Олександр Ісак
4 вересня Україна відновила рух поїздів із Києва і Дніпра до станції Авдіївка. Це сталося після майже тижневої перерви: вранці 28 серпня персонал і пасажирів евакуювали зі станції під час обстрілу околиць міста з артилерії і мінометів. Відтоді рух поїздів було припинено.
Артилерійський бій тривав недовго, але інтенсивно – з 6-ї ранку приблизно до 6:15. Застосовувалося заборонене до використання мінськими угодами озброєння калібром понад 100 мм. За Авдіївці били 122-міліметрові гармати і 120-міліметрові міномети, відповідали в бік Ясинуватої, найімовірніше, зі 120-міліметрових мінометів.
Час і місце місцевому жителеві говорить про все і відразу. Авдіївку можна назвати передмістям Донецька: до війни обидва міста пов’язувала трамвайна лінія. Сьогодні українським військовим відданий у користування ресторан із готелем «Царське полювання» – сюди до початку бойових дій донеччани любили приїжджати відпочивати у вихідні.
До війни Ясинувата, Авдіївка й Донецьк потроху зливалися в єдиний мегаполіс, у статуті Ясинуватої була, наприклад, записана стратегічна мета стати спальним районом обласного центру. Зараз Ясинувата і Донецьк у руках угруповання «ДНР», Авдіївка підконтрольна українському урядові. Між Ясинуватою і Авдіївкою на нічийній смузі лежить Донецька фільтрувальна станція, яка очищає питну воду для двох міст по обидва боки лінії зіткнення, в тому числі для всієї північної частини Донецька (близько 500 тисяч споживачів). Артилерія, виходить, била через станцію.
В Авдіївці, що потрапила під обстріл, стоїть коксохімічний завод – найбільший в Європі. Від його коксу кревно залежать металургійні комбінати Запоріжжя і Маріуполя. Поруч із ним розташовані величезні рукотворні озера хімічних відходів, що виникли за багато років роботи підприємства, – приблизно 600 тисяч тонн. Влучення важкого снаряда в штучні дамби і прорив рідкої хімії під землю неминуче проявиться забрудненням Сіверського Донця з виходом бруду протягом двох тижнів на водозабори того ж Новошахтинська в Ростовській області Росії. Зупинка Авдіївського коксохіму знову ускладнить роботу української металургії.
Робота артилерії і взагалі бої в такому чутливому місці, як авдіївська промислова зона, – це і велика загроза, і потужний сигнал. Застосування 122-міліметрової артилерії і важких мінометів було короткочасним і точним. В Авдіївці було поранено вісім українських військових – ударові вочевидь передувала розвідка позицій, його ніяк не можна списати на самодіяльну активність бійців у шанцях. При цьому втрат і поранень серед цивільних ні в Авдіївці, ні в Ясинуватій немає. Скільки жертв було «по той бік» – невідомо, але відповідь на обстріл надійшла дуже швидко.
Після київського саміту «Кримської платформи», візиту президента України Володимира Зеленського в Вашингтон, чергових українських санкцій із обмеженням в Україні доступу до ЗМІ країни-агресора, якою визначена Росія (в нинішньому списку найгучніше пролунали «Московський комсомолець» і «Вєдомості») Москва послала Києву цілу серію сигналів: загострення на Донбасі, масові арешти кримських татар у Криму, групі моніторингу ОБСЄ на двох автомобільних прикордонних переходах «Донецьк» і «Гуково» не продовжили мандат…
Але ці сигнали ніяк не стосуються життя жителів ОРДЛО. Бої йдуть десь «у полі», люди давно покинули домівки в окраїнних селищах Донецька, Горлівки й Ясинуватої, кам’яні споруди пристосовані під позиції, а артилерію в центрі міст до пуття й не чути.
Застосування важкої артилерії і мінометів взайве підкреслює, що постачання двох мотострілецьких корпусів «ЛДНР» як частини армії Росії ніяк не залежало від груп спостерігачів ОБСЄ на російсько-українському кордоні. Необхідність ОБСЄ для місцевих сумнівна: «білі патрулі» ні на що не впливають, ні в що не втручаються, а живуть за донецькими мірками розкішно – в найкращому готелі міста Park Inn by Radisson Hotels на бульварі Пушкіна. Найчастіше їх зустрічали на блокпостах при перетині лінії, що розділяє контрольовану і неконтрольовану Києвом територію України.
Із 1 липня в ОРДО вчергове раз підвищили заробітні плати бюджетників і пенсії. Але реально ефект від цього невеликий. Одночасно на 17 відсотків зросли ціни на комуналку, ростуть ціни на продукти харчування. Хіба що становище пенсіонерів поліпшилось – вони на даний момент основна група населення на окупованій частині Донеччини.
Відтік активних, кваліфікованих і просто працівників у Росію став катастрофічним, днями адміністратор Макіївки від «ДНР» Сергій Голощапов навіть окремо звернувся до жінок міста з проханням не відпускати чоловіків на заробітки: в ОРДО, мовляв, не вистачає фахівців.
Економічна політика на окупованих територіях Донбасу зараз нагадує військову операцію в гірських районах – за будь-яких зусиль авіації гори залишаються горами, тільки камені трохи по-іншому лежать. За всіх замін кураторів заводи продовжують стояти, бізнес на відрізаних від України підприємствах не виходить – просто руда далеко, куплена – дорога, а продукція йде дешевше. Якщо взагалі таке стається…
Єнакіївський металургійний завод і Алчевський металургійний комбінат уже більше ніж рік не відвантажують продукцію
2021 року продукція металургії на світових ринках подорожчала на 80 відсотків, у металургів із пожвавленням світової економіки почалися небачені з початку нульових заможні місяці. У цих умовах два головні металургійні гіганти на окупованій частині Донбасу – Єнакіївський металургійний завод і Алчевський металургійний комбінат – уже більше ніж рік не відвантажують продукцію.
Правління в зареєстрованому в окупованому грузинському регіоні Південній Осетії ЗАТ «Внєшторгсервіс» (ВТС) у вигляді ставлеників Сергія Курченка (якого називали «гаманцем» колишнього президента України Віктора Януковича) до літа 2020 року призвело до повного зникнення оборотних коштів на підприємствах гірничо-металургійного комплексу. Повний колапс наступив іще взимку, в червні на заводи публічно призначили нового «куратора» – колишнього заступника губернатора Воронезької області Росії, підприємця Євгена Юрченка.
Стартував новий «інвестор» промисловості ОРДО свіжо і незвично для тутешніх місць – особисто приїхав до Донецька, провів пару пресконференцій, влаштував престур на завмерлий Єнакіївський металургійний завод і… замовк.
На вересень 2021 року на підприємствах ВТС так і не вдалося отримати товарних партій чавуну, виплавки сталі відповідно теж немає. Занадто велика промислова машинерія, занадто вона знекровлена – йдеться як про гроші, так і про те, що масово звільняються і виїжджають до Росії кваліфіковані фахівці.
«Гроші зараз платять і якісь борги віддають, але які, хіба зрозумієш? – каже співробітник одного з підрозділів ВТС на умовах анонімності. – Нам платили роками із запізненням місяці в три то 10 відсотків від зарплати, то 15 відсотків, то 25 від якогось минулого місяця. Щоб зрозуміти рівень боргів, треба стільки «табульок» перелопатити! Але зараз якісь гроші йдуть, і за те дякуй!»
На заводах оголошено, що борги будуть отримувати ті, хто залишився на робочому місці. Тим, хто звільнився за ці роки безгрошів’я, обіцяють частину заборгованості погасити до грудня, але якщо хтось терміново повернеться – потрапить до числа щасливців, яким платять зараз. Людей заманюють на заводи і шахти будь-якими способами.
На відданих минулої зими в місцеве приватне «кураторство» Донецькому металургійному (ДМЗ) і Юзівському електрометалургійному (ЮМЗ) заводах приблизно така ж ситуація, як і в ВТС. Навіть гірша. До першого травня на ДМЗ урочисто запустили одну домну, на запуск навіть привезли з Москви журналістів. Прогриміли як змогли. Але по тому домну вимушено загасили: не вистачає сировини, оборотних коштів, людей. Величезний завод стоїть, у серпні на ньому сталася чергова пожежа.
Отримують фінансування всі проєкти, пов’язані з агітацією і пропагандою
Зі змін – адміністративно, на папері, практично відтворено радянський Донецький металургійний завод імені Леніна. Власник декількох торгових марок молочних продуктів і знакової в ОРДО мережі супермаркетів «Молоко» Ігор Андреєв оголосив про об’єднання ДМЗ і ЮМЗ. Скоро, з початком опалювального сезону, завод задимить і запрацює – взимку від пари з цього підприємства залежить опалення цілого Ленінського району міста Донецька, тож обігрів житлового фонду дозволяє відновлювати роботу символу Донецька. Скільки людей зараз працює на заводі, заснованому британським підприємцем Джоном Юзом, до пуття ніхто не знає, але в обмін на утримання робочої сили весь бізнес Ігоря Андреєва звільнений від податків.
Заводи, контрольовані компанією ВТС, звільнені від податків «ЛДНР» іще раніше, під час захоплення підприємств у березні 2017 року. Всі ці роки вони, в тому числі, не здійснювали ніяких виплат до пенсійного фонду.
Усе, що стосується внутрішньої ситуації і правил виживання в ОРДО і ОРЛО, – це наслідок цілої низки вимушених тимчасових рішень про ручне управління буквально всіма процесами. До восьмого року війни підсумок такого управління зрозумілий.
Бюджету в адміністрації угруповань немає, він засекречений і ухвалювався спочатку на місяць, потім на квартал. Зараз існує прообраз довгострокового планування на рік, коли з вересня кожне «міністерство» захищає перед своїм персональним куратором із Москви кілька важливих, на їхню думку, бюджетних проєктів на майбутній рік, які вибірково в ручному режимі або отримують схвалення і фінансування, або ні.
Так у Донецьку з’являється гарний реконструйований Південний автовокзал, у проєкті реконструкція Цирку і мережі сучасних світлофорів із програмуванням «зеленої хвилі». При цьому не ремонтуються дороги, крім «стратегічних» вулиць Артема і Університетської, заростають не тільки околиці, але і фешенебельні в минулому парки навколо «Донбас Арени» і готелю «Вікторія», а площа перед Донецьким залізничним вокзалом занедбана.
У Донецьку і Макіївці минулий рік працювала цільова програма ремонту ліфтів, і остаточно, без належного фінансування, пішла в руїну вся інша система комунального господарства.
У ручному режимі отримують фінансування всі проєкти, пов’язані з агітацією і пропагандою, роботою з дітьми і молоддю. Палаци культури відкриті за розкладом, а режим економії вмикається для «не важливих» напрямків. «Армія», як виявилося, теж серед таких.
Збройні формування ОРДЛО, два мотострілецькі корпуси, в Донецьку і Луганську вже напівжартома називають «службою охорони лінії зіткнення» – мотивованої піхоти для оборони 400 кілометрів фронту просто немає, так само як і немає ніяких зусиль для залучення людей.
Виплати збройним формуванням «ЛДНР» з’явилися в 2014 році: бійцям на руки час від часу видавали 300 доларів, із 2015 року цю зарплату перерахували за курсом у російські рублі і стали виплачувати щомісяця, згідно з відомістю, по 15 тисяч рублів рядовому. Плюс приблизно 1600 рублів – доплата за «участь у бойових діях». Ці виплати залишилися незмінними і донині.
На тлі пенсіонерів, бюджетників і державних службовців, яким кожні пів року підвищують зарплату останні пару років, про місцевих колаборантів у військовій формі просто забули. Вони сидять у казармах, платять побори командирам на «поліпшення побуту» і час від часу виїжджають по 5-6 осіб на пару тижнів на «чергування» в рідко розкидані опорні пункти на лінії зіткнення.
Про підвищення зарплати військовослужбовцям неофіційно оголосили в січні 2021 року, пообіцяли в березні (з виплатою «заборгованості» з січня заднім числом). Ці обіцянки не виконані досі.
Луганськ обклеєний оголошеннями про залучення охочих до служби за контрактом у «народній міліції ЛНР» зі стартовою зарплатою 20 тисяч рублів, але люди в частинах продовжують отримувати виплати, виходячи з базових 15 тисяч. Військові в ОРДЛО з погляду кураторів проєкту ще менш потрібні, ніж пенсіонери. Війною займається артилерія і приїжджі з Росії снайперські групи.
Грошей немає, ціни ростуть, але зате одне за іншим ідуть свята. День шахтаря і День міста в Донецьку змінюється Днем міста в Луганську (він 11 вересня). Угруповання «ДНР» із такого приводу до 15 вересня скасувало комендантську годину, а в Луганську під час святкових вихідних не будуть діяти карантинні обмеження, запроваджені через коронавірусну пандемію.
Ця ситуація висвітлила зміну розкладів у російській бюджетній патріотичній тусовці. В ОРДЛО на 11 вересня не пустили з пробігом російський мотоклуб «Нічні вовки» – офіційно через карантинні обмеження. Іншим святкуванням і масовим концертам у Луганську й Донецьку ці обмеження ніяк не шкодять.
Свята триватимуть аж до 13 вересня. Ця дата – останній день для реєстрації охочих дистанційно взяти участь у виборах до Держдуми Росії. Громадяни Росії з ОРДЛО будуть голосувати з 17 по 19 вересня разом із російською Ростовською областю.