайняти Роботине та околиці й утворити плацдарм для подальшого контрнаступу на півдні України, про що вони розповіли Радіо Свобода.
«Там найперспективніша висота, тому що її ніхто не міг взяти», – каже військовослужбовець 65-ї ОМБр із позивним «Сідий».
«Це панівна така висота. Можна дивитися як зліва, так і справа. Вони контролювали посадки зліва і саме дорогу праворуч на Роботине, яка йде. Для того, щоб 47-ма і решта бригад почали наступати, треба було, по-перше, взяти її. Дали бойове завдання 65-й бригаді – зайняти ці позиції», – розповідає заступник командира другого батальйону з МПЗ 65-ї ОМБр з позивним «Полтава».
До цього «Ікси» штурмували різні підрозділи ЗСУ, і всі спроби були безуспішними.
Ми не знали на той момент, що там ще є противник. Нам сказали, що там нікого немає«Сідий»
«15 березня був перший бій, 128-ма штурмувала, дістала відкат. Відкотилися, тому що великі втрати понесли. Потім 19 березня був бій, 65-та, сам комбриг керував, але теж без втрат, але пішли теж. Одна машинка була покинута, її спалили. Втретє був там «Інтернаціональний легіон», у квітні місяці був. Це були росіяни, чеченці і білоруси. Три групи їх було», – пригадує «Сідий».
Далі на штурм «Іксів» кинули підрозділ ГУР. 65-та бригада мала йти слідом і закріпитися на відвойованих спецназом позиціях.
Я йому кричу: «Жить хочешь, сдавайся». Начебто він погоджується. І тут з’ясовується: в нього ще напарник був«Дід»
«Ми не знали на той момент, що там ще є противник. Нам сказали, що там нікого немає. Заходите, закріплюєтеся – і все. Ми зайшли і прийняли бій, тому що ніхто звідти не пішов. Там була група – 15-16 осіб. Ми не чекали, ми думали, що там нікого немає. Тому що сказали, що там нікого немає, ГУРівці вже всіх там... ГУР пішов уночі, ми заходимо, а там з’ясовується…», – каже «Сідий».
65-й механізованій довелося штурмувати «Ікси» самотужки.
«Взяли розвідників, з 4-ї роти хлопців, і своїми силами почали вже захоплювати. Нам казали, що треба вночі. Я сказав, що вночі ми не будемо відпрацьовувати, тому що самі розумієте, якщо ми не знаємо місцевості, вона може бути замінована, плюс вночі ти нічого не бачиш. У нас немає таких нічників, щоб можна було працювати спокійно. Кажу: по сірому будемо заходити, зранку», – розповідає «Полтава».
Група командира 3-го відділення 65-ї бригади із позивним «Дід» першою заходила в окопи «Іксів».
Саме ВОГ розірвався – і йому уламок пробиває руку, іншому в спину заходить«Полтава»
«Була команда: «Вперед». І по окопах пішли. Пішли: болото, бруд, ось так, в чвакотінні. Місцями так, що лізли на чотирьох, тримаючи ствол попереду. Ми рухалися далі, дивлюся: к***п (російський військовий – ред.) піднімається. Я йому кричу: «Жить хочешь, сдавайся». Начебто він погоджується. І тут з’ясовується: в нього ще напарник був. І тут цей напарник піднімає ствол з-під нього. Ну, в мене вибору не було. Відкрили вогонь, закидали гранатами. Практично в кожен бліндаж ми йшли, то, щоб в бліндаж зайти, потрібно було кидати гранату. Бліндажів дуже багато», – пригадує «Дід».
«Зазвичай у них там такі нори по окопу, і вони ще там ховаються. Часом вони там можуть ледь не цілий тунель вирити. Тому навіть якщо кинути гранату, він може вижити. І маскують вони їх добре дуже. Тому просувались помаленьку, щоб не було втрат», – розповідає військовослужбовець 65-ї ОМБр з позивним «Гєра».
Закріпитися у бліндажах та окопах на «Іксах» українським військовим було непросто. Втрачаючи ініціативу, кажуть вони, противник розпочав масований обстріл.
Ми відкрили по них вогонь, вони посипалися просто скрізь«Гєра»
«Хлопець підняв руку – і саме пролетів уламок від АГСу, і саме ВОГ розірвався – і йому уламок пробиває руку, іншому в спину заходить, саме, якщо врахувати плитоносочку, то воно під плитоносочку. Тоді я так подивився, сказав: «Давайте на евакуацію». Плюс «Васильок», ви самі розумієте, що «Васильок» багато чого робить. Він випускає 5 мін, і воно накриває площину нормальну таку. Дуже важко. Це, не враховуючи навіть 120-й, 152-й, ще й танчик працював, ще й «Градами» потім сюди сипали», – розповідає «Полтава».
Перших поранених витягали на звичайних спальниках. Виносили близько пʼяти годин, каже «Полтава». Пізніше волонтери допомогли з ношами. 65-ці вдалось не лише захопити, а й втримати панівну висоту. «Ікси» вдалося захопити через несподіваний штурм, розмірковують українські військові. Відбивши атаку ГУРівців, окупанти не очікували повторного удару в найкоротший термін.
«Вони розслабилися тим, що вони відбили атаку, вони вже розслабилися і не очікували, що одразу піде атака. Зазвичай так не робиться. І ми так, скажімо, нахрапом. А чого? Давайте спробуємо. Спробували», – розмірковує «Дід».
«Ми йшли на штурм, ми чекали, а от росіяни явно не чекали. Перший, кого ми з них побачили, десь було метрів, не знаю, 500-600, можливо, більше. Вони так йшли, як просто на параді. Десь там міняти. Йде дві колони по 5, може, по 10 людей, не видно ще було. І вони йшли, як міняти зміну. Може, ті не знали, а може, й знали. Ми відкрили по них вогонь, вони посипалися просто скрізь», – пригадує військовослужбовець з позивним «Гєра».
«Справа випадку, що вони чекали добу і позасинали. Ми грубо їх взяли, коли вони спали. Там були шеврони «Вагнер», чеченці були... Там стояв такий мікс. ДШБ, тому що був прапор десантників», – вважає «Сідий».
На «Іксах» досі залишаються останки російських солдатів, цинки з набоями, РПГ, не розпаковані міни і десятки зразково облаштованих і укріплених бліндажів.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.