Озброєні люди на вежі: що роблять російські військові на українських газових платформах

Держприкордонслужба України 26 березня опублікувала відео роботи на Одеському родовищі бурових платформ «Україна» й «Таврида», захоплених російськими військовими у 2014 році. Прикордонники звернули увагу на те, що незаконний видобуток ведеться під охороною катера Чорноморського флоту Росії.

Ще у 2016 році компанія «Нафтогаз України» ініціювала арбітражне провадження проти Росії з вимогою відшкодувати збитки, завдані незаконним захопленням активів «Чорноморнафтогазу». Газогони, сховища, морські бурові платформи та 17 родовищ російський уряд Криму «націоналізував» у 2014 році і використовує для забезпечення газом потреб півострова. Про те, як Росія використовує українські бурові платформи, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Помічниця начальника Регіонального управління української Морської охорони Наталя Гуменюк розповіла Крим.Реалії про те, що саме спостерігають на чорноморських вежах Морська охорона та Держприкордонслужба.

‒ Весь цей час з 2014 року ми можемо бачити, як ведеться видобуток природних копалин, що належать Україні, за допомогою захоплених Росією веж. Ми фіксували наявність збройних людей на бурових установках, які наводили зброю на кораблі Морської охорони та були готові дати відсіч. Однак газоконденсатне родовище ‒ зона підвищеної небезпеки, тому тим, кому подобається кидати в нашу сторону виклики: «Що ж ви не стріляли? Чому ви тільки фіксуєте?» ‒ я хочу сказати, що це був би бій на один постріл. Газ ‒ це дуже небезпечно. Озброєні люди на платформах не виходили на зв'язок, водночас ми перехопили переговори з невідомих джерел з попередженням сховати людей при підході наших кораблів.

До того ж, за словами Наталії Гуменюк, при наближенні української Морської охорони судна Чорноморського флоту Росії виходять назустріч і намагаються обмежити район плавання.

‒ Вони попереджають нас про необхідність тримати максимальну дистанцію від бурових платформ, мотивуючи це тим, що охороняють економічну діяльність Російської Федерації. Всі ці факти ми передали до компетентних органів, і вони вже поклали їх в основу зокрема й міжнародних судових справ, які веде «Чорноморнафтогаз».

Тим часом Гаазький трибунал вже у травні мав почати усні слухання щодо розміру компенсації у позові «Нафтогазу України» до Росії за втрачені в Криму активи компанії. Остаточне вирішення очікується до середини 2021 року. Голова українського підприємства «Чорноморнафтогаз» Світлана Нєжнова зазначає, що інвестиційний арбітраж зараз перейшов до другого етапу слухань: на першому вже визначили відповідальність Російської Федерації за захоплення активів, а тепер триває підрахунок збитків.

‒ Звичайно, можливе перенесення через пандемію коронавірусу. Я хотіла б подякувати колегам з Морської охорони за моніторинг. У 2016-2017 роках я сама брала участь у трьох таких місіях, і тоді дійсно було дуже важливо зібрати цю доказову базу як мінімум для двох судів. Перший ‒ це інвестиційний арбітраж, другий ‒ підтверджує порушення Російською Федерацією Конвенції ООН з морського права. Вся ця база доказів вже передана до судів, але наразі моніторингові місії набули нового сенсу. Нещодавно міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров звернувся до Заходу з проханням скасувати санкції на період пандемії коронавірусу. Тому зараз важливо показати і Заходу, і всьому світу, що агресія Росії триває як на сході України, так і на шельфі Чорного моря.

Світлана Нєжнова зазначає, що сума збитків, яких зазнала українська компанія «Чорноморнафтогаз» у результаті дій Росії, оцінена в 3,3 мільярда гривень ‒ і ці збитки згодом тільки зростуть.

‒ З моменту початку окупації до сьогодні обсяги газу, видобутого фейковим «Чорноморнафтогазом», складають близько 10 мільярдів 770 мільйонів кубометрів. Також з відкритих джерел відомо, що окупантам вдалося призупинити падіння видобутку з 2014 року: у результаті він зменшився з 2,2 мільярда до 1,5 мільярда кубометрів на рік. Це сумнівний успіх, на мій погляд, тому що Україна за програмами розвитку в 2020 році мала видобувати 5 мільярдів кубометрів з шельфу Чорного моря. Окрім цього, фейковий російський «Чорноморнафтогаз» став елітним закритим клубом для своїх. Фактично він необхідний Сергію Аксенову, щоб працевлаштовувати туди наближених і годуватися з нього, а для Російської Федерації ‒ це військова база.

Український експерт у сфері енергетики Михайло Гончар пояснює, наскільки видобуток газу на шельфі Чорного моря важливий у масштабах Криму.

‒ Триває інерція того видобутку, який ішов на шельфі до анексії. Робота була налагоджена, «Нафтогаз України» проінвестував у придбання самопідйомних бурових платформ, і це дозволило істотно розширити видобуток. Якщо до 2013 року добували 1,1 мільярда кубометрів на рік, то із запуском в експлуатацію цих «веж Бойка» видобуток довели до 1,7 мільярда кубометрів. Це істотний приріст, але в масштабах країни все одно обсяг мізерний. Чому за нього точиться жорстка боротьба? Тому що це вважається забезпеченням Криму ніби своїм газом. Те, що добували на шельфі, традиційно використовували для постачання півострова: газу не вистачало, з материка завжди давали додаткові обсяги. У 2013-му році Крим був якраз виведений на самозабезпечення. Але для Росії зараз важливіше не це.

Михайло Гончар зазначає, що після 2014 року Росія збудувала газогін через Керченську протоку, хоча газ, що надходить на півострів, коштує дорожче, ніж видобутий на шельфі.

‒ Зараз, з падінням цін на нафту та газ, ситуація може змінитися, але Росія не відмовлятиметься від контролю над цими родовищами, виходячи не тільки з економічних міркувань. Незважаючи на те, що цей газ видобутий за українські гроші, стовідсотково дочірньою компанією «Нафтогаз України», росіянам краще зберігати контроль, навіть ризикуючи отримати негативні результати у справах у міжнародних арбітражах. Річ у тім, що Росія забезпечила кілька платформ радіолокаційним обладнанням для контролю над морем і повітряним простором. Це дозволяє їй, прикриваючись цивільною інфраструктурою, моніторити весь морський трафік у секторі між окупованим Кримом та західним узбережжям Чорного моря. Однак за позовами росіянам заплатити доведеться, адже вкрадене є вкрадене. Рано чи пізно злодій і окупант відповідатиме.

Михайло Гончар переконаний, що, захопивши ці бурові платформи, Росія з точки зору міжнародного законодавства вчинила акт морського розбою ‒ і це злочин на додачу до незаконної анексії Криму.

(Текст підготував Владислав Ленцев)