Російський правозахисник, учасник радянського дисидентського руху Сергій Ковальов помер у Москві у віці 91 року. Про це повідомили російські засоби інформації з посиланням на його близьких.
Сергій Ковальов народився 2 березня 1930 року в місті Середина-Буда в тодішній Чернігівській області України (нині це місто входить до Сумської області). Він закінчив біологічний факультет МГУ, опублікував понад 60 наукових робіт, отримав ступінь кандидата біологічних наук.
У 1969 році він увійшов до складу «Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР» – першої незалежної правозахисної асоціації в цій країні. Через два роки став активно брати участь у виданні «Хроніки поточних подій» – підпільного бюлетеня радянських правозахисників.
Наприкінці 1974 року Ковальова заарештували за звинуваченням в «антирадянській агітації і пропаганді». За це його засудили до семи років позбавлення волі і трьох років заслання.
У 1990 році Ковальов став народним депутатом Росії. З 1993 до 2003 року був депутатом Держдуми Росії. Брав участь у розробці російської Конституції.
Сергій Ковальов був першим у Росії уповноваженим з прав людини. Він обіймав цю посаду з січня 1994-го до травня 1995 року. Також був головою товариства «Меморіал».
Нижче пропонуємо вашій увазі архівне інтерв’ю Сергія Ковальова, яке він дав Радіо Свобода в грудні 2016 року.
Яка головна зброя Путіна? Чим може бути корисний досвід минулого у протидії агресії Росії? Хто і яким чином може зупинити війну? Своїми думками з Радіо Свобода поділився політв’язень радянських концтаборів, дисидент, член Московської Гельсінської групи, співголова російського товариства «Меморіал» Сергій Ковальов.
Агресія Росії – це глобальна проблема
– Росія зараз центр глобального зла. Не Північна Корея чи Китай, бо вони – похідні від Кремля. Агресія Росії – це глобальна проблема. А глобальні проблеми вирішуються тільки глобальними впливами.
Пропаганда – головна зброя Путіна
У сучасному світі вже немає локальних проблем, усі серйозні проблеми – глобальні і це справа світової спільноти. Якщо світове громадянське співтовариство не готове братися за завдання глобального значення, то дипломати та політики не стануть ворушитись. У них інша професія, що називається Realpolitik. Як то кажуть, політика – це мистецтво можливого.
Якщо громадськість світу солідарно і дієво продемонструє, що вони проти війни – війни зупиняться.
Your browser doesn’t support HTML5
У сучасному світі немає локальних проблем – Ковальов
– Яка роль пропаганди?
– Пропаганда – це головна зброя Путіна. Доктор Геббельс не був дурнем, він чітко сказав: «Дайте мені засоби масової інформації і я будь-який народ перетворю на стадо свиней». Нацисти так і зробили з країною філософів та поетів – Німеччиною. І для цього перевтілення німецькому суспільству знадобилось не надто багато часу. А російське суспільство, яке було у складі колишньої радянської імперії та у теперішній Російській імперії, воно має сторічну традицію такого типу пропаганди. І ось результат.
От застосовуються санкції. Пропагандистська машина Кремля поширює тезу: «Ваші санкції йдуть нам на користь». Це просто блеф, але 86% згодні у це вірити. І одразу за цим розповсюджується теза у західних медіа, що «санкції недієві».
– Як можливо повпливати на Росію?
Як і у випадку з Радянським Союзом, імпульс повинен знову йти з Москви. Тому, що це центр зла. І мова йде про те, щоб суспільство тиснуло на свій уряд
– Як можливо повпливати на Росію? Як і у випадку з Радянським Союзом, імпульс повинен знову йти з Москви. Не тому, що це центр світу, а тому, що це центр зла. І мова йде про те, щоб суспільство тиснуло на свій уряд. Якщо цей імпульс знову піде з «центру зла», то це буде поштовхом.
Це вже було у випадку з Гельсінським рухом і СРСР. Коли це починалося тоді, то ми навіть не мріяли, що імперія рухне. Юрій Орлов прочитав доволі кепський документ, який був написаний дипломатами так, щоб його міг би підписати Брежнєв (Гельсінський заключний акт – ред.). Уявляєте який це мав бути документ?! Однак Орлов зрозумів його буквально, і заявив: «Ви сказали, а тепер давайте робити». І це було початком Московської Гельсінської групи. Я в ті часи вже сидів. І це раптом викликало такий резонанс в усьому світі. В Радянському Союзі буквально через рік виникла Гельсінська група, а вже через два роки Міжнародна Гельсінська федерація нараховувала 41 організацію-члена.
Заклик боротися за права людини виходив з центру «імперії зла» і було абсолютно очевидним, що ініціатива Гельсінських груп була безкорисливою
Я думаю, що це сталося якраз тому, що цей заклик боротися за права людини виходив з центру «імперії зла» і було абсолютно очевидним, що ініціатива Гельсінських груп була безкорисливою. Єдине, що могли отримати за свою активність члени цього руху – ув’язнення. Тому західне суспільство вірило у щирість та безкорисливість цієї позиції. Багато представників західної інтелігенції мали колег серед тих, хто сидів у в’язницях Радянського Союзу і хто виступав тоді. Вони знали нас по наших роботах, іноді ми зустрічалися на якихось конференціях, і людям на Заході важко було не повірити своїм колегам у Союзі.
Якщо людина єдине, що отримує за свою позицію – ув’язнення, то її слова, її позиція щось означає. І вийшло, що це була впливова меншість, яка формувала суспільну думку світу.
Відмінність західних політиків у тому, що вони обмежені власним суспільством. Думка суспільства вкрай важлива для вільних держав
Саме тоді група Горбачова зрозуміла, що країна стоїть на краю прірви, вона перед крахом і треба миритися з Заходом. І ось тоді західні політики, а вони не кращі за будь-яких інших політиків, запевняю вас, пішли на зустріч. Відмінність західних політиків у тому, що вони обмежені власним суспільством. Думка суспільства вкрай важлива для вільних держав.
Я чув від американських дипломатів, як вони посилались на те, що після звернення Горбачова з проханнями про «розрядку», налагодження ділових контактів та про матеріальну допомогу Радянському Союзу, як вони казали: «Ви в своїй країні незалежні від суспільства, а ми залежні від свого. Наше суспільство хоче, щоб у вас розвивалась демократія». І Горбачов був змушений з цим погодитись.
От він, той найперший імпульс Гельсінського руху, який значною мірою визначив напрямок історії. Але це лише перший пункт.
Тепер Кремль визнав усі суспільні організації, які не фінансуються державою – «іноземними агентами». Гельсінська група – не агент. Свого часу вона відмовилась від допомоги іноземних фондів і перейшла на утримування президентського фонду в Росії. Але знаєте, є така приказка, «хто дівчину вечеряє, той її і танцює».
Урядова допомога ніколи не буває безкоштовною. І в підсумку відбувається наступне, Московська Гельсінська група потрапила у таке становище, коли свій протестний потенціал, свою репутацію, вона дозволяє використовувати в інтересах державних.
Я вже старий і мене не посадять, а тим, хто наміриться відродити справжній Московський Гельсінський рух, багато чого загрожує. Але я не бачу іншого способу подолати «російське зло».